ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

31.08.2009 р.                                                                                     Справа № 19/74

За позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Хуст  

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Олешник Виноградівського району     

про стягнення 17 477 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар (мінеральну воду),  

Суддя господарського суду –Пригара Л.І.

представники:

Позивача – ОСОБА_4, довіреність № 11536 від 11.11.2008 року

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1,             м. Хуст заявлено позов до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Олешник Виноградівського району про стягнення 17 477 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар (мінеральну воду).

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання, а саме несплатою заборгованості за поставлений товар (мінеральну воду) в розмірі                17 477 грн. 80 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи  (ухвали суду від 15.07.2009 року, 29.07.2009 року та 17.08.2009 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 14540496 від 18.07.2009 року, повідомлення – судова повістка                     № 14612225 від 01.08.2009 року) у судові засідання 29 липня 2009 року, 17 серпня 2009 року та 31 серпня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

На основі видаткових накладних № 5735 від 18.10.2007 року, № 5807 від 27.10.2007 року, № 6233 від 10.12.2007 року та № 6489 від 21.12.2007 року Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 було відпущено товар (мінеральну воду) Приватному підприємцю ОСОБА_3 на загальну суму 20 677 грн. 80 коп.

Однак, за отриманий товар відповідач по справі розрахувалась тільки частково, перерахувавши на рахунок позивача 3 200 грн., що підтверджено банківською випискою, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 2 від 1 квітня 2009 року з вимогою проведення повного розрахунку за поставлений товар (мінеральну воду), однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача не погашена.  

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару (мінеральної води) відповідачу та невиконанням останнім зобов’язань щодо оплати поставленого товару.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар (мінеральну воду) за відповідачем станом на 03.08.2009 року рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 17 477 грн. 80 коп. Вимога позивача про стягнення боргу належним чином обґрунтована доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року                 № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 17 477 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар (мінеральну воду).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського  процесуального  кодексу  України  у  розмірі 174 грн. 78 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму 17 477 (Сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень) грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар (мінеральну воду), а також суму 174 (Сто сімдесят чотири гривень) грн. 78 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 315 (Триста п’ятнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Пригара Л.І.