КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.08.2009                                                                                           № 4/319

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 представників сторін

 позивача:Толмачова Т.П., дов.від 31.08.09 № 01-02/13,

                         Байрак М.С., дов.від 14.01.09 № 01-08/1,

 відповідача: Гаврищук Н.Є., дов.від 17.06.09 № 471,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного  товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009

 у справі № 4/319 (суддя  

 за позовом                               Головного фінансового управління Київської обласної державної адміністрації

 до                                                   Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

              

             

 про                                                   стягнення 37123013,69 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Головне фінансове управління Київської обласної державної адміністрації (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк  “Укргазбанк” (далі – відповідач) про стягнення 37123013,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.09 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 35000000,0 грн. суми депозиту, 3793726,03 грн. процентів, 2961035,89 грн. пені; в решті частини пені провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 25500 грн., стягнуто з відповідача на користь Державного судово-інформаційного центру 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не повернуто позивачеві суму депозитного вкладу та нарахованих процентів; неналежне виконання зобов’язання тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Не погодившись з рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення 3793726,03 грн. процентів та 2961035,89 грн. пені  та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в частині стягнення пені за прострочення виплати вкладу та процентів.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що нарахування банком процентів на депозит закінчується в день закінчення строку розміщення депозиту, тобто 20.02.09; стягнення пені та процентів є збільшенням відповідальності, встановленої законом, та подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення; штрафні санкції є надмірно високими порівняно зі збитками кредитора.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.09 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та призначено розгляд скарги на 31.08.09.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки воно прийнято при всебічному, повному та об’єктивному розгляді спору з урахуванням матеріального становища сторін. Позивач також зазначив, що, заявляючи позов про стягнення суми депозиту, пені та нарахованих за договором процентів, керувався умовами договору та нормами чинного законодавства.

28.08.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про збільшення суми боргу за відсотками та штрафними санкціями до                   7882191,78 грн., а саме: 4919178,08 грн. – відсотки за депозитним вкладом та 2963013,70 грн. – пеня.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти його задоволення, оскільки грошова різниця збільшення суми позову не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки відповідно до частини третьої ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

20.11.08 між відповідачем (за текстом договору – “банк”) та позивачем (за текстом договору – “вкладник”) укладено договір банківського строкового вкладу № 122, згідно  з яким вкладник розміщує тимчасово вільні грошові кошти в сумі 35000000,00 грн. на депозитний рахунок в банку. Строк розміщення депозиту – з дати фактичного його надходження на депозитний рахунок по 20.02.09 (п.1.2 договору).

Згідно зі ст. 340 Господарського кодексу України (далі – ГК України) депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства та умов договору.   

На підставі п. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначеного договору банківського строкового вкладу позивач розмістив вільні грошові кошти на депозитний рахунок в банку з 20.11.08 по 20.02.9.

В п. 3.4 договору сторони передбачили, що банк (відповідач) зобов’язується повернути вкладникові (позивачеві) вклад та виплатити проценти по вкладу згідно умов цього договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються банком в безготівковій формі на розрахунковий рахунок вкладника.

Листом від 24.02.09 № 5-17/49 позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання умов договору та повернення коштів у сумі 35000000,0 грн. та сплати пені і відсотків.

Відповідач грошові кошти, розміщені позивачем на депозитному рахунку, в зазначений строк не повернув.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.3 договору за користування депозитом банк сплачує вкладникові проценти з розрахунку 30,0% річних.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що банк нараховує проценти не пізніше останнього банківського дня місяця та в день закінчення строку розміру депозиту в розмірі процентної ставки, визначеної п. 1.3 договору (в т.ч. у випадку дострокового припинення цього договору), за фактичну кількість днів користування грошовими коштами вкладника (враховуючи вихідні та святкові дні) в поточному календарному місяці на суму щоденного залишку на депозитному рахунку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нарахування банком процентів на депозит закінчується 20.02.09, спростовується умовами договору та нормами чинного законодавства.

Зокрема, в п. 4.3 договору зазначено, що нарахування процентів по депозиту починається з наступного дня після надходження на депозитний рахунок вкладника депозиту (в сумі, зазначеній у п.1.1 договору) і закінчується в день, який передує поверненню депозиту (або частини депозитку) вкладникові.

Банк виплачує нараховані проценти в останній банківський день кожного місяця та в день повернення вкладу, в т.ч. у випадку дострокового припинення дії цього договору, шляхом перерахування на рахунок вкладника.

Зазначені пункти договору кореспондуються з п. 5 ст. 1061 ЦК України, в якому також зазначено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Крім того, у п. 7.2 договору сторони узгодили, що в разі порушення банком умов та строків платежів, передбачених п.п. 1.3, 3.4, 5.2 цього договору, банк сплачує вкладникові проценти від суми неповернутого вчасно вкладу в розмірі процентної ставки, визначеної в п. 1.3 (30%) договору, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач вчасно не повернув депозит, то у відповідача відсутні підстави ненарахування процентів за користування депозитними коштами.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 35000000,00 грн. депозитного вкладу та 3793726,03 грн. нарахованих процентів є обґрунтованими та такими, що задоволені судом правомірно.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, то застосування неустойки за порушення зобов’язань передбачено і умовами договору, і нормами чинного цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.7.2 договору сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення банком умов та строків, платежів, передбачених пп. 1.3, 3.4, 5.2 договору, банк сплачує вкладникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від сум несплачених вчасно платежів за кожний день прострочення платежів.

Стаття 549 ЦК України також зобов’язує боржника сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання визначену законом або договором грошову суму (сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі  2961035,89 грн. є також обґрунтованими.

Відносно припинення провадження в решті частини пені представник позивача в судовому засіданні пояснив, що він зменшив заявлену до стягнення суму пені, а в іншій частині відмовився від позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань зумовлено форс-мажорними обставинами, якими є світова фінансова криза та призначення в банку тимчасової адміністрації.

Колегія суддів не розцінює такі доводи як обставини, які дозволяють стороні договору не виконувати взяті на себе зобов’язання. До того ж, колегією суддів встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів банку Національним банком України введено не було. Тобто відсутні обмеження на задоволення вимог кредиторів, встановлені ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є недостатніми для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.09 у даній справі, яке відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.09 у справі           № 4/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк”  – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 4/319 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 03.09.09 (відправлено)