КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.08.2009                                                                                           № 13/22

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

           

 за участю представників сторін:

 від позивача:      Погорільський М.В., представник, довіреність № 650 від 12.02.2009;

 від відповідача:  повідомлений належним чином, але не з’явився;

 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009

 у справі № 13/22 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес К і Т”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"

              

             

 про                                                   стягнення суми

 

постанова прийнята 31.08.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 19.08.2009 до 31.08.2009

ВСТАНОВИВ:

 

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 13/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес К і Т” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будгарант” про стягнення 3 540,64 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Будгарант” (далі – ТОВ „Будгарант”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що ціна в рахунку-фактурі від 18.03.2008 № 497-к необґрунтовано завищена; в рішенні суду встановлено борг до оплати в сумі одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 64 коп., тобто існує невідповідність між заявленою сумою позову і сумою, яка має бути стягнена з відповідача, хоча в тексті рішення зазначено про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес К і Т” (далі – ТОВ „Бізнес К і Т”) відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Будгарант” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, проте, представник ТОВ „Бізнес К і Т” в засіданні суду 31.08.2009 проти доводів апеляційної скарги ТОВ „Будгарант” заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Будгарант” – без задоволення.

          Від ТОВ „Будгарант” через канцелярію суду 18.08.2009 надійшло клопотання від 18.08.2009 № 526 про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника товариства у відрядженні, яке колегія суддів задовольнила та ухвалою Київського апеляційного суду від 19.08.2009 розгляд апеляційної скарги товариства у даній справі було відкладено на 31.08.2009.

          При цьому, в зазначеному вище клопотанні, генеральний директор ТОВ „Будгарант” Беспалов О.В. гарантував явку уповноваженого представника товариства в наступне судове засідання.

          Натомість, ТОВ „Будгарант” 31.08.2009 через канцелярію суду подано клопотання від 28.08.2009 № 530 про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням представника товариства в іншому засіданні, але в обґрунтування зазначених обставин, доказів надано не було.

          Також, як і в попередньому клопотанні від 18.08.2009 № 526, генеральний директор ТОВ „Будгарант” Беспалов О.В. гарантує явку уповноваженого представника товариства в наступне судове засідання.

          Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

          Розглянувши подане 31.08.2009 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника в іншому судовому процесі не є підставою для повторного відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Суд вважає, що повторне нез’явлення в засідання суду представника відповідача, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Дії відповідача щодо повторного нез’явлення в засідання суду його уповноваженого представника, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами, а тому колегія суддів, подане 31.08.2009 клопотання ТОВ „Будгарант” від 28.08.2009 № 530 про відкладення розгляду справи відхиляє.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          ТОВ „Бізнес К і Т” 19.03.2008 поставило ТОВ „Будгарант” товар на загальну суму 7 689,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 19.03.2008 № РН-0000831 та довіреністю від 18.03.2008 серії ЯОУ № 365736.

          Підставою для замовлення товару є рахунок-фактура від 18.03.2008 № 497-к, про що зазначено в накладній від 19.03.2008 № РН-0000831. При цьому, на самому рахунку від 18.032008 вказано дату, до якої слід здійснити відповідачу розрахунки за поставлений позивачем товар – до 18.03.2008.

          Отримуючи від позивача товар за накладною від 19.03.2008 № РН-0000831, відповідач погодився з вартістю товару, його кількістю та його якістю, про що свідчить відсутність на видатковій накладній будь-яких зауважень відповідача.

          Натомість, ТОВ „Будгарант” за поставлений ТОВ „Бізнес К і Т” товар розрахувалося частково на суму 4 148,96 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за накладною від 19.03.2008 товар з урахуванням часткової оплати відповідачем в сумі 4 148,96 грн. становить 3 540,64грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Бізнес К і Т” та ТОВ „Будгарант” станом на 27.03.2009, який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Цей акт підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 040,64 грн.

          Позивач 08.04.2009 звернувся до відповідача з претензією № 04/08-2, в якій просив до 30.04.2009 погасити заборгованість в сумі 3 540,67 грн. за поставлений ТОВ „Бізнес К і Т” товар.

          При цьому, з тексту зазначеного вище листа позивача вбачається, що з дати складання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків (27.03.2009), відповідачем було перераховано позивачу в погашення боргу 500,00 грн. (07.04.2009), а тому саме сума 3 540,67 грн. є остаточною у визначенні заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 6 700,00 грн. за поставлений позивачем товар.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ТОВ „Будгарант” (на суму 4 148,96 грн.) за поставлений ТОВ „Бізнес К і Т” товар (на загальну суму 7 689,60 грн.) і скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань по оплаті в повному обсязі за поставлений позивачем товар, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3 540,67 грн.

          Посилання скаржника, що ціна в рахунку-фактурі від 18.03.2008 № 497-к необґрунтовано завищена, колегією суддів не приймається, оскільки, отримуючи за довіреністю від 18.03.2008 товар, відповідач мав інформацію про ціну цього товару, а також на видатковій накладній від 19.03.2008 № РН-0000831, як вже було зазначено вище, відсутні будь-які зауваження відповідача щодо, зокрема, вартості товару.

          Що стосується твердження скаржника про розбіжність в тексті оспореного рішення суду між сумою, яка має бути стягнена з відповідача (1 717,64 грн.), з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі та заявленою сумою позову (3 540,67 грн.), то слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у даній справі виправлено описку у п. 2 резолютивної частини рішення від 07.07.2009 та вказано, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, зокрема, основний борг в сумі 3 540 (три тисячі п’ятсот сорок) грн. 64 коп. Дана ухвала надіслана сторонам у справі в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі №13/22.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 13/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будгарант” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 13/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.09.09 (відправлено)