ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"17" квітня 2007 р. |
справа № 20-7/005 |
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Техком-Севастополь”
(99003, АДРЕСА_2)
про зобов'язання Відкрите акціонерне товариство „Техком-Севастополь” здійснити залік на суму 37100,00 грн. по Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 23.08.2002 та Договору оренди майна з правом викупу від 15.10.2001,
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: - ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1;
- ОСОБА_2, представник, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.01.2007;
від відповідача: - Гребньова О.В., представник, довіреність б/н від 01.02.2006.
Суть спору:
09.01.2007 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства „Техком-Севастополь” про зобов'язання Відкрите акціонерне товариство „Техком-Севастополь” здійснити залік на суму 37100,00 грн. по Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 23.08.2002 та Договору оренди майна з правом викупу від 15.10.2001, з посиланням на статті 598-601 Цивільного кодексу України, що регулюють припинення зобов'язань виконанням, передачею відступного, заліком.
Ухвалою суду від 09.01.2007 порушено провадження у справі (арк. с. 1-2).
Відповідач в відзиві на позов (вх.НОМЕР_1) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що предметом договорів оренди з правом викупу від 15.10.2001 та купівлі-продажу від 23.08.2002 є різні об'єкти, в одному площа -98,8 м2, вартістю 15273,00 грн.: бокс-склад зберігання оборотних агрегатів; в іншому -частина профілакторію а/к загальною площею 216,4 м2 (реконструйованою площею 338 м2), вартістю 37100,00грн.; ці договори не взаємопов'язані, так як в договорі купівлі-продажу передбачено оплату протягом 12 місяців після укладення договору, що позивачем не здійснено; додаткова угода про взаємозалік позивачем втрачена, а у відповідача відсутня; відомості про оплату об'єкту викупу в договорі купівлі-продажу відсутні; в договорі купівлі-продажу передбачено порядок, строки і сума, яка повинна бути сплачена покупцем (арк.с.27-28).
Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
З`ясовані наступні обставини:
- 15.10.2001 між Відкритим акціонерним товариством Севастопольська автобаза” (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір НОМЕР_2 003/10, предметом якого є оренда нежитлового приміщення складу зберігання оборотних агрегатів, площею 98,8 м2 , вартістю 15273,00 грн. на строк 10 років з 20.09.2001 до 20.09.2011 з правом викупу. Орендуєме майно використовується для створення інфраструктури по ремонту та обслуговуванню автомобілів (арк.с.10-14).
Договір має неоговорене виправлення в даті його укладення -20.09.2001 на 15.10.2001.
Пунктом 4.1. Договору передбачено сплату орендної плати щоквартально в грошовій формі згідно розрахунку в Додатку № 3 до Договору.
Додаток № 3 до Договору позивачем не надано.
Розділом 8 Договору визначений порядок викупу орендуємого майна:
Викуп орендуємого об'єкту нерухомості здійснюється по його розрахунковій вартості на момент укладення цього договору. Орендуєме майно переходить у власність Орендаря з моменту внесення ним всієї належної суми орендної плати за весь період дії цього договору та здійснення розрахунків в погашення розрахункової вартості орендуємого майна. Викуп майна оформлюється договором купівлі-продажу між Орендодавцем та Орендарем (пункт 8.1).
Орендар вносить 50% від розрахункової вартості майна на розрахунковий рахунок Орендовадця протягом перших 36 місяців дії цього договору (пункт 8.1.1).
Залишок суми (50 % від розрахункової вартості) підлягає внесенню на розрахунковий рахунок Орендодавця, починаючи з моменту виконання пункту 8.1.1. цього Договору, щоквартально в рівних частках, одночасно з перерахуванням орендної плати (пункт 8.1.2).
Порядок передачі та оформлення права власності на орендуєме майно здійснюється сторонами по Акту прийому-передачі протягом 30 календарних днів з моменту закінчення дії договору, а також здійснення Орендарем останнього перерахування орендної плати та розрахункової вартості майна на розрахунковий рахунок Орендодавця в порядку, викладеному в пункті 8.1. цього договору мі Орендодавцем та Орендарем (пункт 8.2).
Орендар має право завершити розрахунки по викупу орендуємого об'єкту достроково. У випадку дострокового викупу об'єкту цей договір припиняється. Право власності оформлюється відповідно до пунктів 8.1, 8.2 цього договору.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що початок виплати орендної плати настає з моменту завершення монтажних, обробних і підготовчих робіт та здачі в експлуатацію об'єкту в орендуємому приміщенні, але не пізніше, ніж через рік з моменту підписання договору.
Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2002 сторони зафіксували сплату позивачем на користь відповідача по договору оренди з правом викупу суми 40571,14грн., що включало орендну плату та вартість орендованого майна (арк.с.15).
- 23.08.2002 сторони уклали договір купівлі-продажу приміщення, яким передбачено передачу у власність позивача нежитлових приміщень: частину профілакторію а/к -1 (літери Б ІІ-2, ІІІ), загальною площею 216,4 м2 (реконструйованою площею 338 м2), яке розташоване по адресі: АДРЕСА_2, вартістю 37100,00 грн., згідно Акту оцінки без посилання на Договір оренди з правом викупу від 15.10.2001 (арк.с.8-9).
Пунктом 2.1. Договору передбачено обов'язок Покупця внести 37100,00 грн. за придбані будівлі протягом 12 місяців.
- 31.03.2003 позивачу надана довідка НОМЕР_3, в якій відповідач підтвердив факт сплати позивачем повністю згідно договору купівлі-продажу та Акту оцінки нерухомості всієї суми за частину ангару, підтверджено відсутність заборгованості по оплаті (арк.с.18).
- 11.05.2005 вх.НОМЕР_4 позивач направив відповідачу заяву про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, в якому вважає, що він достроково оплатив вартість придбаного шляхом викупу об'єкту, що підтверджується платіжними дорученнями та Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2002, довідкою НОМЕР_3 від 31.03.2003 і по договору оренди від 15.10.2001 переплата складає 38919,11 грн., яку відповідач зобов'язаний зарахувати в погашення боргу ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу в сумі 37100,00грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на статті 598, 601 Цивільного кодексу України (арк.с.16-17).
Між сторонами розглядались та розглядаються наступні справи:
- НОМЕР_5 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ВАТ „Севастопольська автобаза” про визнання права власності на нерухоме майно: ангар площею 117,6 м2 з територією 58,24 м2. Рішенням від 30.09.2003 позов задоволено, зазначене рішення не набрало законної сили, апеляційне провадження за скаргою ВАТ „Севастопольська автобаза” зупинено в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України;
- № 20-9/014 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ВАТ „Севастопольська автобаза” про визнання договору купівлі-продажу від 23.08.2002 дійсним та за зустрічним позовом ВАТ „Севастопольська автобаза” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, в подальшому змінено на вимогу про визнання договору неукладеним. Рішенням суду від 09-12.03.2004 позов задоволено, провадження по зустрічному позову припинено по пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2004 зазначене рішення змінено. Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2004 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2004 та рішення господарського суду міста Севастополя від 09.-12.03.2004 скасовані, справа № 20-9/014 направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. Рішенням господарського суду м. Севастополя від 26.01.2005 по справі № 20-9/014-4/368-10/391-12/402 в задоволенні позову відмовлено, провадження по зустрічному позову припинено по пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2005 рішення господарського суду від 26.01.2005 залишено без змін;
- № 20-10/334 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ВАТ „Севастопольська автобаза” про визнання дійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 23.08.2002, ухвалою від 16.11.2004 справа № 20-9/014-4/368-10/391 об'єднана зі справою № 20-10/334 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ВАТ „Севастопольська автобаза” про визнання дійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 23.08.2002 в одно провадження, привласнено їй № 20-9/014-4/368-10/391;
- НОМЕР_6 за позовом ВАТ “Техком Севастополь” до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу (споруд, приміщень) шляхом викупу від 23.08.2002 та договору оренди майна з правом викупу НОМЕР_7 від 15.10.2001 недійсними, відновлення становища сторін, що існувало до моменту укладення зазначених договорів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю. Рішенням господарського суду м. Севастополя від 07.12.2005 в задоволенні позову відмовлено;
- НОМЕР_8 за позовом ВАТ „Техком-Севастополь” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання Договору купівлі продажу нежилих приміщень від 23.08.2002 в зв'язку з невиконанням умов про оплату об'єкту купівлі-продажу, та за зустрічними позовами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ „Техком-Севастополь” про зобов'язання ВАТ „Техком-Севастополь”:
- здійснити нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 23.08.2002;
- повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 1819,11 грн. по договорам оренди від 01.11.1998, 15.10.2001 та купівлі-продажу від 23.08.2002;
- здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог по договорам оренди від 15.10.2001 та купівлі-продажу від 23.08.2002 на суму 37100,00 грн., справа призначена до розгляду на 07.05.2007.
Зустрічні позовні заяви повертались ухвалами господарського суду м. Севастополя без розгляду в порядку статей 60, 63 Господарського процесуального кодексу України.
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач з 2003 року не може зареєструвати за собою право власності на об'єкти купівлі-продажу, вважає, що правонаступник Відкритого акціонерного товариства „Севастопольська автобаза” -Відкрите акціонерне товариство „Техком-Севастополь” з 19.04.2004 не визнає раніше здійснений взаємозалік по договорам купівлі-продажу від 23.08.2002 та оренди з правом викупу від 15.10.2001 і не дав відповіді на заяву про взаємозалік, а статті 16, 598, 601 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України дають йому право таким засобом захистити свої права на придбану частину об'єкту нерухомості, вважає, що це є позов про спонукання відповідача до виконання зобов'язання в натурі: до проведення взаємозаліку, так як в провадженні господарського суду м. Севастополя є справа № 20-5/092-7/126 за позовом відповідача до позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 23.08.2002 з підстав його невиконання Покупцем в частині здійснення оплати об'єкту купівлі-продажу шляхом викупу.
Відповідач вважає, що підстави для проведення взаємозаліку чи заліку відсутні, в договорі оренди з правом викупу і в договорі купівлі-продажу мова йде про різні об'єкти: і по найменуванню, і по розміру їх площі.
Правовідносини сторін регулюються статтею 20 Господарського кодексу України, статтями 16, 545, 598, 601, 603 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема:
- визнання наявності або відсутності прав;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, які б передбачали обов'язок відповідача здійснити взаємозалік або залік, який він не виконує, а зобов'язаний виконати в натурі в подібній формі.
В укладених між сторонами договорах оренди з правом викупу від 15.10.2001 та купівлі-продажу від 23.08.2002 позивач є боржником, а відповідач - кредитором, тому зарахування, як спосіб припинення зобов'язання, не має місця в спірних правовідносинах, так як відсутні для цього умови:
- зустрічність вимог, - це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- дозрілість вимог, щоб строк виконання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або термін не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- ясність вимог, припускається, що між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і таке інше.
Схема зарахування зустрічних вимог припускає існування двох зобов'язань, що збігаються по складу сторін.
Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечення зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.
Відносини сторін мають іншу правову природу.
Згідно зі статтею 603 Цивільного кодексу України, у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Стаття 603 Цивільного кодексу України застосовується також у випадках заміни кредитора в зобов'язаннях внаслідок обставин, передбачених статтею 512 Цивільного кодексу України, пункт 2 частини першої якої містить таку підставу заміни кредитора у зобов'язанні, як правонаступництво.
Статтею 545 Цивільного кодексу України передбачено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної (в тому числі, судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 зі справи № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою: „суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові”.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, матеріали справи дають суду підстави вважати, що позивачем обрано спосіб захисту, не передбачений діючим законодавством України: встановлення юридичного факту - здійснення заліку, взаємозаліку, а насправді, -факту оплати придбаних будівель по договору купівлі-продажу від 23.08.2002.
Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 ГКУ та статтею 16 Цивільного кодексу України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем суд не виявив такого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.
Позивач не позбавлений можливості в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в справі НОМЕР_8 надати докази оплати придбаних будівель Закритому акціонерному товариству „Севастопольська автобаза” до його реорганізації в Відкрите акціонерне товариство „Техком-Севастополь” по договору купівлі-продажу від 23.08.2002 для їх оцінки судом, що розглядає спір про розірвання договору у зв'язку з порушенням умов договору по своєчасній оплаті об'єктів купівлі-продажу.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, керуючись статтею 20 Господарського кодексу України, статтями 16, 545, 598, 601, 603 Цивільного кодексу України, статтями 22, 33, 34, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
23.04.2007