ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.06.2009 | Справа №2-31/4593-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача – Коновалова О.Ю., заст.ген.дир., дов.у справі; Торосян Л.О., дов. у справі; Перегуда Н.М. дов. у справі.
від відповідача – Долгих О.Л., дов. у справі.; Гайдамака О.О., дов. у справі; Крупнова Т.В., дов. у справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Державного підприємства "Кримські генеруючі системи", (95493, м.Сімферополь, смт Гресівський, вул. Монтажна,1)
до відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95053, м.Сімферополь, вул.. М.Залки, 1/9)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003191502\0 від 19.03.2007р., № 0003211502\0 від 19.03.2007р., № 0003211502\0 від 19.03.2007р., № 0004041501\0 від 19.03.2007р., №0004031501\0 від 19.03.2007р.
Ухвалою господарського суду АРК від 21.03.07р. відкрито провадження за даним позовом суддею господарського суду АРК Цикуренко А.С.
Ухвалою господарського суду АРК від 04.06-11.06.2007р. провадження у справі зупинено, у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.
Згідно резолюції голови господарського суду АРК від 11.03.2008 р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-11/4593-2007А замість судді господарського суду АРК Цикуренко А.С. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., привласнивши справі номер №2-31/4593-2007А.
Ухвалою господарського суду АРК від 14.11.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Приваловою А.В., провадження по справі поновлено та призначено до судового розгляду.
Позивач у ході судового розгляду справи відповідною заявою уточнив свої позовні вимоги і просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення рішення (а.с.29, т.2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в актах перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на прибуток (дивіденди) та податку на додану вартість, є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, у зв’язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на невірних висновках акту перевірки і підлягають скасуванню.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих до позову змін.
Відповідач не згоден з позовними вимогами, просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у письмових запереченнях на позов. Вважає, що актами перевірки документально встановлені факти несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань, тому податковим органом спірні рішення винесені обґрунтовано, відповідно до положень п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позову з наведених у запереченнях мотивів. В обґрунтування правомірності спірних рішень посилається також на положення п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Вважає, що штрафні санкції правомірно нараховані позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2007р. ДПІ у м.Сімферополі АРК проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на прибуток (частини прибутку за 9 місяців 2006 року) до бюджету, про що складений відповідний акт №1354/15-1/30909683 від 12.03.2007 р. (а.с.76, т.3).
Перевіркою встановлені порушення позивачем ст..67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо несвоєчасної сплати частини прибутку (доходу) державного підприємства задекларованого в сумі 10841000,00грн. згідно податкової декларації №4674/42/207621 від 09.11.2006р. за 9 місяців 2006 року.
На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м.Сімферополі винесені відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 19.03.2007р. про застосування штрафних санкцій: - №0004031501/0 у розмірі 50% у сумі 5187900,00грн. за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з частини прибутку державних підприємств в розмірі 10375800,00грн.;
- №0004041501/0 у розмірі 20% у сумі 84400,00грн. за затримку на 67 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з частини прибутку державних підприємств в розмірі 422000,00грн.
19.03.2007р. ДПІ у м.Сімферополі АРК проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за наслідками якої складений акт №1693/15-2/30909683 від 19.03.2007 р. (а.с.42, т.2).
На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м.Сімферополі винесені відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 19.03.2007р. про застосування штрафних санкцій: - №0003201502/0 у розмірі 20% у сумі 63269,60грн. за затримку на 55 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 316348,00грн.;
- №0003191502/0 у розмірі 10% в сумі 26 985,14 грн. за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 269 851,40 грн.;
- №0003211502/0 у розмірі 50% в сумі 220097,76грн. за затримку на 237 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 440195,52 грн.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ та частини прибутку державних підприємств, необґрунтованість висновків відповідача та неправомірне застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.
З метою з’ясування питань, які потребують спеціальних знань, суд відповідною ухвалою призначив судово-економічну експертизу.
Висновком №48 від 30.10.2008р. судово-економічної експертизи по даній справі встановлено, що нарахування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями нормативно не підтверджується.
В обгрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
ДПІ у м.Сімферополі вважає, що позивач порушив строки сплати узгодженого податкового зобов’язання за декларацією з податку на прибуток за 9 місяців 2006р. від 09.11.2006р. №4674/42/207621, в якої по строку сплати 20.11.06р. нараховані дивіденди (частина прибутку) в сумі 10841000грн., які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими підприємствами відповідно до ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Згідно п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Статтею 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що у 2006 р. господарські організації, зокрема, державні підприємства та їх об’єднання, сплачують у Державний бюджет України частину прибутку (доходу). Норматив відрахувань державними підприємствами частини прибутку у загальній фонд Державного бюджету на 2006р. був встановлений постановою Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006р. в розмірі 50% прибутку, розрахованого згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.
Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711 від 23.06.05р., що дозволило підприємству прийняти участь у процедурі погашення заборгованості з різниці тарифів за теплову енергію, яка постачалась населенню, зокрема погашення заборгованості перед бюджетом, шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 р. «Про затвердження Порядку перерахування у 2006р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» позивачу була надана субвенція з різниці тарифів за теплову енергію, що постачалась населенню.
Податкове зобов’язання з частини прибутку (дивіденди) виникло у позивача внаслідок проведення взаєморозрахунків згідно ст.116 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» у виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006р. №705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення».
Експертним висновком встановлено, що у звіті про фінансові результати ДП «Кримські генеруючи системи» за 9 місяців 2006 р. по рядку 220 відображена сума прибутку 21 682 000 грн. При дослідженні наданого розрахунку частини прибутку (доходу), яка підлягає сплаті у загальний фонд Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2006 р. встановлено, що по рядку 11 розрахунку відображена сума з фінансової звітності за 9 місяців 21 682 000грн., по рядку 15 відображені дивіденди, розраховані відповідно до п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 17.05.2006 р. №678 в сумі 50% від чистого прибутку (доходу), розрахованої згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 10 841 000 грн. (21 682 000 грн. х 50%).
При дослідженні наданого розрахунку частина прибутку (доходу), яка підлягає сплаті у загальний фонд Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 р. експертом встановлено, що у рядку 11 розрахунку відображена сума з фінансової звітності за 2006р. визначена виходячи із обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованої згідно положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зменшена на суму прибутку, отриманої в результаті погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення постійного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» по п.3 постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2007 р. №68 усього в сумі 33 000 грн., у рядку 15 відображені дивіденди, розраховані згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку виходячи із суми строки 11 - 17 000 грн. (33 000 х 50%).
У наданій декларації з податку на прибуток ДП «Кримські генеруючи системи» за 2006р. №282085 від 09.02.2007 р., в якій у рядку 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, які сплачуються державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами» відображена сума 17 000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. №68.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. №68 затверджено Порядок відрахування господарськими організаціями у державний бюджет частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік відповідно до ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою зазначено, що згідно з цим Порядком господарські організації здійснюють відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2006 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 67 Закону про Державний бюджет України на 2006 рік та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році. Норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) для державних підприємств встановлений у розмірі 15 відсотків. При цьому, встановлено, що господарські організації, включені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», зменшують чистий прибуток, з якого розраховуються відрахування до державного бюджету, на суму прибутку, отриманого в результаті погашення заборгованості відповідно до зазначеного Закону. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується господарськими організаціями до державного бюджету у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
За даними податкової інспекції зі станом на 19.02.2007 р. у ДП «Кримські генеруючи системи» недоїмка за дивідендами в сумі 10 375 800,00 грн. зменшена по декларації на прибуток підприємств за 2006 рік №282085 від 09.02.2007 р. (строк оплати – 19.02.2007 р.) – 10 824 000,00 грн. (10 841 000,00 – 17 000,00).
З акту перевірки від 12.03.2007р. №1354/15-1/30909683 вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання, граничним терміном сплати до 19.11.06р. включно, на 91 день затримки при зменшенні по декларації з податку на прибуток за 2006 рік №3121/5/282085 від 09.02.2007р. суми дивідендів 10375800,00грн., та на 67 днів затримки на підставі платіжного доручення №198/179 від 26.01.2007р.
Суд вважає, що висновки податкової інспекції є помилковими, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і спростовуються матеріалами справи.
Здійснення відповідачем у картці особового рахунку корегування 09.02.2007р. – 10 824 000,00грн. (10 841 000,00 – 17 000,00) не є погашенням податкового боргу в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Погашення податкового боргу в розумінні п.7.1.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - це самостійна сплата податкових зобов’язань будь-якими власними коштами. Тобто зменшення рядку 21 Декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком підприємства не є сплатою податкового боргу.
Також у акті перевірки зазначено, що затримка сплати податкового зобов’язання на 67 календарних днів виникла внаслідок сплати позивачем платіжним дорученням №198/179 від 26.01.2007р. податкового зобов’язання з частини доходу (дивідендів) в сумі 422000,00грн.
Проте, судом встановлено, що такого платіжного доручення не існує, позивач взагалі не сплачував будь-якими платіжними дорученням податкового зобов’язання в цієї сумі. В дійсності відповідач у акті мав на увазі лист позивача від 24.01.07р. вих..№109, в якому позивач просив переплату з ПДВ зарахувати в рахунок авансового платежу з податку на прибуток в сумі 422000,00грн.(а.с.95, т3).
Суд вважає, що пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ставить у залежність розмір штрафних санкцій від сплаченої суми податкового боргу. Тобто при відсутності факту сплати податкового зобов’язання відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій за цією нормою. Відповідно, для визначення розміру штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання з частини прибутку (дивіденди) за 9 місяців 2006 року протягом граничних строків, визначених цим Законом, має бути наявним об’єкт застосування штрафних санкцій, а саме: сплата позивачем податкового зобов’язання, що в даному випадку на мало місця.
Таким чином, нарахування відповідачем штрафу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 50% в сумі 5 187 900,00 грн. з платежу частина прибутку державного підприємства податковим повідомленням-рішенням №0004031501/0 від 19.03.2007р. та в розмірі 20% в сумі 84400,00грн. податковим повідомленням-рішенням №0004041501/0 від 19.03.2007р. неправомірно.
Суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції в м.Сімферополі щодо порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов’язання з ПДВ є помилковими і спростовуються матеріалами справи.
ДПІ в м.Сімферополі стверджує, що ДП «Кримські генеруючі системи» порушило строки сплати узгоджених сум з податку на додану вартість за деклараціями:
- №12415 від 20.02.06р. за січень 2006 р., строк оплати 02.03.2006р., фактично сплачено у травні 2006р.;
- №21309 від 20.03.06р. за лютий 2006р., строк оплати 30.03.2006р., фактично сплачено у жовтні – листопаді 2006 р.;
- №47764 від 20.04.06р. за березень 2006 р., строк оплати 03.05.2006р., фактично сплачений у листопаді 2006р.;
- №505229 від 20.01.06р. строк оплати 30.01.06р., сплачено у лютому 2006р.
Відповідач вважає, що платником були порушені граничні строки сплати узгоджених сум податку на додану вартість по вказаним деклараціям, встановлені п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки переховані позивачем суми по сплаті зобов’язань за цими деклараціями податкова інспекція зараховувала у погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, що зазначено у акті перевірки №1693/15-2/30909683 від 19.03.2007 р., у зв’язку з чим й застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.
Своє право на зарахування у погашення податкового боргу перерахованих платником податків коштів за поточними податковими зобов’язаннями відповідач обгрунтовує п.7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) №2181-111 від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.
Отже, на думку відповідача, зазначена норма закону дозволяє податковому органу зараховувати перераховані підприємством кошти за поточними податковими зобов’язаннями у погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки платник податку не має права здійснювати сплату поточного зобов’язання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено висновком судово-економічної експертизи №48 від 30.10.2008р., позивачем у погашення податкових зобов’язань за вище вказаними деклараціями з ПДВ були перераховані платежі в межах граничних строків сплати відповідно до платіжних доручень, які вказані у додатку до висновку експертизи (а.с.83, т.1), та додані до матеріалів справи (а.с.113-157, т.1).
ДПІ у м.Сімферополі використала здійснені підприємством платежі за поточними зобов’язаннями для погашення податкового боргу, який виник раніше.
Згідно із п.3 ч.1 ст.9 закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.
Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість вказаними вище платіжними дорученнями, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за періодами, визначеними платником у платіжних дорученнях.
Дії податкового органу щодо самостійної зміни призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, з метою погашення податкового боргу, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20.03.1952р., ратифікованого Україною 17.07.1997р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів.
ДП «Кримські генеруючи системи» є власником свого майна, у тому числі власних грошових коштів.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником прав власності.
Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб’єктів господарювання.
Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.
Відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р.)
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України №2181 відповідач не звертався до суду для примусового стягнення боргу з податку на додану вартість
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДПІ у м.Сімферополі діяла із значним перевищенням своїх повноважень, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не вправі була самостійно, без згоди позивача або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Доводи відповідача про обґрунтоване зарахування поточних платежів позивача з ПДВ в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судом до уваги не приймаються, оскільки наведена норма закону не надає такого права податковому органу самостійно без згоди власника коштів або судового рішення здійснювати таке зарахування.
Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими державними фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Посилання відповідача на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05р. №276 (далі – Інструкція) є неспроможними, оскільки інструкція передбачає проведення органами державної податкової служби, з використанням автоматизованої інформаційної системи, операцій на особових рахунках платника податків в хронологічному порядку на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.
Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.
Крім того, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (зі змінами та доповненнями) в основу повідомлення-рішення може бути покладено виключно акт перевірки, який у відповідності до п.1.5-1.7, п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. №925/11205, повинен містити тематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, які викладаються чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Зазначене свідчить про те, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань можуть бути виключно первинні документи платника, підставою для застосування фінансових санкцій можуть бути виключно акти перевірок, складені у встановленому порядку на підставі первинних документів.
Судом встановлено, що відповідачем при перевірці вибірковим методом використані подані позивачем відповідні декларації з податку на додану вартість, та дані картки особового рахунку платника.
У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що жодних первинних документів та даних бухгалтерського обліку ДП «Кримські генеруючи системи» відповідачем при проведенні камеральної перевірки не досліджувалось, що призвело до помилкових висновків щодо наявності порушень строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, які не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наданими доказами.
Відповідно до п.2.3.4 Порядку №327 не допускається відображення в акті перевірки (зокрема, акті документальної невиїзної перевірки) необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перервіряючими, які не мають підтвердження доказами.
Слід зазначити, що акт перевірки від 19.03.07р. №1693/15-2/30909683, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, взагалі не містить жодних даних, які б чітко, повно та об’єктивно свідчили про встановлення факту виявлених порушень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Суд приходить до висновку, що акт перевірки, на підставі якого прийняти спірні податкові повідомлення-рішення, не є належним доказом правомірності застосування до позивача фінансових санкцій.
З наведеного судом вбачається, що відповідно до пп..17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.
Оскільки у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, висновок про те, що позивач допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання при наявності своєчасних платежів за цими деклараціями є помилковим, що є підставою для скасування спірних податкових-повідомлень рішень
Таким чином, застосування штрафних санкцій до позивача податковими повідомленнями рішеннями №0003201502/0 у розмірі 20% у сумі 63269,60грн. за затримку на 55 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 316348,00грн.; №0003191502/0 у розмірі 10% в сумі 26 985,14 грн. за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 269 851,40 грн.; №0003211502/0 у розмірі 50% в сумі 220097,76грн. за затримку на 237 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 440195,52 грн. неправомірно.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки витрати на проведення судово-економічної експертизи не підтверджені позивачем документально, відсутні підстави для їх стягнення відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 02.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 08.06.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 70, 71, 86, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 19.03.2007 р. №0003191502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 26 985,14 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 19.03.2007 р. №0003211502/0 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 220 097,76 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 19.03.2007 р. №000321502/0 про застування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 63 269,60 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 19.03.2007 р. №0004041501/0 про застосування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 84 400грн.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 19.03.2007 р. №0004031501/0 про застоування штрафних санкцій за платежем частина прибутку державного підприємства в сумі 5 187 900 грн.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Кримські генеруючі системи", (95493, м.Сімферополь, смт.Гресівський, вул. Монтажна,1) 3,40 грн. судового збору.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.