Апеляційний суд Черкаської області
м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83
Справа № 11-2390/767/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.ст. 185 ч. 1, 2, ОСОБА_1
190 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційній
інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
''23'" жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Ятченка М.О.,
за участю прокурора Якушиної О.В.,
засудженого ОСОБА_3,
потерпілої ОСОБА_4,
розглянула кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та апеляцією засудженого ОСОБА_3, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2012 року, яким
ОСОБА_3, 19.07.1979
року народження, раніше не судимий,
засуджений за ст. 185 ч. 1 КК України на три місяці арешту; за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_4 60.770 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої злочином.
Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 60 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої злочином.
Вирішена доля речового доказу по справі.
За вироком місцевого суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він 16.07.2011 року близько 09.00 год., знаходячись у палаті № 3 післяродового відділення пологового будинку № 1, розташованого по вул. Чехова, 101 у м. Черкаси, під час відвідування своєї співмешканки ОСОБА_4 помітив на тумбочці біля ліжка фотоапарат «Оlimpus»? вартістю 800 грн., який належить на праві власності останній, та за раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно умисно з корисливих мотивів викрав його і з викраденим з місця скоєння злочину зник, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, повторно, у період часу з грудня 2010 року по 28.03.2012 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_4 Так, він з 2010 року, працюючи торговим представником ТВО «Імідж», увійшов у довіру до приватного підприємця і офіційного представника вказаного підприємства ОСОБА_4, з якою став cпівмешкати і проживати разом за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 343, кв. 1. В період часу з грудня 2010 року по 28.03.2012 року скориставшись довірою потерпілої ОСОБА_4 отримував від неї за вказаною адресою товар у вигляді продукції косметичного і побутового призначення з умовою його реалізації і негайного повернення коштів, на підставі письмового договору від 21.02.2011 року, завідомо не маючи наміру повертати отримані кошти у повному обсязі, а систематично привласнював частинами отримані кошти від реалізації товару, внаслідок чого за вказаний період часу умисно, з корисливих мотивів шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами, які належать ОСОБА_4, на загальну суму 59. 970 грн., що більше ніж у 111 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і викрадені кошти використав на особисті потреби, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 значну шкоду.
Він же, повторно, 29.03.2012 року близько 15.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні чебуречної, розташованої біля перехрестя вулиць Гоголя і Леніна в м. Черкаси, помітив на дерев'яній лавці мобільний телефон, залишений ОСОБА_5 без нагляду, і за раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав мобільний телефон «NOKIA», вартістю 859 гри., з сім-карткою «Лайф», вартістю 30 грн., на рахунку якої були кошти у сумі близько 30 грн., а всього заволодів майном, що належить потерпілому ОСОБА_5 на суму 919 грн., і з викраденим з місця с злочину зник, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи ставить питання в апеляції про скасування цього судового рішення з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненому злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вказує, що судом першої інстанції залишилась по за увагою ПП ВСУ № 7 від 24.10.2003 р, «Про практику призначення судами кримінального покарання», не в повній мірі враховано, що ОСОБА_3В, раніше хоч і не притягався до кримінальної відповідальності, однак вчинив ряд корисливих злочинів та заволодів майном потерпілих на значну суму. Крім того, вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких та підвищеного рівня суспільної небезпечності. Просить винести новий вирок і призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_3 в поданій апеляції ставить питання про зміну вироку суду в частині призначеного йому покарання та просить призначити йому покарання із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України, тобто не пов'язане з позбавленням волі реально. При цьому посилається на те, що вину у вчиненому ним злочині визнав повністю, щиросердно розкаявся у вчиненому ним злочині. На його думку, вказані обставини є пом'якшуючими його покарання, тому просить апеляційний суд застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції і заперечував проти задоволення апеляції засудженого, вислухавши засудженого ОСОБА_3, підтримавшого викладені в поданій ним апеляції доводи та просив задоволити її в повному обсязі і застосувати до нього положення ст. 75 КК України при призначенні міри покарання за вчинені ним злочини, думку потерпілої ОСОБА_4, яка просила залишити вирок місцевого суду без змін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи вищезазначених апеляцій, колегія суддів судової палати вважає, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні того злочину, за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені в суді першої інстанції і яким дана вірна юридична оцінка, і які не оспорюються в апеляціях.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся з дотриманням вимог ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України. В апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_3 не оскаржується ні ця процедура, ні питання про доведеність вини ОСОБА_3, ні правильність кваліфікацій його дій. А тому відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК України вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляцій, тобто в даному випадку тільки в частині призначеного покарання ОСОБА_3, що відповідає межам згаданих апеляцій. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч.1 ст. 299 і ст. 301-1 КПК України докази не досліджувалися, не перевіряються.
При цьому, ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину у вчиненому ним злочині, як на слідстві, так і в суді. Не оспорював він цього і в поданій ним апеляційній скарзі, а також підтвердив це і під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
За таких обставин його винність у вчиненні крадіжок та шахрайстві є доведеною і сумнівів не викликає.
Дії його за вказаними статтями закону кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання, то колегія суддів вважає, що воно ОСОБА_3 призначене з врахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів, посередньо характеризуючих даних про його особу та те, що він вчинив цілий ряд злочинів та інші пом'якшуючі його відповідальність обставини, а також - обтяжуючу обставину - вчинення одного із злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі на сток, визначений у вироку.
Строк покарання визначений ближче до мінімального, який передбачений санкціями статтей закону за якими він засуджений.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає призначений строк покарання обгрунтованим і достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових злочинів, а також розмірним скоєному.
За таких обставин посилання про суворість покарання, викладених в апеляції прокурора та засудженого - про м'якість покарання, - є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на зібраних по справі доказах і тому на увагу не заслуговують.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку місцевого суду, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку місцевого суду не мас. а тому апеляції засудженого ОСОБА_3 та прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 362. 365. 366 КПК України, колегія суддів. -
у х в а л и л а :
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3, -без задоволення.
Головуючий
Судді