СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
17 квітня 2007 року |
Справа № 20-6/175 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 11.08.2005,
відповідача: Савельєва В.В., довіреність № 97/10-0 від 11.01.2006,
Горбань Н.В., довіреність № 1261/10-0 від 13.02.2007,
Бугаєнко А.Б., довіреність № 2451/10-0 від 17.04.2007,
Юрченко С.О., довіреність № 1225/10-0 від 06.02.2007,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 14 лютого 2007 року по справі № 20-6/175
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість зі штрафними санкціями у загальній сумі 160.756,40грн. і про завищення сум бюджетного відшкодування у загальній сумі 150.647грн. зі штрафними санкціями у сумі 15.665,50грн. та про визнання неправомірними дій відповідача з прийняття таких податкових повідомлень-рішень.
Позов обґрунтований тим, що позивач правильно визначив суму бюджетного відшкодування як різність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань певних податкових періодів, суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними зареєстрованого платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура”, який не визнаний фіктивним, в акті перевірки не вказані порушення, які здійснив позивач.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач за податковими накладними товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” відніс до податкового кредиту певних податкових періодів суми податку, що привело до від'ємного значення податку, при цьому позивач оплатив цьому контрагенту вартість виконаних судоремонтних робіт та отримав такі роботи. Податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість зі штрафними санкціями та про зменшення бюджетного відшкодування зі штрафними санкціями, тому що цей контрагент позивача мав співвідношення з юридичними особами, які мають ознаки фіктивності.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволений, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення та неправомірними дії відповідача з нарахування податку.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач на підставі виданих платником податку на додану вартість податкових накладних сформував податковий кредит, закон не встановлює вимог до платника податку перевіряти діяльність контрагентів контрагента.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, у позові відмовити з тих підстав, що не було надмірної сплати податку до бюджету (тобто бюджетного відшкодування), тому що контрагент позивача -товариство з обмеженою відповідальністю „Сакура” формував податкові зобов'язання з фіктивними підприємствами, які не сплачували до бюджету податки.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні з 10 до 17 квітня 2007 року оголошувалася перерва, представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача з цими доводами не погодився, тому що позивач повністю виконав покладені на нього законом обов'язки -сформував податковий кредит на підставі виданих платником податку податкових накладних і оплатив вартість робіт з податком продавцю, цей контрагент позивача сформував податкові зобов'язання, податкові зобов'язання з операції придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” робіт податковими органами ні позивачу, ні вказаному товариству не нараховані, а обставини, що контрагенти контрагента позивача мають ознаки фіктивності, не могли бути відомі позивачу.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 137-170 т.2), розглянув справу і встановив наступне.
20 листопада 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Купченко І.Г. на підставі акту перевірки НОМЕР_2 від 20 листопада 2006 року стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення:
1) НОМЕР_3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 112.783грн. і штрафних санкцій -47.973,40грн., усього 160.756,40грн. (а.с. 9 т.1),
2) НОМЕР_4 про зменшення сум бюджетного відшкодування за 2006 рік: квітень на 17.009грн., червень -31.331грн., липень -51.458грн., серпень -50.849грн., усього 150.647грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 15.665,50грн. з відшкодованої суми 31.331грн. (а.с. 10 т.1).
З вказаного акту позапланової, документальної перевірки (а.с.11-17 т.1) вбачається, що не було надмірної сплати податку, тому що позивач за березень-серпень 2006 року відніс до податкового кредиту суми податку за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю „Сакура” у загальній сумі 283.334грн., але це товариство мало стосунки з фіктивними підприємствами - товариством з обмеженою відповідальністю ТВП „Бурім” міста Херсона, свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнано недійсним рішенням господарського суду Херсонської області від 1 листопада 2006 року, товариством з обмеженою відповідальністю „Тзі-сервис” з 2005 року, яке не надає податкову звітність (а.с. 15 т.1).
Позивач не оспорює віднесення до податкового кредиту сум податку за операціями придбання судоремонтних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” і це підтверджується податковим деклараціями позивача за березень-серпень 2006 року (а.с. 137-161 т.2).
При цьому, контролюючим органом не встановлено порушень з боку товариства „Сакура” при оподаткуванні операції продажу робіт позивачу, податковим органом не зменшені суми податкових зобов'язань та валових доводів товариства „Сакура” за операціями з ОСОБА_1, а податок на додану вартість та податок на прибуток донараховані через здійснення операцій з товариствами з обмеженою відповідальністю „ТВП „Бурім” та „Тзі-сервис” у лютому 2005-лютому 2006 року, що підтверджує акт перевірки та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя відносно товариства „Сакура”. (а.с. 2-27 т.2).
З податкових накладних, свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, актів перевірок слідує, що позивач (платник податку на додану вартість з 12 листопада 1997 року) відніс до податкового кредиту суми на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” (платника податку на додану вартість з 30 квітня 2002 року) (а.с. 21, 54- 69 т.1, 3 т.2).
Факт здійснення господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Сакура” сторони не оспорюють, обставини придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” судоремонтних робіт, безготівкової оплати позивачем постачальнику вартості цих робіт разом з податком на додану вартість підтверджуються договорами, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями (а.с. 31-52 т.1).
З наданих відповідачем письмових доказів слідує, що:
товариство з обмеженою відповідальністю „Тзі-сервіс” міста Феодосія до 21 січня 2005 року знаходилося на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, з 20 квітня 2004 року мало свідоцтво платника податку на додану вартість №39515794, яке за новим містом обліку -Державна податкова інспекція у місті Феодосії, часом на 15 березня 2005 року не здало, податкові декларації з податку на додану вартість за 2005 рік, січень і лютий 2006 року не надало, актом №23 від 31 травня 2006 року свідоцтво платника податку на додану вартість №39515794 анульовано, але апеляційному господарському суду такого акту не надано (а.с. 29-46 т.2),
товариство з обмеженою відповідальністю „ТВП „Бурім” міста Херсон з 22 серпня 2005 року перебувало на податковому обліку, 26 серпня 2005 року отримало свідоцтво №30577363 про реєстрацію платником податку на додану вартість, але податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток з серпня 2005 року до червень 2006 року надані з нульовими показниками, постановою господарського суду Херсонської області від 1 листопада 2006 року у справі №14\281-АП-06 за позовом Державної податкової інспекції у місті Херсоні до цього товариства про визнання недійсними статутних та реєстраційних документів та скасування державної реєстрації встановлено, що це товариство від імені засновника Бурачек І.М. було зареєстровано18 серпня 2005 року на втрачений у 2003 році паспорт Бурачек І.М., в якому вклеєна фотографія невідомої особи, самостійно Бурачек І.М. ніяких дій з реєстрації товариства чи з підприємницької діяльності від імені товариства не здійснював, за зареєстрованою юридичною адресою товариство не знаходиться, у зв'язку з чим позов був задоволено, постанова набрала законну силу 30 січня 2007 року, актом №25 від 28 березня 2007 року анульовано свідоцтво про реєстрацію цього товариства платником податку на додану вартість з дати реєстрації, 23 жовтня 2006 року порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва (а.с. 47-61, 164-170 т.2).
На думку податкового органу, позивач порушив підпункти 7.4.1, 7.7.1 і 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підпункт 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР) встановлює, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під поставкою послуг Закон України №168\97-ВР розуміє будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, за компенсацію, про що вказано у пункті 1.4 Закону.
З вказаних вище обставин слідує, що позивач склав податковий кредит із сум податків, нарахованих і сплачених платнику податку товариству з обмеженою відповідальністю „Сакура” за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг (виконаних судоремонтних робіт) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У чому конкретно полягає порушення позивача приписів вказаного підпункту контролюючим органом в акті перевірки та у поясненнях у судовому засіданні не вказано, доказів такого порушення не надано.
Стосовно доводів відповідача про те, що контрагенти товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура” - товариства з обмеженою відповідальністю ТВП „Бурім” та „Тзі-сервис”, мають ознаки фіктивності апеляційний господарський суд вважає, що це не має значення для оподаткування операцій позивача і товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура”, тому що якщо у належному порядку буде встановлено, що товариства ТВП „Бурім” та „Тзі-сервис” не мали права надавати податкові накладні, то такі обставини можуть вплинути на податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю „Сакура”, а не на його податкові зобов'язання, які сформовані за операціями з позивачем.
Підпункт 7.7.1 Закону України №168\97-ВР встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодуванню -це різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що має від'ємне значення.
У акті перевірки позивача контролюючим органом не встановлено порушень правил визначення суми бюджетного відшкодування, з податкових декларацій позивача слідує, що він правильно визначив таку суму, вона має від'ємне значення.
Підпункт „а” підпункту 7.7.2 Закону України №168\97-ВР передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких послуг.
Як вказано вище, позивач фактично сплатив постачальнику робіт товариству з обмеженою відповідальністю „Сакура” в вартості робіт податок на додану вартість (що підтверджено платіжними дорученнями і проти чого не заперечує податковий орган), заяву про бюджетне відшкодування позивач відповідно до вказаної норми закону надав у наступному податковому періоді.
Таким чином, позивач не допустив порушень вказаних норм вище матеріального права, за які залучений контролюючим органом до відповідальності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
З вказаного вище слідує, що відповідач, як орган державної влади, прийняв акти ненормативного характеру (податкові повідомлення-рішення) в межах своєї компетенції і передбаченим законами України способом, але з порушенням законів України, а тому судом першої інстанції правильно, без порушень норм матеріального права визнані недійсними такі податкові повідомлення-рішення, а дії відповідача з прийняття таких рішень - протиправними. Апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 14 лютого 2007 року у справі № 20-6/175 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко