КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 19/63

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Комлаш В.М (дов. №6 від 31.12.2008 р.)

 від відповідача -Красільніков А.Ю. ( дов. № 4/254 від 01.09.2009 р)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 209 Управління начальника робіт

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2009

 у справі № 19/63 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

 до                                                   209 Управління начальника робіт

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення заборгованості у розмірі 9334,34 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „Облтеплокомуненерго” (далі за текстом – позивач, ВАТ „Облтеплокомуненерго”) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до 209 Управління начальника робіт (далі за тестом –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9334,34 грн., а саме: 8050,24 грн. - боргу, 446,03 грн. - пені, 838,07 грн. - інфляційних нарахувань, та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2009 р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2009 р. про виправлення описки) у справі №19/63 позов задоволено. Стягнуто з 209 Управління начальника робіт на користь Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” 8050,24 грн. - боргу, 446,03 грн. - пені, 838,07 грн. - інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, 209 Управління начальника робіт звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2009 р. у справі №19/63 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ВАТ „Облтеплокомуненерго”.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до абзацу 3 п.5 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198 якщо відбулася зміна власника окремо розташованого будинку, то теплопостачальна організація укладає договір з новим власником. Пунктами 5, 11.2 договору №1-0860 передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках, зокрема, зміни власника об’єкту теплопостачання після укладення договору з новим власником. Судом не враховано відмінність між зміною власника квартир, що є прерогативою власника будинку та зміною власника самого будинку, яким є замовник будівництва та орган місцевого самоврядування, а саме Чернігівська міська рада, таким чином, враховуючи законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють правові відносини у сфері постачання теплової енергії, які передбачають обов’язок саме споживача (отримувача) здійснювати оплату теплопостачальній організації тільки за фактично отриману теплову енергію, правова позиція відповідача зводиться до наступного: наявність договору на постачання теплової енергії не є доказом того, що така товарна продукція була поставлена саме споживачу; відсутність документального підтвердження поставки товарної продукції (теплової енергії) саме споживачу є підставою несплати такої продукції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2009 р. у справі №19/63 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ВАТ „Облтеплокомуненерго”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2009 р. у справі №19/63 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.11.2007 р. між ВАТ “Облтеплокомуненерго”, як виробником, та 209 Управління начальника робіт, як споживачем, укладено договір №1-0644 на постачання теплової енергії (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виробник бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для підігріву води та опалення, а споживач відповідно зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу для об'єктів перерахованих у додатку №1, тобто у квартири №61, №52, №55, №44 за адресою: вул. Волковича, 2б, м. Чернігів, площею 286,8 кв. м.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем було надано послуги з опалення вищезазначених приміщень з грудня 2007 року по березень 2009 року включно на суму 8050,24 грн., що підтверджується рахунками: № 1-0644 від 31.12.2007 року на суму 466,99 грн.; № 1-0644 від 31.01.2008 року на суму 1585,57 грн., № 1-0644 від 29.02.2008 року на суму 787,62 грн., № 1-0644 від 31.03.2008 року на суму 563,87 грн., № 1-0644 від 30.04.2008 року на суму 352,30 грн., № 1-0644 від 30.11.2008 року на суму 646,96 грн., № 1-0644 від 31.12.2008 року на суму 741,58 грн., № 1-0644 від 31.01.2009 року на суму 1242,06 грн., № 1-0644 від 28.02.2009 року на суму 863,32 грн., № 1-0644 від 31.03.2009 року на суму 800,60 грн., наявними в матеріалах справи актами про споживання теплової енергії за період 30.11.2007 р. від 19.12.2007 р., за період 20.12.2007 р. від 21.01.2008 р., за період 22.01.2008 р. від 19.02.2008 р., за період 20.02.2008 р. від 20.03.2008 р., за період 21.03.2008 р. від 17.04.2008 р. , від 20.03.2008 р., від 24.10.2008 р., за період 25.10.2008 р. від 18.11.2008 р., за період 19.11.2008 р. від 16.12.2008 р., за період 17.12.2008 р. від 20.01.2009 р., за період 21.01.2009 р. від 19.02.2009 р., за період 20.02.2009 р. від 18.03.2008 р.  

Пунктом 6.5 Договору встановлено, що розрахунки здійснюються щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, за фактично спожиту теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено виконання умов договору, а саме не здійснено оплату за надані йому послуги у розмірі 8050,24 грн. за період з грудня 2007 року по березень 2009 року. На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за надані йому послуги не розрахувався, борг в сумі 8050,24 грн. не сплатив.

Колегією суддів не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що 209 Управління начальника робіт не зобов’язано оплачувати поставлено теплову енергію, в зв’язку з тим, що договір припинив свою дію з моменту набуття приватними особами права власності на приміщення, що опалюються (Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №247 від 16.10.2007 р. було надано розпорядження на видачу свідоцтва на право власності приватним особам на квартири №44, №52, №55, №61 по вул. Волковича, 2б в м. Чернігові).

Відповідно до п.11.1 Договору, останній діє до 10.10.2008 року та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Колегією суддів встановлено, що жодна із сторін не надсилала заяву про припинення дії договору.

Згідно п.11.2 Договору, він припиняє свою дію у випадках: 1) взаємної згоди сторін щодо його припинення; 2) відповідно до п.10.4 та п.11.1 Договору; 3) за рішенням господарського суду; 4) ліквідації обох або однієї зі сторін без відносин правонаступництва; 5) зміни власника об'єкту теплоспоживання після укладення договору з новим власником.

Із наведених положень договору вбачається, що відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати поставлену до приміщень, перелічених у Додатку №1 до договору, теплову енергію до моменту підписання договорів теплопостачання з новими власниками.

Зазначена обставина також підтверджується листом відповідача на адресу позивача №2/426 від 28.11.2007 р. про те, що 209 Управління начальника робіт бере на себе обов'язок щодо оплати виставлених рахунків з опалення квартир №44, №52, №55, №61 до укладення договорів на опалення та гаряче водопостачання з власниками вказаних квартир.

Договори з новими власниками об'єктів споживання теплової енергії були підписані позивачем: 01.12.2007 р. по квартирі №44, 24.03.2009 року по квартирам №52 та №55.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено відповідачу вимогу по сплаті поставленої теплової енергії в квартири №61, №52, №55 загальною площею 235,6 кв.м., в період з грудня 2007 року по березень 2009 року, тобто до моменту укладення договорів з новими власниками квартир.

Отже, доводи відповідача про відсутність зобов'язання перед позивачем щодо оплати поставної теплової енергії в квартири №52, №55, №61 в період з грудня 2007 року по березень 2009 року є необґрунтованими.

          Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення суми боргу у розмірі 8050,24 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 446,03 грн. за період з квітня 2008 року по березень 2009 року, розраховану відповідно до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, а також 838,07 грн. інфляційних нарахувань за період з 02.01.2008 р. по 28.02.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 7.3.3 Договору передбачено, що в разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5 Договору - споживач сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із суті позовної заяви, позивач нараховував пеню на заборгованість відповідача за договором із дотриманням приписів ст. 232 ГК України.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми пені за договором, яка становить 446,03 грн., інфляційних нарахувань - 838,07 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми пені - 446,03 грн., інфляційних нарахувань - 838,03 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог ВАТ „Облтеплокомуненерго” про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1-0644 від 28.11.2007 р. в розмірі 8050,24 грн., пені в розмірі 446,03 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 838,07 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу 209 Управління начальника робіт залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2009 р. у справі №19/63 залишити без змін.

Матеріали справи №19/63 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 07.09.09 (відправлено)