ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" березня 2007 р. Справа № 11/38
Господарський суд Рівненської області в складі колегії:
головуючий - суддя Грязнов В.В.,
судді Коломис В.В.,
Тимошенко О.М.,
секретар судового засідання Павлюк І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Рівненський обласний радіотелевізійний
передавальний центр» м.Рівне
до відповідача Національна комісія з питань регулювання зв'язку України м.Київ
про зобов'язання відповідача видати ліцензію користувача радіо-
частотним ресурсом згідно поданої заяви (реєстр.№278/1 від 07.12.05р.)
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги
на предмет спору ТзОВ «Українські новітні технології» м.Київ
до позивача Державного підприємства «Рівненський обласний радіотелевізійний
передавальний центр» м.Рівне
до відповідача Національної комісії з питань регулювання зв'язку України м.Київ
про визнання незаконними дій відповідача і зобов'язання не видавати
позивачу ліцензію на користування радіочастотним ресурсом
За участю представників сторін:
від позивача - Панчук В.Г., представник(довір.№03-1/118 від 30 01 2007р.); Талімончик В.П. директор;
від відповідача - Поташев С.В., завідувач сектором (довір.№01-7146/153 від 18.10.2006р);
Мартиненко А.Г., представник (довір.№08-1498/131 від 28.02.2007р);
від третьої особи - Кулик В.Б., представник (довір.№21 від 03.11.2006р);
Дубко Г.В., представник (довір.№19 від 08.11.2006р).
Статті 27, 29, 49, 51,127 КАС України присутнім представникам сторін роз'яснені.
Суть спору: Позивач-Державне підприємство «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр»зернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача-Національну комісію з питань ре-гулювання зв'язку України видати йому ліцензію на користування радіочастотним ресурсом згідно поданої заяви (реєст-раційний №278/1 від 07.12.2005р.).(арк.срави 2-3).
Оскільки оскаржується бездіяльність відповідача-Національної комісії з питань регулювання зв'язку Украї-ни, яка є центральним органом виконавчої влади, на підставі ст.24 КАС України та заяви відповідача –розгляд справи здійснювався колегією у складі трьох суддів.(арк.справи 41, 42, 130).
Відповідач-Національна комісія регулювання зв'язку України (надалі в тексті –НКРЗ) надала заперечення на позов, зазначивши, зокрема, що одним з визначених ч.1 ст.30 Закону України „Про радіочастотний ресурс України" (далі - Закон) основних принципів користування радіочастотним ресурсом України (надалі в тексті –РЧР), - є принцип забез-печення рівності законних прав та інтересів усіх фізичних і юридичних осіб, які користуються або мають користуватися РЧР України.
Відповідно до ст.25 Закону, умовами застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, в тому числі, є включення конкретного типу радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв до Реєстру радіоелек-тронних засобів, випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватись на території України. Тобто, - застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв без внесення їх до Реєстру заборонено.
Відповідач зазначив, що листом від 01.02.2006 р. № 01-564/131 повідомив Позивача про необхідність виконання умов ст.25 Закону, а саме - внесення до Реєстру радіоелектронних засобів, що зазначені Позивачем у заяві, як такі, що ним використовуються.
Також, відповідно до ст.16 Закону на ДП „Український державний центр радіочастот” (далі - УДЦР) покладено обов'язок готувати висновки про можливість видачі ліцензії. Відповідно до висновку УДЦР від 04.02.2006р. № 2-171, вважається за доцільне здійснення частотних присвоєнь радіорелейним лініям у смузі 3 800–4 200 МГц. Листом від 20.02.2006р. № 01-1107/13 НКРЗ повідомила Позивача про вказані висновки, та повідомила про те, що розгляд заяви буде здійснено після одержання від нього відповіді. Таким чином, термін розгляду заяви було призупинено до отримання відповіді від Позивача. Однак, замість відповіді, Позивач листом від 03.07.2006р. № 5674 звернувся до НКРЗ з проханням повторно розглянути заяву № 278/1, при цьому вимог ст.25 Закону Позивач не виконав.
Відповідач вважає, що у нього були відсутні підстави для розгляду заяви та видачі Позивачу ліцензії на користу-вання РЧР України.
Згідно з п.27 Розділу 1 Плану використання радіочастотного ресурсу України видача ліцензій та дозволів на експлуатацію радіорелейних станцій у смузі радіочастот 3 400–3 800 МГц припинена з 01.09.2006р., про що НКРЗ пові-домила Позивача та 06.10.2006р. повернула надані ним документи. Враховуючи сказане, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.(арк.справи 34-38, 120-122).
Відповідно до поданого адміністративного позову 01.03.2007р. у справу вступила третя особа, яка заявляє самос-тійні вимоги на предмет спору-ТзОВ «Українські новітні технології». Позов заявлено до позивача та відповідача.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, Третя особа-ТзОВ «Українські новітні технології»зокрема зазначила, що від-повідно до ст.6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"(надалі –Закон) –користувачі радіочастотного ре-сурсу України (надалі в тексті –РЧР) мають право на користування радіочастотним ресурсом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів. Статтею 21 Закону передбачено, що РЧР використовується відповідно до Плану його використання. Контроль за виконанням Плану використання РЧР покладається на НКРЗ. План використання радіо-частотного ресурсу України - це нормативно-правовий акт, яким визначаються напрями використання радіочастотного ресурсу України на даний час та на перспективу з визначенням певних смуг, номіналів радіочастот і дозволених в Україні радіотехнологій та термінів застосування діючих і перспективних радіотехнологій.
Таким чином, видача ліцензії на користування РЧР можлива за умови дотримання Плану використання РЧР.
Третя особа вважає, що оскільки Законом чітко не визначено підстав відмови у видачі ліцензії на користування РЧР, то Відповідач, при вирішенні питання щодо надання ліцензії на користування РЧР - повинен враховувати всі фак-тичні обставини справи, у тому числі і наявність інших ліцензіатів, що використовують певну смугу РЧР, План викорис-тання радіочастотного ресурсу України, забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (надалі в тексті –РЕЗ)
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2006р. №815 "Про затвердження Плану використання радіо-частотного ресурсу України", смугу радіочастот 3 400–3 700 МГц віднесено до виключного користування користувачем РЧР, який має відповідну ліцензію користування РЧР в діапазоні радіочастот 3 400–3 700 МГц. Саме ліцензія встанов-лює виключне право на користування визначеній в ній смузі радіочастотного ресурсу у зазначених регіонів (позначки “Л01”, пп. 25, 27 Плану).
Третя особа зазначає, що на момент подачі Позивачем заяви –дана смуга РЧР вже була проліцензована ТзОВ «Українські новітні технології»і остання користувалася радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензії на вико-ристання радіочастотного ресурсу України №2629 від 23.04.2002 року в смузі радіочастот 3 400–3 700 МГц при ширині смуги 300 МГц у кожному регіоні. Крім того, ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.07.2006р. по справі № 21/19-А затверджено мирову угоду між ТзОВ «Українські новітні технології»та НКРЗ, предметом даної мирової угоди було врегулювання спору у вищезазначеній справі та отримання ліцензії з метою впровадження нової радіотехнології.
Враховуючи вказані обставини, на думку третьої особи –Відповідач не мав права видавати будь-яким іншим особам ліцензії на користування РЧР в смузі радіочастот 3 400–3 700 МГц у зв'язку з елктромагнітною несумісністю РЕЗ, що заявляються з законно діючими в цьому діапазоні РЕЗ –тобто з тими РЕЗ, які діють на підставі відповідних ліцензії та дозволів на експлуатацію, а з набранням чинності Плану використання радіочастотного ресурсу України, - таку можли-вість було взагалі виключено, оскільки діапазон 3 400–3 700 віднесено Планом до виключного користування одним ліцензіатом - ТзОВ «Українські новітні технології». Оскільки ліцензія №2629 від 23.04.2002р. надавала ексклюзивне право ТзОВ «Українські новітні технології»на користування смугою радіочастот 300 МГц (3 400–3 700) у всіх регіонах України, Третя особа вважає, що до моменту її анулювання, а саме до 02.11.2006р. Відповідач не мав права видавати ліцензії іншим ліцензіатам. Також, Відповідач не має право видавати ліцензії в цьому діапазоні після анулювання ліцензії №2629 від 23.04.2002р.
Крім того, Третя особа вважає, що Відповідач порушив п.10 ст.32 Закону в частині строків прийняття рішення та повідомлення Відповідача про прийняте рішення.
Третя особа просить: визнати незаконними дії НКРЗ щодо порушення строку прийняття та направлення рішення про відмову у наданні ліцензії на користування радіочастотним ресурсом ДП «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр», а також зобов'язати НКРЗ не видавати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом ДП «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр». (арк.справи 64-68).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Рівненської міської ради 23.11.1995р. розпорядженням №1577-р зареєстрував Статут Дер-жавного підприємства «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр»в новій редакції. Підприємство створене на загальнодержавній власності наказом Міністерства зв’язку України від 07.07.1993р. №91 і входить до складу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення...(арк.справи 6, 21-27).
ДП «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр» 07.12.2005р. надало Національній комісії регулювання зв'язку України заяву про видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України з додат-ками. Заяву зареєстровано за номером 278/1.(арк.справи 5-17).
Голова НКРЗ, за результатами опрацювання вищевказаної заяви, враховуючи невключення позивачем облад-нання Р600-2МВ та КУРС-4 до Реєстру радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв, що можуть засто-совуватись на території України у смугах радіочастот загального користування та припинення з 01.09.2006р. видачі ліцензій та дозволів на експлуатацію на радіорелейних станцій у смузі радіочастот 3 400–3 800 МГц –повернув заяву і додані до неї документи ДП «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр»06.10.2006р. При цьому, НКРЗ залишило без реагування претензію позивача з пропозицією видати у безспірному порядку ліцензію на корис-тування радіочастотним ресурсом згідно заяви №278/1 від 07.12.2005р.(арк.справи 18, 19).
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.07.2006р. закрито провадження у справі №21/19-А в зв’язку з досягненням примирення сторонами: позивачем-ТзОВ «Українські новітні технології»та відповідачем-НКРЗ у спорі про визнання нечинним рішення про анулювання ліцензії №2629 від 23.04.2002р. Ухвала містить повний текст мирової угоди, предметом якої є врегулювання спору у справі та отримання ТзОВ «Українські новітні технології»нової ліцензії з метою впровадження нової радіотехнології відповідно до ст.40 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»із змен-шенням смуги частот, які визначені у Ліцензії на використаня РЧР від 23.04.02 року №2629 –з 3 400–3 700 МГц при ширині смуги радіочастот 300 МГц, що використовуються у кожному регіоні України на 3 400–3 600 МГц при ширині смуги радіочастот 200 МГц, що використовуються у кожному регіоні України. Ухвалу від 27.07.2006р. не було оскаржено і вона набрала законної сили.(арк.справи 80-86).
Відповідно до рішення НКРЗ від 26.10.2006р. №420 “Про видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та на користування радіочастотним ресурсом України” –визнано можливим достроково впровади-ти нову радіотехнологію у смузі радіочастот 3 400–3 600 МГц ТзОВ «Українські новітні технології», якому вида-но ліцензію №5241 від 01.11.06 року на користування РЧР у смузі 3 400–3 600 МГц при ширині смуги 200 МГц на всій території України.(арк.справи 87-88).
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і давши їм оцінку, господарсь-кий суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обстави-ни, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Як на підставу своїх вимог Позивач покликається на п.12 ст.32 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (надалі в тексті - Закон). Відповідно до зазначеної норми, - у разі якщо НКРЗ не прийняла рішення у визначені Законом терміни, рішення про видачу ліцензії вважається прийнятим. Позивач вважає, оскільки заяву подано у грудні 2005р., а документи без розгляду Відповідачем повернуто у жовтні 2006р.–останній зобов’язаний у безспірному порядку видати ліцензію на користування РЧР.
Відповідно до пункту 2 ст.30 Закону користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:
1) ліцензій на користування РЧР та дозволів на експлуатацію –суб’єктами господарювання, які користуються РЧР для надання телекомунікаційних послуг;
2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення та дозволів на експлуатацію –суб’єктами господарювання, які користуються РЧР для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоор-ганізаціями;
3) дозволів на експлуатацію –спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.
Ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України згідно стст.14, 21 Закону –здійснює На-ціональна комісія з питань регулювання зв’язку України, а радіочастотний ресурс України використовується відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України, який визначає:
1) перелік радіотехнологій, що використовується в Україні, з визначенням смуг радіочастот та радіослужб, яким вони відповідають, а також терміни припинення їх розвитку та використання;
2) перелік перспективних для впровадження в Україні радіотехнологій із визначенням смуг радіочастот та радіослужб, яким вони відповідають, а також терміни їх впровадження.
Користування РЧР передбачає застосування радіоелектронних засобів (РЕЗ) та /або випромінювальних прист-роїв (ВП), які згідно ст.25 Закону можуть використовуатись лише за умов їх включення до Реєстру радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв, що можуть використовуватись на території України та документального підтверд-ження їх відповідності стандартам (сертифікат відповідності). Положення “Про порядок і форму ведення реєстру радіо-електронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України у смугах радіо-частот загального користування”, затвердженого рішенням НКРЗ №117 від 02.11.2005р. та зареєстрованого в Мінюсті України 28.12.2005р. за №1574/11854 –однією з умов виористання конкретного РЕЗ та ВП до зазначеного Реєстру.
Разом з тим, розгляд заяви про видачу ліцензії та прийняття відповідного рішення про видачу або відмову у ви-дачі може відбуватися лише у випадку відповідності заяви про видачу ліцензії вимогам законодавства. Однак, якщо зая-ва про видачу ліцензії не відповідає вимогам законодавства, то вона згідно з ч.7 ст.32 Закону залишається без розгляду і на засідання НКРЗ не виноситься.
Таким чином, положення п.12 ст.32 Закону може бути застосовано лише у тому випадку, коли заява про видачу ліцензії відповідає вимогам законодавства, а НКРЗ не прийняла щодо неї рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії.
З матеріалів справи вбачається, що заява Позивача про видачу ліцензії не відповідає вимогам законодавства. Відповідно до ч.1 ст.32 Закону суб'єкт господарювання який має намір здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання радіочастотного ресурсу України звертається до НКРЗ з заявою про видачу ліцензії за встановленою НКРЗ формою. Форма заяви про видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України вста-новлена Ліцензійними умовами користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням НКРЗ від 19.08.2005 р. №53, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 20.10.2005 р. за № 1237/1517.
Позивачем було подано заяву про видачу ліцензії з порушенням форми, що встановлена законодавством. Так, у пункті 3 заяви про видачу ліцензії, який називається "Технічні відомості про мережу зв'язку (РЕЗ), що заявляється", відсутні дані щодо номеру та дати сертифіката РЕЗ, а також вказана неіснуюча радіотехнологія. Позивач вказав в заяві обладнання, яке не внесене до реєстру РЕЗ та ВП, що можуть застосовуватись на території України і яке не має серти-фікату відповідності. Така дія Позивача є порушенням вимог ст.25 Закону.
Враховуючи заначене, відповідно до ч.7 ст.32 Закону заява Позивача про видачу ліцензії була залишена без розгляду, про що його було повідомлено листом від 01.02.2006р. №01-564/131.(арк.справи 36).
Крім того, НКРЗ було враховано негативні висновки ДП „Український державний центр радіочастот” (надалі в тексті –УДЦР) щодо неможливості видачі ліцензії у зв'язку з недотриманням умов електромагнітної сумісності, про що Позивача також було повідомлено листом від 20.02.2006р. № 01-1107/13.
Відповідно до висновку УДЦР від 04.02.2006р. № 2-171, вважається за доцільне здійснення частотних присвоєнь радіорелейним лініям у смузі 3 800–4 200 МГц., тобто –в смугах радіочастот, вищих, ніж заявлені позивачем для вико-ристання згідно заяви від 07.12.2005р.(арк.справи 37, 73, 114).
Відповідно до ч.9 ст.32 Закону у разі усунення причин, що були підставою для залишення заяви без розгляду заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії.
З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2006р. Позивач повторно звернувся до НКРЗ з проханням розгля-нути заяву про видачу ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України та подав “поновлений пакет доку-ментів”.(арк.справи 39, 116). Однак з’ясувалось, що і при повторному зверненні Позивач не усунув порушеннь, які стали причиною залишення попердньої заяви без розгляду, тому повторна заява також підлягала залишенню без розгляду.
Відповідно до п.27 розділу 1 Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.06.2006р. №815 –видача ліцензій та дозволів на експлуатацію радіорелейних станцій у смузі радіочастот 3 400–3 800 МГц підлягає припиненю з 01.09.2006р, про що, як вбачається з матеріалів справи –Пози-вачу було відомо.(арк.справи 36, 39).
Відповідно до ст.21 Закону - РЧР України використовується відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України. Згідно з ч.3 ст.21 Закону, План використання РЧР України визначає перелік радіотехнологій, що вико-ристовуються в Україні, з визначенням смуг радіочастот та радіослужб, яким вони відповідають, а також терміни припи-нення їх розвитку та використання.
НКРЗ листом від 06.10.2006р. № 01-6855-8/131 повідомила Позивача про залишення заяви без розгляду з підстав невключення вказаного в заяві обладнання до Реєстру РЕЗ та ВП, що можуть застосовуватись на території України, а також в зв’язку з припиненням видачі ліцензій з 01.09.2006р. при цьому, подані документи було повернуто Позивачу. (арк.справи 18).
Таким чином, при зверненні до НКРЗ з заявою про видачу ліцензії Позивачем було порушено вимоги стст. 25, 32 Закону у зв'язку з чим, на підставі ч.7 ст.32 Закону –НКРЗ правомірно залишила заяву про видачу ліцензії без розгляду. Як вже зазначалося, у разі залишення заяви без розгляду вона не виноситься на засідання НКРЗ та по ній не може прийматися рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії, а вимоги п.12 ст.32 Закону поширюються лише на заяви, які оформлені відповідно до вимог законодавства і розглядаються на засіданнях НКРЗ. Однак, про залишення заяви без розгляду НКРЗ повідомила Позивача з порушенням строку, встановленого п.7 ст.32 Закону.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.70 КАС України).
Позивач заперечив вимоги Третьої особи з підстав того, що ліцензію останній видано на користування радіочас-тотами у діапазоні 3 400–3 600 МГц при ширині смуги 200 МГц, що використовувється у кожному діапазону України, у смугах, що не зайняті Концерном РРТ. Оскільки Позивач входить до складу Концерну РРТ, він вважає, що на території Рівненської області смуга 3 400–3 600 МГц зайнята ним і дія ліцензії Третьої особи у даному діапазоні на територію Рівненської області –не розповсюджується.
Суд вважає дане заперечення не вартим уваги з огляду на те, що Позивач здійснює користування вказа-ною смугою радіочастот всупереч вимогам закону –без ліцензії.
Проте, не спростовуючи факту невідповідності поданої заяви вимогам законодавства в частині відображення конкретного типу РЕЗ та номеру сертифікату відповідності обладнання (розділ “3” заяви) та не обгрунтувавши підстав-ності повторного невнесення вказних даних до заяви, – ДП «Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр» заявило позовну вимогу, покликаючись лише на неприйняття НКРЗ будь-якого рішення протягом 60 днів, дійшовши хибного висновку, що даної підстави достатньо для видачі йому ліцензії на користування РЧР у примусовому порядку.
Разом з тим, Планом використання радіочастотного ресурсу України встановлено право виключного (позначка Л01, п.25 Плану) та спільного (позначка Л02, п.27 Плану) користування радіочастотним ресурсом діапазону 3 400–3 700 МГц. Символ Л01 –передбачає, що користування смугою радіочастот здійснюється на підставі ліцензії на користування РЧР та дозволів на експлуатацію РЕЗ. Ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України встановлює виключне право на користування РЧР встановлює виключне право на користування визначеним в ній радіочастотним ресурсом у межах зазначених регіонів. Символ Л02 –передбачає, що користування смугою радіочастот здійснюється на підставі ліцензій на користування РЧР та дозволів на експлуатацію РЕЗ. Смуга або частина зазначеної смуги радіочастот меже використовуватись в межах одного регіону кількома користувачами РЧР за умови забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги такі обставини: з моменту державної реєстрації Позивач здійсню-вав діяльність в діапазоні радіочастот 3 400–3 800 МГц без ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, плату за користування радіочастотним ресурсом в даному діапазоні не здійснював; його радіоелектронні засоби не мають серти-фікатів відповідності та не внесені до Реєстру радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв, що можуть вико-ристовуватись на території України; дозволи на їх експлуатацію відсутні; щодо їх електромагнітної сумісності існують негативні висновки ДП „Український державний центр радіочастот”. На момент розгляду справи, у відповідності до Плану використання радіочастотного ресурсу України –видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом в діапазоні 3 400–3 800 МГц припинено, передбачено виключне право на користування радіочастотним ресурсом в даному діапазоні одним ліцензіатом, яким є Третя особа- ТзОВ «Українські новітні технології».(арк.справи 74-78, 80-88, 109-110, 142).
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини перешкоджають видачі Позивачу ліцензії на право користування радіочастотним ресурсом в діапазоні 3 400–3 800 МГц при ширині смуги 200 Мгц.
З огляду на вищезазначені обставини справи у сукупності –суд не може підмінювати державний орган регулю-вання у сфері користування радіочастотним ресурсом України. В задоволенні позову ДП «Рівненський обласний радіо-телевізійний передавальний центр»необхідно відмовити.
Проте, Колегія суддів господарського суду вважає, що самостійні вимоги Третьої особи-ТзОВ «Українські новітні технології»підлягають частковому задоволенню.
Керуючись стст. 25, 53, 70-72, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити.
2. Вимоги третьої особи задоволити частково.
3. Зобов’язати Національну комісію з питань регулювання зв'язку України утриматись від видачі Державному підприємству “Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр” ліцензії на ко-ристування радіочастотним ресурсом згідно наданої заяви (реєстр. №278/1 від 07.12.2005р.).
4. В решті вимоги третьої особи залишити без задоволення.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апе-ляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі –відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно скла-дення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя Грязнов В.В.
Судді: Коломис В.В.
Тимошенко О.М.
Постанова підписана "20" квітня 2007 р.