Справа № 127/5762/16-а

Провадження №2-а/127/256/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого Овсюка Є.М.,

при секретарі Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що в грудні 2015 року, ОСОБА_1, звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами в порядку ст.. 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Дотепер, відповіді на своє клопотання, ані позивач, ані його представник не отримали, а тому вважає бездіяльність відповідача протиправною. Його клопотання позивач вважає повинно було бути розглянутим згідно з вимогами законодавства з прийняттям мотивованого рішення про задоволення чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки на підставах, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд її задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради із письмовим клопотанням, в якому, зокрема, просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Вінниці. До вказаного клопотання заявником додано викопіювання карти м. Вінниці, а також викопіювання з публічної кадастрової карти м. Вінниці.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, рішення (дії) відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватися на законі, що регулює дані відносини.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 ЗК України).

За змістом п.п. «а», «б» ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Таким чином, приписами чинного законодавства України передбачено розгляд клопотання про надання земельної ділянки на пленарному засіданні сесії відповідної ради при умові додання до клопотання переліку необхідних документів, зокрема й у даному випадку – графічних матеріалів на яких зазначено та належним чином визначене бажане місце розташування земельної ділянки.

З наведеного також слідує, що за наявності графічних матеріалів, які відповідають вимогам чинного законодавства, клопотання позивача мало б бути розглянуто на сесії Вінницької міської ради, оскільки при розгляді клопотання міська рада зобов’язана перевірити об’єкт на відповідність генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації та іншим вимогам, що визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Так, Земельним кодексом України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не визначено поняття графічних матеріалів, а також не конкретизовано вимог щодо їх оформлення. Утім, враховуючи те, що за змістом ч. 1 ст. 79 ЗК України – земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, суд приходить до висновку, що графічні матеріали, які додаються до клопотання про одержання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, є такі матеріали, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів. Такими графічними матеріалами можуть бути: викопіювання зі планово – картографічного матеріалу місця розташування земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти (плану), генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, тощо.

Суд зазначає, що земельним законодавством України не встановлено повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який наділений правом розпоряджатися земельними ділянками державної чи комунальної власності, на власний розсуд обирати земельну ділянку в межах компетенції у конкретному населеному пункті у випадку, якщо громадянин України висловлює (виявляє) бажання отримати таку на підставі ст. 118 ЗК України в цій місцевості.

Суд також звертає увагу на те, що згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.09.2011 року № 2231, з внесеними змінами від 04.04.2013 року № 753, затверджено вимоги до графічних матеріалів, та зокрема графічні матеріали мають містити: а) схему генерального плану, виконану на оновленій топографо – геодезичній зйомці М 1:500 з нанесеними обмеженнями та погоджену у встановленому порядку; б) схему розміщення об’єкта та земельної ділянки з нанесеними містобудівними обмеженнями, виконану на оновленому викопіюванні з топографо – геодезичного плану М 1: 2000. (Додаток 5 до рішення виконкому ВМР від 04.04.2013 року № 753).

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з поміж іншого також включають викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Згідно ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб'єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності з поміж інших також є юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт (ст. 5 – 1 цього Закону).

Таким чином на місцевому рівні наведеними актами органу місцевого самоврядування врегульовано вимоги до графічних матеріалів а Законом визначено вимоги до суб’єктів топографо – геодезичної та картографічної діяльності які мають право на виготовлення відповідних графічних матеріалів, з покладанням на таких суб’єктів відповідальності за якість виготовлених графічних (топографо – геодезичних та картографічних) матеріалів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що надані позивачем до клопотання документи (роздруківка частини карти України з позначенням меж міста Вінниця без зазначення конкретного місця розташування бажаної земельної ділянки), що названі позивачем «графічні матеріали» не відповідають вимогам законодавства України (ч. 6 ст. 118 ЗК України), оскільки не відображають достеменно місце розташування земельної ділянки та не дають змоги суб’єкту владних повноважень перевірити чи відповідає це місце вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно – правовим актам, генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко – економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно – територіальної одиниці, проекту землеустрою щодо впорядкування територій населеного пункту, затверджених у встановленому законом порядку, що зобов’язаний здійснити останній згідно положень ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відсутність у позивача інформації про наявність вільних земельних ділянок не є обставиною, з якою закон пов’язує наявність підстав для звільнення особи від обов’язку подання встановлених ч. 6 ст. 118 ЗК України документів.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, про правомірність дій відповідача з повідомлення позивача про неможливість розгляду його клопотання на сесії Вінницької міської ради через невідповідність поданого ним клопотання та додатків до нього (графічних матеріалів) вимогам ст. 118 ЗК України.

Аналогічна позиція з даного питання викладена зокрема, але не обмежуючись в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року у справі № К/800/32456/14, в якій касаційний суд залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили в задоволенні позову за аналогічних обставин.

Відповідно до п. 1.2. Положення про Департамент архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради, Департамент підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, міському голові, секретарю міської ради, першому заступнику міського голови, заступникам міського голови, та керуючому справами виконкому, відповідно до розподілу обов’язків. А в п. 3.1.8. вказаного Положення також наведено, що Департамент здійснює розгляд звернень громадян та прийом громадян з питань, що відносяться до компетенції Департаменту за встановленим графіком.

Розділами ІІ та ІІІ вказаного положення врегульовано, що Департамент з поміж іншого надає якісні адміністративні послуги у сфері земельних відносин, та реалізує місцеве регулювання у цій же сфері.

У цьому зв’язку, суд вказує також на правомірність розгляду надісланого позивачем клопотання Департаментом як звернення особи, а не як клопотання в порядку визначеному ст. 118 ЗК України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, про те, що в діях Вінницької міської ради, як суб’єкта владних повноважень відсутні порушення Закону на які вказує позивач, а як наслідок позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

З огляду на викладене, керуючись, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 26, 116, 118, 122 Земельного Кодексу України, ст. 7-11, 69-71, 94, 159-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки та зобов'язати Вінницьку міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення, надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачу для будівництва і обслуговування жилого будинку - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: