КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2009 № 8/189
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Левченко М.В. (дов. від 25.08.2009 року № 664);
відповідача - Дунь В.В. (дов. від 10.07.2009 року, б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2009
у справі № 8/189 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"
про стягнення 619938,61 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2009 року у справі № 8/189 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” (далі – позивач, ТОВ “Універсальна лізингова компанія”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” (далі – відповідач, ТОВ “ОГМ Будсервіс”) про стягнення 619 938,61 грн., позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” 747 543,13 грн. основного боргу, 56 387,57 грн. пені, 83 411,65 грн. збитків від інфляції, 13 890,54 грн. три відсотки річних, 9 012,32 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позові відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, суд не взяв до уваги пояснення відповідача, які свідчили про ведення переписки з відповідачем про проведення реструктуризації боргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 30 хв. 25.08.2009 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року змінено склад колегії суддів та призначено до розгляду у наступному складі: головуючий суддя – Андрієнко В.В., судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” без задоволення, а спірне рішення від 04.06.2009 року – без змін.
25.08.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, судові витрати покласти на позивача; представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2006 року ТОВ “Універсальна лізингова компанія” (Лізингодавець) уклало договір № 01-71/06-ТЕХ фінансового лізингу з ТОВ “ОГМ Будсервіс” (Лізингоодержувач), предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначена в Специфікаціях №№ 1-2 (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. Продавцем майна, вказаної в Специфікаціях №№ 1-2 (додаток № 2 до договору) є Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроальянс”.
Відповідно до ст. 32 договору, строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.
Згідно ст. 3 договору, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ – 1 794 012,50 грн., крім того, ПДВ – 358 802,50 грн., разом з ПДВ – 2 152 815,00 грн., що становить в еквіваленті по курсу НБУ + 1,5% 420 000,00 доларів США.
Стаття 4 договору встановлює, що передача Лізингодавцем Лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: в строк до 12.11.2006 року Лізингодавець передає Лізингоодержувачу частину майна, зазначеного в Специфікації № 2 (додаток № 2 до договору), у строк до 15.11.2006 року Лізингодавець передає Лізингоодержувачу частину майна, зазначеного в Специфікації № 1 (додаток № 2 до договору). Приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання актів приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акти приймання-передачі підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.
Згідно п. 11.2 договору, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме, за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених умовами договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), якщо строк прострочки не перевищує 5 робочих днів сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та зобов’язаний відшкодувати всі збитки, завдані Лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Статтею 18 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і стає обов’язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.
19.10.2006 року та 26.12.2006 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу від 12.10.2006 року, якими були змінені загальна сума винагороди, лізинговий платіж та графік сплати лізингових платежів.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Так, згідно ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”, фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Аналогічний обов’язок Лізингоодержувача зазначений у ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, згідно якої Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
На виконання умов договору 31.10.2006 року та 28.12.2006 року сторонами підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі предмету лізингу на суму 615 090,00 грн. (у т.ч. ПДВ) та на суму 1 537 725,00 грн. (у т.ч. ПДВ) відповідно.
Разом з тим, як зазначає позивач, ТОВ “ОГМ Будсервіс” несвоєчасно сплачував лізингові платежі, а останнім часом взагалі і не сплачує, чим порушує умови договору та графік сплати лізингових платежів.
27.01.2009 року ТОВ “Універсальна лізингова компанія” направило ТОВ “ОГМ Будсервіс” вимогу, в якій зазначило, що у разі несплати простроченої заборгованості протягом 3 днів з дати отримання вимоги, буде ініційоване примусове стягнення заборгованості у судовому порядку. Вказана вимога була отримана відповідачем 30.01.2009 року, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення поштового відправлення спецзв’язку.
Оскільки станом на 03.02.2009 року ТОВ “ОГМ Будсервіс” не сплатило заборгованість за договором, 24.02.2009 року позивач направив відповідачу претензію на суму 568 341,75 грн. з вимогою сплатити зазначену суму в 10-денний термін з дні отримання претензії.
Претензія була отримана ТОВ “ОГМ Будсервіс” 26.02.2009 року, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення поштового відправлення спецзв’язку, однак, суму боргу відповідач у визначений термін не сплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить, з урахуванням заяви ТОВ “Універсальна лізингова компанія” про уточнення позовних вимог, 747 543,13 грн., що не спростовується відповідачем.
Належні та допустимі докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, повернення ТОВ “ОГМ Будсервіс” позивачу предмету лізингу в матеріалах справи відсутні. Факт користування майном, переданим за договором фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006 р. відповідачем не заперечується.
Аналізуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ “ОГМ Будсервіс” основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання ТОВ “ОГМ Будсервіс” на ту обставину, що судом не враховано листування сторін договору щодо відстрочки виконання відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу у зв’язку із фінансовою кризою в державі, не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.
Так, по-перше, нормами чинного законодавства України та умовами спірного договору не передбачено звільнення від сплати лізингових платежів у зв’язку із фінансовою кризою в державі – це не є форс-мажором.
По-друге, відстрочка виконання відповідачем зобов’язання за договором це право позивача, а не обов’язок. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виявив бажання скористатись даним правом, у зв’язку із чим і звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ “ОГМ Будсервіс” заборгованості за договором фінансового лізингу в судовому порядку.
Разом з тим, ТОВ “Універсальна лізингова компанія” просить також стягнути з ТОВ “ОГМ Будсервіс”, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, пеню в розмірі 56 387,57 грн., індекс інфляції в розмірі 83 411,65 грн. та 3 % річних в розмірі 13 890,54 грн.
Контррозрахунку штрафних санкцій відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні в апеляційну інстанцію.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 626 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи умови договору, якими встановлено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів ТОВ “ОГМ Будсервіс” сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ “Універсальна лізингова компанія” в частині стягнення з ТОВ “ОГМ Будсервіс” пені в розмірі 56 387,57 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як встановлено судом, відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції, відповідач не надав, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ “ОГМ Будсервіс” трьох відсотків річних в розмірі 13 890,54 грн. та збитків від інфляції в розмірі 83 411,65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Доводи ТОВ “ОГМ Будсервіс”, наведені в апеляційній скарзі, щодо порушення його права на захист у зв’язку із розглядом заяви ТОВ “Універсальна лізингова компанія” про уточнення позовних вимог безпосередньо в судовому засіданні, в якому було прийнято рішення у справі, не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.
Відповідно до протоколу судового засідання від 04.06.2009 року відповідач не скористався передбаченим ст. 22 ГПК України правом заявляти клопотання та давати письмові пояснення, а саме, не заявив клопотання про відкладення розгляду справи чи оголошення у засіданні перерви для надання часу на ознайомлення з уточненнями позовних вимог для надання письмових пояснень.
Зауважень на протокол з приводу допущених неправильностей або неповноти протоколу, як-то передбачено ст. 81-1 ГПК України, відповідач не подавав, що ним не заперечується та підтверджуються матеріалами справи.
Отже, прийнявши рішення в судовому засіданні 04.06.2009 року суд першої інстанції ніяким чином не порушив права відповідача.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що ТОВ “ОГМ Будсервіс” не надало контррозрахунку суми боргу та нарахованих позивачем штрафних санкцій і суду апеляційної інстанції, що також підтверджує правомірність дій місцевого господарського суду.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2009 року по справі № 8/189 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна лізингова компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” про стягнення 619 938,61 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОГМ Будсервіс” – без задоволення.
2. Справу № 8/189 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
28.08.09 (відправлено)