Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-13/479-06 Суддя –Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
16 квітня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
при секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –не прибув,
відповідача –Крайник Л.Б. за довіреністю №603/10/10-025 від 23.01.2007р., Агеєнко О.В. за довіреністю №604/10/10-025 від 23.01.2007р. та Малахова Ю.А. за довіреністю №29/10/10-025 від 09.01.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 231Х/2) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 15.12.2006 р. по справі № АС-13/479-06
за позовом ВАТ „Науково-виробниче підприємство „Система”, м. Харків
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
Позивач, ВАТ „НВП „Система”, звернувся до господарського суду Харківської області заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000012303/0 від 18.02.06 р., № 0000012303/1 від 14.04.06 р., № 0000012303/2 від 26.06.06 р. та № 0000012303/3 від 15.09.06 р. в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 52230,5 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 15.12.2006 р. (повний текст постанови складено 20.12.06 р.) по справі № АС-13/479-06 позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000012303/1 від 14.04.06 р., № 0000012303/2 від 26.06.06 р. та № 0000012303/3 від 15.09.06 р. в частині донарахування податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 104461,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 52230,5 грн. В решті вимог в позові відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь ВАТ „НВП „Система”, м. Харків 3,40 судового збору.
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 15.12.2006 р. по справі № АС-13/479-06 в частині задоволення позовних вимог не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову господарського суду Харківської області та прийняти нове судове рішення, яким у позові позивача відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало операції з передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу для невиробничого використаний, при цьому податок на додану вартість підприємством не нараховувався.
Відповідно до н. 4.2. ст. 4 ЗУ „Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаний з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, аж не нижчої за звичайні ціни.
Апелянт зазначає, що ні у ході перевірки, ні під час розгляду скарг у порядку апеляційного оскарження, посадовими особами підприємства не були надані первині документи та пояснення, що підтверджують списання ТМЦ.
Апелянт відмічає, що згідно пояснень підприємства від 31.01.2006 р, наданих на запит №604/10/23-304 від 25.01.06 р.,- "Сальдовий залишок по рахунку 23 сформовано із кредитового обігу по рахунку 91”. Але, що до зазначених пояснень ніяких документів, які підтверджують походження та використання у господарській діяльності залишків запасів по рахунку бухгалтерського обліку 23 (Незавершене виробництво) підприємством, а ні у ході перевірки, а ні на запит ДПІ у Київському районі м. Харкова надані не були.
Також, відповідно до п. 25 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р.№ 165 розрахунок коригувань дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов’язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від’ємним чи позитивним значенням.
В грудні 2004 року було виявлено невідповідність даних декларації з податку на додану вартість з книгою продажу товарів (робіт, послуг) чим, як вважає апелянт, порушено п.п. 7.2.8 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, абз.1 п. 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 3361,00грн.
Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції, при винесенні постанови порушено п.4.2 ст. 4, п.п.7 2.8. п.7.2., п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 15.12.2006р. по справі №АС-13/479-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу – залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти, нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) додержання валютного законодавства ВАТ „НВП „Система” за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт №237/23-3/32133730 від 08.02.2006р.
При проведенні даної перевірки перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 4.1, п. 4.9 ст. 4, п. 7.2.8, 7.7.1 ст. 7 та абз. 1 п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про ПДВ", що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 114677,00 грн. За результатами даної перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012303/0 від 18.02.2006 р., яким підприємству визначені податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 114677,00 грн. та застосовані фінансової санкції в розмірі 57339,00 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження і направив до відповідача скаргу від 28.02.2006 р. Рішенням від 14.04.2006 р. (з урахуванням рішення від 15.03.2006р. про подовження терміну розгляду скарги) керівником ДПІ скарга була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000012303/0 від 18.02.2006 р. без змін.
За результатами розгляду скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000012303/1 від 14.04.2006р., яким платнику визначені податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 114677,00 грн. та застосовані фінансової санкції в розмірі 57339,00 грн.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядком направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій встановлені підстави та порядок направлення нових податкових повідомлень-рішень в разі застосування процедури адміністративного оскарження. Ні Законом, ні Порядком не передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення якщо скарга платника не була задоволена або за результатами розгляду скарги не проводилося донарахування податкових зобов'язань та/або санкцій.
Оскільки податкове повідомлення-рішення №0000012303/1 від 14.04.2006р. прийняте всупереч положенням Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" воно є нечинним і тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав його нечинним.
Згідно матеріалів справи, 26.04.2006р., при подальшому оскарженні, позивач направив скаргу до ДПА Харківської області. Рішенням від 19.06.2006 р. (з урахуванням рішення від 04.05.2006 р. про подовження терміну розгляду скарги) скарга платника була частково задоволена і податкове повідомлення-рішення №0000012303/0 від 18.02.2006 р. було скасоване в частині визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 6355,00грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 3177,50 грн.
За таких обставин, з врахуванням приписів п. 6.4.1 „б" та п. 6.4.3 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення-рішення № 0000012303/0 від 18.02.06 р. вважається відкликаним з 19.06.2006 р., а отже, позивач безпідставно включив дане податкове повідомлення-рішення до позову.
Як свідчать матеріали справи, з урахуванням результатів розгляду повторної скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000012303/2 від 26.06.2006 р., яким підприємству були визначені податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 108322,0 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 54161,50 грн.
05.07.2006 р. позивач направив скаргу від до ДПА України. Рішенням від 05.09.2006р. (з урахуванням рішення від 27.07.2006 р. про подовження терміну розгляду скарги) скарга була залишена без задоволення. За результатами розгляду скарги, відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000012303/3 від 15.09.2006 р., в якому визначення податкових зобов'язань по ПДВ та застосування фінансових санкцій є тими ж, що і в податковому повідомленні-рішенні №0000012303/2 від 26.06.2006р. Колегія суддів зазначає, що прийняття даного податкового повідомлення-рішення суперечить приписам ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Отже, позов в цій частині судом першої інстанції задоволено правомірно.
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 7.2.8, 7.7.1 ст. 7 та абз. 1 п. 10.1 ст. 10 Закону України Про ПДВ" пов'язані з тим, що за даними податкової декларації у грудні 2004 р. по рядку 1 колонки А обсяг продажу без урахування ПДВ дорівнює 516655,00 грн., ПДВ при цьому становить 103331,00 грн. По рядку 8 колонки Б „коригування на основі попередніх звітних періодів" дорівнює (-)3363,00 грн. Тоді як за даними книги продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування становить 527555,00 грн., а розрахований ПДВ - 105509,00 грн. За даними перевіряючих коригування проведене на суму 2180,00 грн. На підставі наведених фактів був зроблений висновок про невідповідність податкового обліку даним декларації, що призвело до заниження ПДВ на 3361,00 грн.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що норми, порушення яких було виявлено перевіряючими (в редакції, що діяла на час проведення операцій), встановлюють, що платники ПДВ повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та звільнені від оподаткування і операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
Необхідно відмітити, що в акті перевірки не вказано які положення вищенаведених норм підприємством були порушені, оскільки перевіряючі наголошують лише на невідповідності певних рядків податкової декларації та записів книги продажу товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, від'ємне значення ПДВ в рядку 8 (колонка Б) в сумі 3363,00грн. в декларації за грудень 2004 р. пов'язане з тим, що у цьому місяці підприємством було проведено коригування ПДВ, помилково нарахованого у серпні 2004 р. на суму уцінки готової продукції. Коригування було проведено за правилами бухгалтерського і податкового обліку, тобто на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (меморіального ордеру та „Опису-акту уцінки залежалих товарів, продукції та надлишкові товарно-матеріальних цінностей" № 24 від 04.08.2004 р.). Сума коригування в розмірі 3363,00грн. була відображена у бухгалтерському обліку підприємства, а також в декларації з ПДВ за грудень 2004 р. (по рядку 8 колонка Б, де вказується коригування на основі попередніх звітних періодів).
Стосовно суми коригування в розмірі 2180,00 грн., колегія суддів зазначає, що вона відноситься до іншої господарської операції і пов'язана з поверненням товару (з сумою ПДВ 2180,00 грн.,) у місяці його реалізації (у грудні 2004 р.), тому ця сума була врахована по рядку 1 (колонка Б) декларації, а не по рядку 8 (колонка Б), де вказується коригування на основі попередніх звітних періодів.
Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому Законом передбачено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, і це не заперечувалось відповідачем, у позивача наявні належним чином заповнені та подані податкові декларації по ПДВ за серпень та грудень 2004 р. Також, з пояснень відповідача вбачається, що порівняльний аналіз показників цих декларацій при проведенні перевірки не здійснювався, оскільки невідповідності виявлені лише при дослідженні книги продажу.
Відповідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п. 3.1 ст. З Закону України „Про ПДВ" об'єктом оподаткування є операції платника податку, а проведення операцій має підтверджуватися відповідними документами (видатковими та/або податковими, товарно-транспортними накладними, рахунками та ін.), які визнаються первинними бухгалтерськими та податковими документами. Оскільки книга продажу є обліковим документом, то тільки на підставі її записів не можуть бути визначені суми податкових зобов'язань.
За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому є неправомірними.
В акті перевірки також записано, що перевіряючими було виявлено порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про ПДВ", що спричинило заниження бази оподаткування на 524792,00 грн., а відповідно суми податкових зобов'язань на 104959,00 грн. Такі порушення, зазначають перевіряючі, пов'язані з тим, що у періоді, що перевірявся, підприємство здійснило операції з передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу для невиробничого використання, при цьому ПДВ не нараховувався.
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими досліджувалася Головна книга Цеху № 5 м. Дергачі по операціям до лютого 2005 р. (на стор. 15 акту перевірки наведені дані відображення операцій в бухгалтерському обліку). Посилаючись на пояснення підприємства від 31.01.2006 р., перевіряючі вказують на те, що у лютому 2005 р. бухгалтерський облік діяльності в м. Дергачі та в м. Харкові були об'єднані і витрати були віднесені до збитків.
Необхідно відмітити, що відповідно приписам п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про ПДВ" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не містить визначення поняття „невиробниче використання", то застосовуючи аналогічне поняття „невиробничі фонди" (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств"), слід вважати, що законодавець передбачив, що витрати для невиробничого використання є витратами на придбання товарів (робіт, послуг), які не використовуються в господарській діяльності платника податків.
Матеріали справи свідчать, що витрати, накопичені за період з жовтня 2002 р. по грудень 2004 р., здійснювалися на утримання майнового комплексу в м. Дергачі, який здавався підприємством в оренду. Будівлі виробничого призначенні (адміністративна будівля, склади, виробничі приміщення та ін.), що входять до вказаного майнового комплексу, знаходяться на балансі підприємства, по ним нараховуються амортизаційні відрахування, що підтверджено наданими позивачем розрахунками.
Оскільки утримання виробничих приміщень є господарською діяльністю, то витрати, понесені у зв'язку з цим, відносяться до валових витрат виробництва (п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"), то є безпідставним твердження перевіряючих про порушення підприємством положень п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про ПДВ".
Крім того, вищенаведені висновки в акті перевірки зроблені без дослідження фактичних обставин, без з'ясування напрямку використання придбаних товарів (робіт, послуг), а тому є необґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 15.12.2006 р. по адміністративній справі № АС-13/479-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 15.12.2006р. по адміністративній справі № АС-13/479-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді