ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі судового засідання Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні  позов

Чернівецького госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування

до відповідачів: 1. Вадул-Сіретська митниця

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

про спонукання укласти договір оренди у новій редакції

за участю представників сторін:

від позивача: Малишева І. В., довіреність від 07.02.2007 р. № 3

від 1-го відповідача: Амаріца В.С. довіреність від 12.01.2007 р. № 11/27/1-110; Орловська Ю.М., довіреність від 12.01.07р. № 11/27/1-111

від 2-го відповідача: Кушнірюк Ю.Д., довіреність від 13.12.2006 р. № 0877/3800;

В С Т А Н О В И В :

Чернівецьке госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування звернулося з позовом до Вадул-Сіретської митниці про спонукання укласти договір оренди приміщення кафе на митному пункті “Порубне” у новій редакції, тобто в редакції Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774.

Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що укладений сторонами 04.01.1997 року договір оренди нежитлового приміщення, площею 195 м2, для організації буфету на території МКПП “Порубне” з врахуванням того, що відповідач не заявляв про його припинення, діяв до 31.12.2006 року. На підставі зазначеного договору на протязі всього терміну його дії Держмитслужбою України та Держприкордонслужбою України видавалися дозволи на  розміщення та функціонування підприємств (установ) сфери обслуговування пасажирів закордонного прямування в пунктах пропуску через державний кордон, а об'єднання отримувало ліцензії на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Враховуючи, що договір не відповідає вимогам пункту 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, він підлягає переукладенню в редакції згаданого вище Типового договору. Однак пропозиція позивача від 04.10.2006 року про переукладення договору Вадул-Сіретською митницею була залишена без відповіді.

          Перший відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що Чернівецьке госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування розміщувалося та функціонувало у пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення "Порубне" Вадул-Сіретської митниці на підставі дозволу від 30 квітня 1999 року за № 472/1-477/404-01. Термін дії цього дозволу визначений до 01.04.2000 року. Жодного іншого дозволу на розміщення у пункті пропуску позивача протягом 2000 -2006 років не видавалося. Про це свідчить лист Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 28 вересня 2000 р. № 7/9274. Листи Держмитслужби від 21.07.05 р. № 09/550 та від 09.12.05 р. № 11/2-9/15811 не являються дозволами, а доводять інформацію про неможливість укладення договору оренди та про продовження дії раніше виданих дозволів, яких у Позивача не було.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не мав дозволу на розміщення та функціонування у пункті пропуску "Порубне" закладу громадського харчування, отже будь-які вимоги з питань господарської діяльності Позивача у пункті пропуску "Порубне" безпідставні.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України від 10.04.92 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.92 р. № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна", не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, зокрема, майно митних органів. Орендодавцем даного майна являється Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Твердження позивача про те, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області надано позивачу відповідь про необхідність подачі заяви безпосередньо до митниці не відповідають дійсності.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.04.05 р. серія ЯЯЯ № 229296, будівлі і споруди м/п "Порубне" відносяться до загальнодержавної власності. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 Господарського кодексу України передбачено, що орендодавцями майна, що перебуває у державній власності, є Фонд державного майна, його регіональні відділення та представництва. Статтею 9 цього ж Закону визначено порядок укладення договору оренди та порядок проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у державній власності. Таким чином, орендодавцем будівель та споруд м/п "Порубне" є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а тому позов Чернівецького госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування поданий до неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 16 березня 2007 року другим відповідачем у справі було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Другий відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що відповідно до абзацу 2 статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, із змінами та доповненнями, орендодавцем даного спірного майна є саме другий відповідач. Позивач листом за № 41 від 30.10.2006 року звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області з пропозицією укласти з останнім договір оренди приміщення кафе-їдальні на пропускному пункті Порубне, однак другий відповідач, керуючись статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, листом за № 09-77/3357 від 09.11.2006 року повідомив позивача, що орган приватизації може розглянути питання щодо укладення зазначеного договору тільки після надання позивачем необхідного пакету документів, що останній станом на день подання позову не виконав.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об’єктами оренди об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, згідно якої, в числі інших приватизації не підлягає майно митних органів.

Розглянувши надані сторонами матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правові відносини, та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Так, статтею 153 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на день укладення  позивачем та першим відповідачем угоди оренди нежилого приміщення від 04.01.1997 року, визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Судом встановлено, що зазначена угода не відповідає вимогам статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки не містить всі істотні умови договору оренди, зокрема: вартість майна з урахуванням індексації; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо.

Таким чином, угода між позивачем та Вадул-Сіретською митницею про оренду нежилого приміщення від 04.01.1997 року є неукладеною. З огляду на викладене суд зазначає, що неможливо укласти або переукласти в іншій (новій) редакції договір, який вважається неукладеним та в природі не існує.

Частиною 2 ст. 4 Закону встановлено, що об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна“, не можуть бути об’єктами  оренди. Майно  митних органів, до якого відносяться і спірні приміщення, приватизації не підлягає.

Згідно із статтею 5 Закону щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, орендодавцем є Фонд державного майна України.

Порядок укладення договору оренди передбачений ч. 1 ст. 9 Закону, відповідно до якої  фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі –матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Однак позивач не довів, що таку заяву, проект договору, а також інші необхідні для укладення договору оренди приміщень документи направив регіональному відділенню ФДМ України по Чернівецькій області.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Суддя                                                                  А. Паскарь