Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

11 листопада 2016 р. Справа № 820/6132/16

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Нуруллаєв І.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про визнання нечинним та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, у якому просить суд визнати нечинним обтяження - арешт транспортного засобу ВАЗ-21043 державний номер НОМЕР_1, білого кольору, зареєстрований 16.08.2000 року за гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі постанови №78/8 від 23 квітня 2001 року старшого державного виконавця Малихіна Олексія Олексійовича відділу Державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова та скасувати постанову №78/8 від 23 квітня 2001 року старшого державного виконавця Малихіна Олексія Олексійовича відділу Державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м. Харкова про арешт транспортного засобу ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, зареєстрований 16.08.2000 року за гр. ОСОБА_1.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що старшим державним виконавцем Малихіним Олексієм Олексійовичем відділу Державної виконавчої служби Червонозаводського районного управління юстиції м Харкова при примусовому виконанні виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова №6А-105, виданого 28.02.1992 р., про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь гр. ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання дитини накладено арешт на транспортний засіб ВАЗ-21043 державний номер НОМЕР_1, білого кольору, зареєстрований 16.08.2000 року за позивачем на підставі постанови №78/8 від 23 квітня 2001 року. Також позивачем вказано, що протягом здійснення виконавчого провадження ним своєчасно сплачувались кошти на утримання дитини, про що державному виконавцю було надано квитанції, у зв'язку з чим навесні 2003 року ОСОБА_1 повідомлено про закриття виконавчого провадження у зв'язку з досягненням дитиною 18-річного віку та подальшим зняттям арешту. В жовтня 2016 року під час здійснення переоформлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 стало відомо про знаходження транспортного засобу під арештом на підставі постанови №78/8 від 23 квітня 2001 року. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право (серед іншого) оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Тобто, Цивільним процесуальним кодексом України встановлений порядок оскарження рішень та дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист видано Московським районним судом м. Харкова за результатами розгляду цивільної справи, виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа вказаного суду, а отже позивачу, як стороні виконавчого провадження, слід звертатися до Московського районного суду м. Харкова.

Отже, судом встановлено, що позивач є боржником, тобто стороною виконавчого провадження, у цивільній справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області про визнання нечинним та скасування постанови.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 17, 104, 109, 165, 186, 244-2 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області про визнання нечинним та скасування постанови - відмовити.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Нуруллаєв І.С.

З оригіналом згідно. Оригінал зберігається в матеріалах справи.

Ухвала не набрала законної сили.

Суддя Нуруллаєв І.С.