ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2011 року                    № 2а-2249/11/2670

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючої судді Шарпакової В.В., суддів Амельохіна В.В.,Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справи

за позовом ОСОБА_1

до третя особа ОСОБА_2 банку України Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

прозобов'язання вчинити дії

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 банку України (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту –третя особа) та просить суд:

          - зобов’язати ОСОБА_2 банк України, здійснити перевірку Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” щодо дотримання ним вимог чинного законодавства України, розпоряджень ОСОБА_2 банку України при здійсненні банківської діяльності, в частині неповернення Позивачеві, ОСОБА_1, грошових коштів за договорами банківського вкладу № SAMDN 26000705913347 від 19 травня 2009 року, № SAMDN26000705913316 від 19 травня 2009 року, № SAMDN01000704855961 від 18 грудня 2008 року, № SAMDN01000705808299 від 06 травня 2009 року, № SAMDN01000704857916 від 18 грудня 2008 року, № SAMDN01000704855980 від 18 грудня 2008 року;

          - зобов’язати відповідача направити до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” вимогу про усунення порушень банківського законодавства, що були виражені безпідставною відмовою у видачі вкладів позивачеві, та виконання нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України, з метою повернення позивачу грошових коштів за вказаними договорами банківського вкладу;

          - зобов’язати відповідача вжити заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”стосовно Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, а саме – накласти штраф на: Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” в розмірі одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду останнього; - керівникові Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

          - зобов’язати відповідача відкликати банківську ліцензію у Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2249/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 18 квітня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 травня 2011 року.

У судовому засіданні 24 травня 2011 року виникла необхідність отримання додаткових доказів по справі, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 15 червня 2011 року.

Окружним адміністративним судом міста Києва 24 травня 2011 року направлено запит до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з проханням, надати суду засвідчені належним чином копії матеріалів особової справи ОСОБА_1.

15 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшли засвідчені належним чином матеріали особової справи ОСОБА_1.

Судове засідання 15 червня 2011 року відкладено на 30 червня 2011 року.

30 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява позивача, в якій він просить розглядати справу без участі повноважних представників сторін та повністю підтримує позовну заяву.

Представники ОСОБА_2 банку України у судовому засіданні 30 червня 2011 року заперечив проти позовної заяви, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»також заперечив проти позову, та з посиланням на його безпідставність просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від здійснення банківського регулювання та нагляду, чим порушує свої обов’язки та права позивача та норми статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 55 Закону України «Про національний банк України», відповідно до яких на ОСОБА_2 банк України покладено обов’язок банківського регулювання і нагляду, з метою захисту інтересів вкладників.

В обґрунтування заперечень представником ОСОБА_2 банку України зазначено, що листом № 56-008/20597 від 22 листопада 2010 року відповідачем в межах своєї компетенції та в порядку встановленому чинним законодавством, розглянуто скаргу позивача та надано відповідь.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          23 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до ОСОБА_2 банку України в якій просив здійснити перевірку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»та вжити заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

          Відповідно до листа № 56-008/17508 від 08 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 банк України направив звернення ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» для питань викладених у зверненні та надання відповіді.

          Представник позивача у судовому засіданні пояснив що, 01 листопада 2010 року позивач, перевіряючи стан рахунків № SАMDN01000704855961 від 18 грудня 2009 року; № SАMDN000705808299 від 06 травня 2009 року; № SАMDN01000704857916 від 18 грудня 2008 року; №SАMDN01000704855980 від 18 грудня 2008 року у банкоматі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з’ясував, що кошти на цих рахунках відсутні.

          Листом № 30.1.0.0/2-100924/015 від 28 вересня 2010 року (копія якого міститься в матеріалах справи) Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»повідомило Індустріальному відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, що постанова від 23 вересня 2010 року про арешт коштів ОСОБА_1 не може бути виконана з підстав що, відповідно до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, арешт може бути накладений на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами. Однак, рахунки за якими обліковуються кошти вказаного у постанові від 23 вересня 2010 року про арешт коштів ОСОБА_1 в Приватбанку не обслуговуються».

          03 листопада 2010 року позивач звернувся із листом до ОСОБА_2 банку України, в якому просив:

- здійснити перевірку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо дотримання ним вимог чинного законодавства України, розпоряджень ОСОБА_2 банку України при здійсненні банківської діяльності;

          - вжити заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» стосовно Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в межах повноважень, передбачених чиним законодавством України. У разі наявності підстав, позбавити Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»ліцензії на право здійснення банківської діяльності.

          ОСОБА_2 банку України № 56-008/20597 від 22 листопада 2010 року позивачу надана відповідь на його скаргу від 03 листопада 2010 року.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та пояснень представників позивача, наданих у судових засіданнях, така відповідь ОСОБА_2 банку України на думку позивача є незаконною та необґрунтованою, у зв’язку з чим, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

          Ознайомившись із позовною заявою, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вже зазначалось вище, у скарзі від 03 листопада 2010 року позивач просив ОСОБА_2 банк України здійснити перевірку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»щодо дотримання ним вимог чинного законодавства України, розпоряджень ОСОБА_2 банку України при здійсненні банківської діяльності.

          З аналогічною вимогою позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

          Ознайомившись із позовною вимогою, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

          Відповідно до статті 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі по тексту – Закон № 2121-III) перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого ОСОБА_2 банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки ОСОБА_2 банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

          В свою чергу, приписами Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 17 липня 2001 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2001 року за № 703/5894 (далі по тексту – Положення № 276) встановлено, що перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, притаманних об'єкту перевірки, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності його звітності і дотримання об'єктом перевірки законодавства України про об'єкти перевірки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку. Обсяги та напрями перевірки визначаються ОСОБА_2 банком.

          Також зазначено, що ОСОБА_2 банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку/філії іноземного банку або фактів проведення банком (його підрозділами/філіями іноземного банку) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку/філії іноземного банку, чи фактів подання ОСОБА_2 банку недостовірної звітності, а також зміна власника (власників) істотної участі у банку або голови спостережної ради та/або голови правління, набуття банком статусу спеціалізованого, звернення банку щодо відкриття філій або інших власних підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством, тощо.

          У судовому засіданні представником позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що шляхом закриття рахунків вкладника без повернення коштів останньому, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»грубо порушує банківське законодавство, що є підставою для проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 банком України.

          Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва з наведеними доводами представника позивача не погоджується та зазначає наступне.

          Положенням № 276 визначено вичерпний перелік підстав для прийняття ОСОБА_2 банком України рішення про проведення позапланової перевірки.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 від 03 листопада 2010 року та позовної заяви вбачається, що жодної підстави з наведеного вище переліку, позивачем не наведено ОСОБА_2 банку України в обґрунтування вимоги щодо проведення перевірки Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо дотримання ним вимог чинного законодавства України, розпоряджень ОСОБА_2 банку України при здійсненні банківської діяльності.

В матеріалах справи міститься копія листа ОСОБА_2 банку України № 56-008/20597 від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого, позивачу роз’яснено, що в разі виявлення порушень Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»банківського законодавства України та/або нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України, зокрема, щодо споживчого кредитування, до нього будуть застосовані адекватні заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону № 2121-III.

За таких обставин, враховуючи що планування інспекційних перевірок здійснюється з метою недопущення дублювання та забезпечення належної координації роботи служби банківського нагляду та інших підрозділів ОСОБА_2 банку, а також своєчасного та рівномірного проведення планових інспекційних перевірок банків, їх підрозділів та філій іноземних банків, позовна вимога щодо зобов’язання відповідача здійснити перевірку є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

          Суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача направити до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” вимогу про усунення порушень банківського законодавства та вжиття заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” є передчасними з огляду на наступне.

          Статтею 73 Закону № 2121-III встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки ОСОБА_2 банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, ОСОБА_2 банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу.

          З аналізу наведеної норми, вбачається, що в разі встановлення плановою, позаплановою або безвиїзним наглядом порушень банківського законодавства з боку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 банком України може бути направлено вимогу та вжито заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону № 2121-III щодо Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”.

          На момент розгляду у справи у суді інформація щодо проведення плановою, позаплановою або безвиїзного нагляду відсутня, а отже підстав для направлення вимоги про усунення порушень банківського законодавства та вжиття заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” у ОСОБА_2 банку України відсутні.

          Крім цього, позивач просить суд зобов’язати ОСОБА_2 банк України відкликати банківську ліцензію у Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”.

          Відповідно частини 2 статті 73 Закону № 2121-III у разі порушення цього Закону чи нормативно-правових актів ОСОБА_2 банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку ОСОБА_2 банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.

          Позивачем не доведено спричинення значної втрати активів або доходів, і настання ознак неплатоспроможності банку, а отже вимога про відкликання банківської ліцензії є безпідставною.

          За таких обставин, враховуючи пояснення сторін та матеріали справи, беручи до увагу те, що позовні вимоги, а саме прийняття рішення про проведення перевірок, направлення вимоги, вжиття заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та відкликання ліцензії відносяться до виключної компетенції ОСОБА_2 банку України, а суд не може перебирати на себе повноваження ОСОБА_2 банку України, позовна заява не підлягає задоволенню.

          Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                       Шарпакова В.В.

Судді:                                                                                           Амельохін В.В.

                                                                                                    ОСОБА_3