ПОСТАНОВА                                             Справа № 2-а-1658/09р.

                                          ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

   10 вересня 2009 року    Суддя Світловодського міськрайсуду  Кіровоградської області в складі:    

головуючого судді: Баранець А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодськ  адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в м.Світловодськ Кіровоградської області  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,-

                                                                   ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Світловодськ,  де в обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що вона,  як дитина війни,  у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. П 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» у 2007 році було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак рішенням  Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  дані обмеження було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

    Позивачка вважає, що з моменту набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, а саме з 09 липня 2007 року відповідачі повинні були вжити заходи щодо забезпечення перерахунку її пенсії та приведення її розміру у відповідність до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте Управління Пенсійного Фонду України у м. Світловодськ відмовило їй у реалізації права, встановленого Законом.

    В зв’язку з цим позивачка просить суд Ухвалити рішення, яким поновити пропущений строк для звернення до суду також визнати протиправною бездіяльність відповідачів, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Світловодськ Кіровоградської області, нарахувати їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «Дитина війни», а тому відповідно до ст. 6 вказаного закону має право на одержання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком має право на одержання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте у 2006 та 2007 роках йому така допомога не виплачувалася, а в 2008 році виплачувалася не в повному обсязі.

    Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність , на 2006 рік становив: з 1 січня – 350 грн., з 01 квітня-359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.; на 2007 рік: 1січня- 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня-411 грн.; а на 2008 рік: з 1 січня-470 грн., з 1 квітня-481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн. Таким чином, сума невиплаченої допомоги з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року становить 3891,9 грн.

    Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Світловодськ надала суду заперечення в якому зазначила, що на даний час відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як різними нормативними документами встановлено різні розміри мінімальної пенсії за віком, як то Постановою Кабінету Міністрів України № 544 від 15 квітня 2003 року - у розмірі 50 грн., Постановою Кабінету Міністрів № 1 від 03 лютого 2002 року - у розмірі 19 грн. 91 коп., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що позивачці було правомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, в зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

    Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

    У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  від 18.11.2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення               (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

              Позивачка –   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.

    Таким чином, на позивачку повністю розповсюджується всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, чинній до 01 січня 2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

             Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет  України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367- ІV, п.17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110  Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в зазначеній частині не реалізовані.

    Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього закону.

    Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України у справах за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень статей 29,36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Положення статей, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про державний бюджет  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих випадків.

    Згідно п.п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління Пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

    Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

    Згідно п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджету країни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Отже, з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом «Діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування на користь позивачки недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.

    Позовні вимоги в частині нарахування на користь позивачки недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року задоволенню не підлягає.

    Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - праві акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

    Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмеженні або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

    У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань.  Оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

    Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Dueg v. Home Office (Case 41|74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавленні особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

    Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади, схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої зміни в такій політиці чи поведінці. Оскільки схвалення такої політики чи поведінки  дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

    Конституційний суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст праві свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

    Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

              Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

    Наділивши дітей війни, зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

    Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

    Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    До адміністративних судів можуть бути оскарженні будь-які, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

    Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Зважаючи на викладене, посилання Управління Пенсійного Фонду України у м. Світловодськ на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним  законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст. 6 Закону України    «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Посилання відповідача в запереченнях на позовну заяву на отриманий за запитом листом Міністерства Юстиції України, в якому підтверджується відсутність механізму реалізації положень Закону № 2195-ІV та можливості вирішення спірних питань шляхом внесення змін до цього Закону, ніяким чином не виправдовують бездіяльність відповідача щодо належного соціального забезпечення позивачки, оскільки вказаний Закон було прийнято ще у 2004 році,  набрав чинності Закон з 01.01.2006 року.

Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов’язкових роз’яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи між відомчих роз’яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

            Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії з визначенням конкретної суми такої пенсії відповідному пенсіонеру відносяться до компетенції органів пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ Кіровоградської області, здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачці починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Світловодськ Кіровоградської області було виплачено  позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня по жовтень 2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, -10 відсотків  прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а саме Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 470 грн., то починаючи з 01 січня 2008 року особам, які мають статус «Дитина війни» щомісячно виплачується надбавка у розмірі 47,00 грн., з 01 квітня 2008 року прожитковий мінімум 481 грн. – надбавка у розмірі 48, 10 грн. , з 01 липня 2008 року прожитковий мінімум 482 грн. - надбавка у розмірі 48, 20 грн., з 01 жовтня 2008 року прожитковий мінімум 498 грн. –надбавка у розмірі 49, 80 грн.

    Даний висновок відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ Кіровоградської області не може братись до уваги з огляду на те, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 пп.2 п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним, а тому з 22. 05.2008 року відповідач повинен здійснити перерахунок.

    В своєму позові позивачка просить суд стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» та поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з січня 2006 року обґрунтовуючи це тим, що про порушення  свого права дізнався із засобів масової інформації, а саме – після публікації рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 у Віснику Конституційного суду України, тобто 7 листопада 2007 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про пропущення своїх прав, свобод та інтересів.

    Згідно п. 3 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

    Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Управління Пенсійного фонду України в м.Світловодськ Кіровоградської області наполягає в даній справі на застосуванні до даних правовідносин строків позовної давності щодо позивача, про що зазначено в письмових запереченнях на позовну заяву.

    В зв’язку з тим, що порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась  до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилося лише 01.01.2008 року, після внесення змін до закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи похилий вік позивача та віднесення його до вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування інтернет - мережою та офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що в деякій мірі  перешкоджає своєчасній обізнаності позивача щодо подій, які відбуваються в державі, з огляду також на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, суд не вбачає порушення позивачкою строку для звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

              Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

    Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163,167, ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

    Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в м. Світловодськ Кіровоградської області  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

             Поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

             Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м.Світловодськ Кіровоградської області щодо  нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1   щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Світловодськ Кіровоградської області здійснити щомісячне нарахування та виплату ОСОБА_1   підвищення до пенсії в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області  шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України .

Суддя Світловодського

 міськрайонного суду                                                                                                                         А.М. Баранець