Справа № 307/104/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Готри Т.Ю., Кожух О.А.

за участю секретаря Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоселицької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасуванні рішень сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Тячівського районного суду з позовом до Новоселицької сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1. Земельна ділянка, що відноситься до даного будинку не має спільної меж з вулицею Борканюка і за весь період його експлуатації сільською радою була встановлена пішохідна дорога до будинку.

Він звернувся до сільської ради з заявою про встановлення пішохідної дороги до будинку. Відповідним Актом вирішено встановити пішохідну ділянку до його будинку шириною 1 м по межі з земельною ділянкою ОСОБА_5

Однак відповідач ОСОБА_3 відмовила йому у праві користування цією дорогою, з тих підстав, що вона оформила право власності на земельну ділянку включно з дорогою. Рішенням Новоселицької сільської ради від 20.04.2015 року відмовлено у затвердженні цього акту.

Після чого він дізнався про існування рішень Новоселицької сільської ради від 20.11.2013 року №779 та від 17.03.2014 року №838 на підставі яких ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку включно з дорогою, що слугувала для проходу до належного йому будинку. Зазначене унеможливлює користування будинком.

Таким чином, вважає, що такі рішення прийняті з порушенням ст.ст. 81, 116, 118, 154 ЗК України.

На підставі наведеного просив суд: визнати незаконними та скасувати рішення Новоселицької сільської ради від 20.11.2013 року №779 та від 17.03.2014 року №838 та скасувати державний акт про право власності на землю за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням Тячівського районного суду від 12 липня 2016 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на ті ж обставини, що й в позовній заяві. Зокрема вказує, що відповідачка набула у власність дорогу, яка була в користуванні власника будинку №184. Наразі ОСОБА_2, не має доступу до свого будинку, а сільська рада не мала права передавати у власність окремих осіб дорогу загального користування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та цивільної справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що рішенням № 779 від 20 листопада 2013 року 19 сесії 6 скликання Новоселицької сільської ради ОСОБА_3 мешканці АДРЕСА_3 надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,0766 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до рішенням № 838 від 17 березня 2014 року 23 сесії 6 скликання Новоселицької сільської ради ОСОБА_3 затверджено проект із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність площею 0,0766 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0766 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2.

Відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав від 30 листопада 2015 року, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 8,2 кв. м та 8,2 кв. м житлової площі. Підстава виникнення права власності рішення Тячівського районного суду від 14 вересня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів щодо порушення своїх прав оспорюваними рішеннями.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що сільська рада протиправно передала у власність дорогу загального користування, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, з викопіювання з генерального плану не вбачається наявність дороги загального користування (до яких відносять вулиці та проїзди) на земельній ділянці відповідача. Пішохідна дорога не відноситься до земель загального користування і чинним земельним законодавством не заборонено передавати таку у приватну власність.

Також не може братися до уваги посилання апелянта на відсутність погодження суміжного землекористувача (власника будинку №184) при розробці технічної документації, оскільки позивач набув право власності на вказаний будинок лише 14.09.2015 року, натомість відповідачка оформила своє право власності на земельну ділянку до вказаної дати. На момент же розробки ОСОБА_3 технічної документації, згідно даних земельно-кадастрової документації, суміжними землекористувачами її земельної ділянки були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і такі погодили її межі.

При цьому та обставина, що ОСОБА_2 фактично не має доступу до вулиці Борканюка і відповідача не погоджує акт про встановлення пішохідної дороги, не перешкоджає позивачу встановити земельний сервітут. І саме це на думку колегії суддів буде належним способом захисту права позивача щодо можливості користуватися його будинком.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді