Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11-2390/101/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.ст. 15 ч. 2, ОСОБА_1

115 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційній

інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Торопенка М.В., Гончарука І.М.,

при секретарі Єгоровій С.А.,

за участю прокурора Свищ Л.А.,

засудженого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянула кримінальну справу за апеляцією із змінами прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі ОСОБА_5 та апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного суду від 29 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за ет.15 ч.2, 1 15 ч.1 КК України на сім років позбавлення воді.

Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користі, потерпілого ОСОБА_6 700 грн. моральної шкоди.

Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто на користь Уманської міської лікарні кошти в сумі 1.723 грн. 60 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_6

Із засудженого ОСОБА_3 стягнуто судові витрати в сумі 258 грн. при проведенні дактилоскопічної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУМВС в Черкаській області.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджений за те, що він, 07.07.2010 року близько 8 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку № 12 по провул. Горького в м. Умань, який належить потерпілому ОСОБА_6, під час конфлікту, що переріс у обопільну бійку, на грунті особистих неприязних відносин, скориставшись перевагою у фізичній силі, вихопив з рук ОСОБА_6 сокиру, якою останній наніс ОСОБА_3 тілесне ушкодження в область голови та плечевого суглобу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, повалив потерпілого ОСОБА_6 на підлогу та умисно наніс сокирою 3 удари в життєво важливий орган, голову, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми "т" подібної рани лобної ділянки голови, вдавленого перелому в лобно-орбітальній ділянці, забою-розтрощення головного мозку, субарахноїдального крововиливу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 205 м/д від 07.09.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали віз його волі.

Не погоджуючись із вироком суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок по справі подав апеляцію, в якій він, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати із-за невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості і постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 у виді 8 років позбавлення волі.

В послідуючих змінах до апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_3 із ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому посилається на те, що у ОСОБА_3 не було перешкод для доведення умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_6 до кінця, проте він, навпаки, вчиняв активні дії по збереженню життя потерпілого.

Засуджений ОСОБА_3 в поданій ним апеляції із доповненнями просить справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що його дії невірно кваліфіковані. На його думку, потерпілий ОСОБА_6 першим розпочав бійку, вдарив його сокирою, а він, знаходячись в сильному душевному хвилюванні, відібрав у останнього сокиру і захищаючись, у відповідь наніс сокирою потерпілому ОСОБА_6 кілька ударів. Просив прокурора порушити кримінальну справу проти потерпілого, але на його заяву ніхто не зреагував. Крім цього, посилається на те, то слідчий умовив його відмовитися від адвоката, чим порушив його право на захист. При цьому, суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не звернув уваги на вказані недоліки досудового слідства і виніс несправедливо суворий вирок.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого зміни до апеляції, вислухавши засудженого ОСОБА_3, який під час апеляційного розгляду справи змінив свої апеляційні вимоги та просив суд визнати його винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, та його захисника - адвоката ОСОБА_4, який підтримав позицію свого підзахисного ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і провівши частково судове слідство, та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. При цьому, вирок є законним за умови правильного застосування в ньому кримінального закону.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, органом досудового слідства кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була порушена за ч. 1 ст. 121 КК України, по факту нанесення умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, але в подальшому його дії були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, тобто як закінчений замах на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_6 За вказаною статтею закону ОСОБА_3 був засуджений судом першої інстанції 29.11.2010 року до семи років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_3 не зміг довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Однак, колегія суддів судової падати з кримінальних справа апеляційного суду Черкаської області, з таким рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, а зібрані по справі докази неправильно проаналізовані місцевим судом, що і призвело до застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, та тяжкості призначеного ОСОБА_3 покарання. Вищевказані недоліки є суттєвими і являються підставою для скасування вироку суду першої інстанції з наступним проведенням часткового судового слідства по справі та ухваленням нового вироку.

Відповідно до п. 18 ПП ВСУ від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку», зазначено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у співставленні ознак установлених судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею, його частиною або пунктом кримінального закону, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінальної справи та вироку, суд першої інстанції цих вимог процесуального закону не дотримався.

Згідно результатів повторного судового слідства апеляційним судом встановлено те, що 07.07.2010 року близько 8 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку потерпілого ОСОБА_6 за адресою: провул. Горького, 12, у м. Умані, під час конфлікту, який розпочався з того, що потерпілий ОСОБА_6 пішов у хату, а слідом за ним туди ж пішов і ОСОБА_3 Ввійшовши до будинку. ОСОБА_6 схопився за сокиру і вдарив гострою її частиною один раз в область голови ОСОБА_3, а другий раз в область його лівого плечевого суглобу, спричинивши ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: косо-горизонтальної рани лобної ділянки зліва, садно передньої поверхні лівого плечового суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи за №419 від 08.07.2010 року відносяться: - косо-горизонтальна рана лобної ділянки зліва, до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров"я, а садно передньої поверхні лівого плечового суглобу. - до легких тілесних ушкоджень. Після чого ОСОБА_3 вихопив у ОСОБА_6 сокиру та наніс останньому біля трьох ударів сокирою у відповідь в область голови, спричинивши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми "т" подібної рани лобної ділянки голови, вдавленого перелому в лобно-орбітальній ділянці, забою-розтрощення головного мозку, субарахноїдального крововиливу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 205 м/д від 07.09.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Потім ОСОБА_3Г'. зупинився і сказав ОСОБА_8, яка в той час ввійшла на подвір'я потерпілого ОСОБА_6, щоб остання викликала міліцію та «швидку допомогу». Після приїзду лікарів, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 поїхали до лікарні, при цьому потерпілий ОСОБА_6 був при свідомості.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляційному суді свою вину в закінченому замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_6 не визнав і пояснив, що він не бажав настання таких наслідків від своїх дій потерпілому, крім того, він лише вихопив з рук потерпілого ОСОБА_6 сокиру, якою той наніс йому удар в область голови та в область плеча і наніс сокирою кілька ударів у відповідь. Після чого, він самостійно зупинився і сказав ОСОБА_8, яка зайшла у двір, щоб вона викликала працівників міліції та «Швидку допомогу». Проте він визнав свою вину у тому, що як на його думку він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 внаслідок перевищення межі необхідної оборони, тобто ОСОБА_3 вважає, що він повинен нести відповідальність за ст. 124 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції були залишені поза увагою положення и. 4 ПП ВСУ № 2 від 07.2.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» із змінами та доповненнями, згідно яких: особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров'ю, підлягає кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

Таким чином, залишились неспростованими покази засудженого ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру позбавляти життя потерпілого ОСОБА_6, що той першим взяв сокиру та наніс йому удар по голові та в область плеча, а він, у відповідь на протиправні дії потерпілого ОСОБА_6, забрав у потерпілого сокиру і захищаючись, сам наніс кілька ударів потерпілому у відповідь.

Крім часткового визнання ОСОБА_3 своєї вини, його вина у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 також підтверджується наступними доказами по справі:

- даними висновку судово-медичної експертизи № 205 м/д від 07.09.2010 року, згідно якого, у потерпілого ОСОБА_6 виявлено відкриту черепно-мозкову травму; «т»-подібну рану лобної ділянки голови, вдавлений перелом в лобно-орбітальній ділянці, забій-розтрощення головного мозку, субарахноїдальний крововилив; вказані тілесні ушкодження відносять до категорії тяжких, як небезпечних для життя особи (а.с. 144-146);

- даними протоколу за № 201 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 07.07.2010 р., згідно якого у ОСОБА_3 на лобній частині голови виявлена різана рана і садна грудної клітини; при цьому зазначено, що останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 11);

- даними висновку судово-медичної експертизи за № 419 від 08.07.2010 р., згідно якого у ОСОБА_3 виявлено косо-горизонтальну рану лоби ділянки зліва, садно передньої поверхні лівого плечового суглобу; вказані тілесні ушкодження відносять до категорії легких, що спричини короткочасний розлад здоров'я (а.с. 89-90);

- показами свідка ОСОБА_9 від 16.07.2010 р., даними ним в ході досудового слідства, оголошеними та дослідженими в судовому засідай в апеляційній інстанції, згідно яких вбачається, що коли він прибув а виклик у складі групи „швидкої медичної допомоги" до будинку № 12 по пров. Горького, то побачив чоловіка близько 60 років у якого булі закривавлене чоло. Під час огляду, він виявив у нього рублену рану чола вертикальної форми над лівим надбрів'ям. Під час оброблення вказаної рани, чоловік сказав, що в будинку знаходиться ще один потерпілий. При огляді іншого потерпілого, у нього було виявлено забійну рану лоба. Від обох чоловіків походив запах алкоголю (а.с. 85);

- показами свідка ОСОБА_8 від 15.08.2010 р., даними нею в ході досудового слідства, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні в апеляційній інстанції, з яких вбачається, що коли вона зайшла у двір потерпілого ОСОБА_6, то побачила невідомого їй раніше чоловіка віком приблизно 60 років, середньої статури, у якого на лобі була рана, яка кровоточила. А коли вона зайшла в будинок потерпілого ОСОБА_6, то побачила на дивані останнього, який був закривавлений, з його обличчя текла кров, в хаті все було забруднене кров'ю, Після чого вона викликала «швидку допомогу» та, злякавшись, пішла додому, а невідомий їй чоловік залишився на подвір'ї потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 138);

- показами потерпілого ОСОБА_6, даними ним в ході досудового слідства, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні в апеляційній інстанції, згідно яких вбачається, що 07.07.2010 року до нього додому прийшов ОСОБА_3 і зразу ж ударив рукою в обличчя, він упав, підсудний затягнув його до хати, взяв сокиру і вдарив нею його по голові. Що відбувалося далі не пам"ятає, так як втратив свідомість, а до тями прийшов лише у лікарні після операції ( а.с. 140. 246-247);

- даними протоколів огляду місця події від 07.07.2010 року та від 08.07.2010 року з фото таблицями, з яких вбачається, що під час проведення даних слідчих дій були виявлені явні сліди скоєння злочину- та вилучено речовий доказ - сокиру, якою 07.07.2010 року були нанесені тілесні ушкодження підсудним ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 (а.с. 14-18. 55-69);

- даними протоколу огляду сокири, яка була вилучена 08.07.2010 року під час огляду місця події, в якості речового доказу (а.с. 64, 70);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3, який під час проведення даної слідчої дії на місці розказав та показав про обставини нанесення ним за допомогою сокири тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 ( а.с. 36-53);

- даними висновку судово-цитологічної експертизи за №149 від 30.07.2010 року з якого вбачається, то у змивах з сокири, яка була вилучена з місця скоєння злочину, походження крові від потерпілого ОСОБА_6 не виключається ( а.с. 105-108);

- даними висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи за № 406 від 25.08.2010 року з якого вбачається, що на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих ОСОБА_3 дій та на даний час ОСОБА_3 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє; наявність у підекспертного зловживання алкогольними напоями зі згубними наслідками, зважаючи на не психотичний рівень розладів, збереженість емоційно-вольової сфери, інтелекту, пам"яті, критичних і прогностичних функцій, досить задовільний рівень соціального функціонування не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії як під час скоєння інкримінованих йому дій, так і на теперішній час; за своїм психічним станом на даний час ОСОБА_3 може правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати про них покази, приймати участь у слідчих діях та судовому засіданні; застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, ОСОБА_3 не потребує; на момент скоєння інкримінованих йому дій підекспертний ОСОБА_3 знаходився в стані помірно-вираженої емоційної напруженості на тлі простого алкогольного сп'яніння, ознак стану фізіологічного афекту або будь - якого іншого емоційного стану (стрес, фрустрація), котрі могли суттєво вплинути на здатність його усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та прогнозувати їхні наслідки - не виявлено ( а.с. 150-156). Тобто, вказаними доказами по справі підтверджуються покази підсудного ОСОБА_3 в тій частині, що потерпілий ОСОБА_6 перший наніс йому удар сокирою по голові та в область його лівого плечевого суглобу.

Крім цього, колегія суддів судової палати з кримінальних справ бере до уваги те, що ОСОБА_6 знаходився на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1982 року з діагнозом: «психопатія збудливого кола» (а.є. 187).

Колегія суддів судової палати також приймає до уваги пояснення ОСОБА_3 про те, що стан здоров'я потерпілого міг свідчити, то останній своєю неправимірною поведінкою спровокував останньою на вчинення неправомірних дій щодо нього та нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому, твердження суду першої інстанції про те, то ОСОБА_3 не зміг довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, спростовуються вказаними вище доказами по справі, оскільки в будинку крім потерпілого та засудженого більше нікого не було, отже ніхто не заважав ОСОБА_3 доводити свій умисел до кінця. Крім цього, після того, як до будинку увійшла свідок ОСОБА_8, то ОСОБА_3 був на вулиці та сказав їй, щоб вона викликала працівників «швидкої медичної допомоги», що свідчить про те, що ОСОБА_3 не бажав настання смерті потерпілого ОСОБА_6

Також, після того, як ОСОБА_8 пішла додому, то на території будинковолодіння потерпілого ОСОБА_6 залишились лише ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що свідчить про те, що ОСОБА_3 ніхто не заважав довести умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_6, якби такий умисел насправді був у ОСОБА_3

Отже, твердження суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_3 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_6 є хибним.

Що стосується твердження апелянта ОСОБА_3 про порушення його права на захист, то колегія суддів вважає такі вимоги є безпідставними, оскільки він не є особою, якій відповідно до вимог ст.45 КПК України потребується обов'язкова участь адвоката, він є свідомо-дорослою особою і його заява про те, що слідчий умовив його проводити слідство без адвоката нічим не підтверджено.

Звернення засудженого із заявою до суду про порушення кримінальної справи відносно потерпілого ОСОБА_6 не підлягає розгляду, оскільки за законом дані питання вирішує прокурор, а не суд.

Оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що в діях засудженого ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 15. ч. 115 КК України.

Таким чином, дії засудженого ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації з ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, як - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Аналізуючи зібрані та перевірені під час апеляційного розгляду справи докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до переконання в тому, що вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину: нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 за обставин, встановлених апеляційним судом, доведена повністю.

Дії засудженого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Враховуючи викладене, колегія суддів, також, вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції і в частині призначеного покарання, як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів судової палати враховує тяжкість вчиненого ним злочину, що відноситься до категорії тяжких, дані про його особу: позитивні характеристики з місця проживання, пенсійний вік (див. копія пенсійного посвідчення в мат. справи а.с 196), те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 р. (категорія 3) і користується відповідними пільгами ( див. копія відповідного посвідчення в мат. справи а.с. 195).

В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд враховує: часткове визнання своєї вини, те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 р. (категорія 3) і користується відповідними пільгами згідно чинного законодавства, його пенсійний вік.

В якості обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 суд враховує: вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене, за наявності вищезазначених пом'якшуючих покарання обставин ОСОБА_3, а саме: часткове визнання своєї вини, те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 р. (категорія 3) і користується відповідними пільгами згідно чинного законодавства, його пенсійний вік, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням наведених позитивних характеризуючих даних про особу винного, колегія суддів судової палати, вважає, що дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 на підставі ст. 69 ч.1 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст. 121 КК України. Але приймаючи до уваги вищенаведені обставини по справі колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише за умови призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, що передбачене санкцією ч.1 ст. 121 КК України, а тому підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень ст. 399 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи ( див. ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.12.2011 року: а.с. 341-342).

А тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зміни до апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі підлягають до часткового їх задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 332 - 335. 362. 366. 378 КПК України, колегія суддів. -

у х в а л и л а :

Зміни до апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі -задовольнити частково.

В задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_3 - відмовити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року відносно ОСОБА_3 в частині доведеності вини, кваліфікації дій за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначення йому покарання за цим законом скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за цим законом з застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 07.07.2010 року з часу його затримання.

У строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 зарахувати час попереднього ув'язнення з 07.07.2010 року по 18.07.2012 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити попередню тримання під вартою.

В решті частини вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Черкаської області протягом одного місяця з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали на руки.

Головуючий

Судді