ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27.08.2009                                                                Справа №  16/121-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії, м.Херсон

до Військової частини А-1836, м.Херсон  

про  стягнення 28663 грн. 21 коп.

за участю

представників сторін:

від  позивача - ю/к 2 категорії Кривий І.В. дов. № 1482 від 21.07.08 р., Полуектова О.Г., дов. від 23.07.2009 року, економіст з претензійно-позовної роботи

від  відповідача - не прибув.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії (позивач) звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Військової  частини №А-1836 (відповідач) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 24997 грн. 85 коп. - основного боргу, 2 141 грн. 19 коп. - індексу інфляції, 1 146 грн. 80 коп. - пені, 377 грн. 38 коп. - 3% річних.

Розпорядженням № 287 від 09 липня 2009 р. в зв'язку з виробничою необхідністю справу вилучено з провадження судді Литвинової А. П. та передано на розгляд судді Немченко Л. М.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

       Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. В попередніх засіданнях представник відповідача був присутнім та пояснив, що суми основного боргу за трьома договорами він визнає, просить суд звільнити його від сплати сум нарахованої пені, трьох відсотків річних та інфляційних  втрат, оскільки джерелом фінансування видатків для нього є Державний бюджет України, причиною несвоєчасних розрахунків із позивачем є несвоєчасне фінансування  витрат відповідача із держбюджету.

          Справа розглядалась з перервою, яка оголошувалась в засіданні 25.08.2009  року.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

          Між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Херсонської філії  і військовою частиною А1836 існують договірні відносини в сфері надання телекомунікаційних послуг. 21 квітня 2008 року між сторонами було укладено наступні договори:

          - договір №040376 про надання послуг електрозв'язку, а саме міський і міжміський зв'язок за телефоном № 22-34-60 (далі - договір 1);

          - договір №376-АК про надання відповідачу в користування каналу в кабельній каналізації позивача (далі - договір 2);

          - договір №376-ТО про здійснення позивачем експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку відповідача.

          Відповідно до п. 147 Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №639, кожному підприємству, установі та організації відкривається тільки один особовий рахунок (присвоюється один індекс), за яким виконуються розрахунки за розмови, здійснені абонентом з будь-якого з наявних у нього телефонів. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 №639 втратила чинність з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг». Відповідно до п. 171 зазначених Правил оператор відкриває в системі розрахунків кожному абоненту особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за всі надані абоненту послуги.

          З урахуванням наведених вимог Херсонською філією ВАТ "Укртелеком" і у зв'язку із укладанням всіх договорів в один день і те, що за ними Сторонами, є ті ж самі особи позивачем відповідачу для обліку розрахунків було відкрито один особовий рахунок. На цьому особовому рахунку і здійснюється облік розрахунків за декількома господарським договорами.

          Статтею 1 Закону "Про телекомунікації" визначено, що споживачем телекомунікаційних послуг є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб. Крім того, статтею 1 Закону "Про телекомунікації" визначено, що споживач, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору є абонентом. Таким чином, військова частина №А1836 є споживачем телекомунікаційних послуг.

          Тарифи, по яким надавались послуги за договором № 040376 про надання послуг електрозв'язку затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05.05.2006р. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" та п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.05 №720 зазначені послуги підлягають оплаті.

          Згідно п. 4.2. договору № 040376 відповідач сплачує послуги зв'язку за авансовою системою оплати, у порядку передбаченому п. 4.6. договору. У даному пункті зазначено, «- Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настав після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг».

          В той же час п.4.5 договору визначено, що рахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

          Із огляду на зазначені пункти договору, які по-різному регулюють порядок проведення розрахунків, суд дійшов до висновку, що між сторонами фактично не погоджений порядок розрахунків.  Позивач розуміє, що Споживач має проводити авансування послуг, а відповідач пояснює, що для нього підставою провести розрахунки є виставлений рахунок позивачем на оплату.

          При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що  виникнення за зазначеним договором грошових зобов'язань у відповідача регулюється приписами ч.2 ст.530 ЦК України., якою передбачено, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Згідно п. 3.2. договору № 376-АК передбачено, що плата за використання каналу кабельної каналізації вноситься споживачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за поточним, на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 5-го числа наступного місяця. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, діючою на момент оплати.

          Згідно п. 3.2. договору № 376-ТО передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

          Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Судом встановлено, що сторони не виконували прийняті договірні зобов'язання за трьома вищезазначеними договорами в повному обсязі.

          Судом встановлено, що позивач за надані послуги в обсязі  одного місяця за трьома договорами виставляв один рахунок. Оскільки відповідач частково сплатив вартість отриманих послуг без зазначення за яким саме договором, суму заборгованості, яка склалася  в розрізі кожного договору  визначити не можливо.

          В зв'язку з цим, позивач надав докази, що за період з 01.06.08 по травень включно 2009 року відповідач своєчасно не  перерахував вартості наданих послуг на загальну суму   24997 грн.

          Відповідач зазначену суму заборгованості визнає.

          Судом встановлено, що позивачем 17.03.09 було направлено рахунки на оплату за вересень- грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року, що підтверджено реєстром відправки рахунків та відповідачем. Позивачем 12.06.09 відправлено рахунки на адресу відповідача за березень-травень 2009 року, що підтверджено реєстром відправки від 12.06.09 та відповідачем. Позивач надав  розписку про вручення телеграми, на якій зазначено, що 10.09.08 одержано Литвиновим Д.В за адресою в/ч 1836, однак, не зазначено що саме одержано, та чи зазначена фізична особа має будь-яке відношення до  військової  частини. Позивач стверджує, що за цією розпискою був переданий рахунок за серпень 2008 року. Суд, оглянувши доказ, прийшов до висновку, що розписка не може підтверджувати факт вручення рахунку, оскільки на ній відсутній відбиток поштового відділення, невідомо  чи має відношення Литвинов Д.В. до військової частини, та що саме він отримав і від кого.

          Таким чином, суд встановив, що за червень-серпень 2008 року позивач не направив рахунки на оплату за надані послуги за трьома перерахованими вище договорами, відповідно, у відповідача не виникли грошові зобов'язання за ці місяці: за договором № 040376 на суму 58 грн.74 коп., за договором № 376-АК  на суму 246 грн.12 коп., за договором № 376-ТО на суму 6551 грн.40 коп.

          Таким чином, на день розгляду справи суд приймає до уваги суми наданих  послуг за період з вересня 2008 по травень включно 2009 року: за договором № 040376 на суму 209 грн.17 коп., за договором № 376-АК на суму  738 грн.36 коп., за договором № 376-ТО на суму  19654 грн.20 коп., а всього на суму 20601 грн.73 коп. Із поданого позивачем розрахунку суд встановив, що за зазначений період відповідачем сплачено в вересні 2008 року 2183 грн.79 коп., за грудень 2008 року 31 грн.21 коп., а всього  2215 грн.

          Таким чином, за трьома вище перерахованими договорами сума заборгованості складає  18386 грн.73 коп.

          Судом встановлено, що позивач пред'явив відповідачу претензію  11.11.08. Пред'явлену претензію від 11.11.2008р., про сплату боргу відповідач залишив без задоволення.

          Оглядом претензії суд дійшов до висновку, що не можливо її вважати вимогою у розумінні ст.530 ЦК України за червень-серпень 2008 року, оскільки за її змістом не зазначено, що заявник просить погасити борг, який склався саме за договорами, що є предметом дослідження у цій справі та в ній не зазначено за який саме період склалася заборгованість.

          Із огляду на  встановлене, суд дійшов до висновку, що позивач довів позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 18386 грн. 73 коп.

          Згідно ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки оплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Позивач нарахував пеню за затримку розрахунків  за договорами №  040376, 376-АК, 376-ТО у сумі 1 146 грн.80 коп.

          Судом встановлено, що  джерелом фінансування видатків  відповідача є Державний бюджет України, причиною несвоєчасних розрахунків із позивачем є несвоєчасне фінансування  витрат відповідача із Держбюджету. Суд дійшов до висновку, що при таких обставинах відсутня вина відповідача у несвоєчасності розрахунків за наданні послуги.

          Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

           Суд дійшов до висновку про винятковість обставин, що стали причиною не виконання відповідачем грошових зобов'язань та зменшує розмір пені до 1 грн.

          Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

          Позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки в сумі 2141 грн.19 коп. . та 3% річних в сумі 377 грн.38 коп.

          Суд встановив, що позивач направляв рахунки за період, що розглядається судом двічі: 17.03.09 на загальну суму за 7 місяців за трьома договорами 13830 грн.02 коп. та 12.06.09 за три місяці на загальну суму 6868 грн.02 коп.

          За розрахунком суду інфляційних збитків за період за квітень 2009 (суд бере квітень, оскільки припускає, що відповідач з урахуванням перебігу пошти отримав рахунки під кінець березня та семи днів для добровільної сплати боргу) по червень ( позивач звернувся до суду 25.06.09) з урахуванням коефіцієнту інфляції  загальна сума, яка відображена у  виставлених рахунках складає 14178 грн.53 коп. Таким чином, сума інфляційних втрат складає 348 грн.51 коп.

          Що стосується рахунків, які позивач направив відповідачу 12.06.09, то на день звернення до суду інфляційні втрати у позивача відсутні

          Нарахування  трьох відсотків річних за період з 01.04.09 по 25.06.09 на суму 13830 грн.02 коп. складає  97 грн.75 коп. ( 13830 грн.02 коп. Х 3%: 365Х86).

          На суму 6868 грн.02 коп. за цим позовом нарахування 3 % річних недоцільне, оскільки позивач за розрахунком, доданим до позовом всі нарахування проводив до 01.06.09.

          Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутися з окремим позовом щодо стягнення нарахувань, визначених ст.625 ЦК України.

          Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині нарахувань, проведених за правилами ст.625 ЦК України: інфляційні втрати у сумі 348 грн.51 коп., та 3% річних у сумі 97 грн.75 коп.

          Також суд зобов'язує відповідача відшкодувати на користь позивача судові витрати:  держмито у сумі 199 грн.80 коп. ( для обрахування держмита  суд приймає суму з урахуванням пені, яку він зменшив 19979 грн.80 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст.ст. 49,82, 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 18833 грн.99 коп., в решті позовних вимог відмовити.

          2. Стягнути з Військової частини А1836 (м.Херсон, вул.Пестеля,1, р/р 3211017000015 у ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, код 07738045) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії (м.Херсон, пр. Ушакова,41, р/р 260012199 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 352093, ОКПО 01188661) заборгованості в сумі  18386 грн. 73 коп., інфляційних збитків в сумі 348 грн.51 коп., 3% річних в сумі 97 грн.75 коп.,  1 грн. пені, а також 199 грн. 80 коп.  в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Наказ видати після набрання рішенням закриття рішенням законної сили.  

  

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                                                  04.09.2009 р.