Ухвала іменем україни

09 листопада 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

КарпенкоС.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2016 року,

вс т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі - ПрАТ «ПРОСТО-страхування») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 05 березня 2012 року позивач та ОСОБА_4 уклали поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів № АВ/1557279, згідно з яким було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Volvo FH 1242.80», державний номерний знак НОМЕР_1.

23 листопада 2012 року на 164 км автодороги Київ-Харків відбулась ДТП. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Renault Premium», державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом «Rolfo», державний номерний знак НОМЕР_3 (власником є ОСОБА_5), яким керував ОСОБА_6, та забезпеченим транспортним засобом «Volvo FH 1242.80», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 Відповідно до постанови Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року ДТП сталось в результаті порушень Правил дорожнього руху ОСОБА_3

26 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку. Унаслідок даної пригоди ОСОБА_5 зазнала матеріальної шкоди через пошкодження її власності - напівпричепа. Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 03 грудня 2012 року № 5632/6675 вартість матеріального збитку становить 7 316 грн 02 коп.

15 січня 2013 року ОСОБА_5 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, останній виплатив страхове відшкодування у розмірі 6 096 грн 98 коп.

Із повідомленням про настання ДТП ОСОБА_7 не звертався, тому в порядку регресу позивач просив стягнути з відповідача затрати із виплати страхового відшкодування в розмірі 6 096 грн 68 коп. та судовий збір.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ «ПРОСТО-страхування» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові, зазначав, що на час виникнення правовідносин діяв Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції від 18 листопада 2012 року. Так, згідно з п. ґ пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У справі установлено, що водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди - ОСОБА_6, 26 листопада 2012 року звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку. Таким чином, норми пп. 33.1.4, 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були виконані і саме тому страхова виплата була здійснена.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування ухвалених ними рішень не вбачає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. «ґ» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Згідно з пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

При цьому, судами враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 6-284цс15, та зауважено, що у даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнута до адміністративної відповідальності. Сам позивач випадок визнав страховим, сплативши страхове відшкодування.

Крім того, водій транспортного засобу, причетний до ДТП - ОСОБА_6, який керував транспортним засобом, належним ОСОБА_5, 26 листопада 2012 року звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

15 січня 2013 року ОСОБА_5 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, останній виплатив страхове відшкодування у розмірі 6 096 грн 98 коп.

За таких обставин сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке у своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності підтверджених документально поважних причин відсутності такого повідомлення підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в справі № 6-186цс16, від 08 червня 2016 року № 6-2989цс16, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд на підставі встановлених обставин справ дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними й допустимими доказами факту заподіяння йому збитків, які полягають у необґрунтованій виплаті страхового відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце з участю ОСОБА_3 внаслідок неповідомлення останнім про дорожньо-транспортну пригоду.

З урахуванням вказаного колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» відхилити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді:О.І. Євтушенко О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова