ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-7/206 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"18" квітня 2007 р. 11:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
судді - Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Юренковій І.В.
за участю представників:
від позивача –Туркін Г.Ю., представник, довіреність № 1-ю від 01.08.2006;
від відповідача –не з’явився,
від третіх осіб:
Севастопольської міської Ради – не з'явився,
ДП „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” – не з'явився,
розглянувши справу
за Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея”
адміністративним (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 10)
позовом (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 10-14)
представник позивача Туркін Гліб Юрійович (м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 23/3, кв.56, тел.248500)
до відповідача Севастопольського міського головного
управління земельних ресурсів
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)
представники відповідача Вітрук Марина Василівна (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, тел. 542503)
Акімова Лариса Юрівна (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, тел. 543276)
третя особа, Севастопольська міська Рада
яка не заявляє самостійних (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
вимог на предмет спору
на стороні відповідача:
представник третьої особи Чікалко Олена Олександрівна (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, тел. 540538)
третя особа, Державне підприємство „Севастопольське досвідне
яка не заявляє лісомисливське господарство”
самостійних вимог (99043, м. Севастополь, вул. Новикова, 60-А)
на предмет спору,
на стороні позивача:
про спонукання «зобов'язати Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів підготувати і направити на адресу ТОВ «Лілея»виписку з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 17752 м2 (за договором суборенди - 1,7752 га) розташованої на мисі Сарич із застосуванням коефіцієнта Кф=0,5 на період будівництва об'єкту до здачі його в експлуатацію»,
Суть спору:
02.10.2006 (вх.№2270) товариство з обмеженою відповідальністю „Лілея” звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів про спонукання «зобов'язати Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів підготувати і направити на адресу ТОВ «Лілея»виписку з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 17752 м2 (за договором суборенди - 1,7752 га), розташованої на мисі Сарич із застосуванням коефіцієнта Кф=0,5 на період будівництва об'єкту до здачі його в експлуатацію», з посиланням на ст. 8 Закону України „Про оренду майна”.
Позивач вважає, що застосування коефіцієнта Кф=2,5 при розрахуванні орендної платні суперечить умовам договору оренди від 26.01.2005 про передачу земельної ділянки площею 17752 м2 (за договором суборенди - 1,7752 га), розташованої на мисі Сарич для розміщення турбази та не відповідає діючому законодавству.
У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.10.2006 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 арк. с. 1-2).
Ухвалами суду від 12.10.2006 та 06.11.2006 підготовче провадження продовжувалось та відкладалось в порядку статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою сторін та невиконаннями ними вимог ухвал суду (т.1 арк.с. 40-41, 73-74).
В попередньому засіданні представник відповідача заявив клопотання (вх.№31024) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольську міську Раду, так як до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради; крім того, технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, витяг з якої позивач просить зобов’язати відповідача видати, затверджує Севастопольська міська Рада (т.1 арк.с.72).
Ухвалою суду від 06.11.2006 в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Севастопольську міську Раду (т.1 арк.с. 73-74).
16.11.2006 по справі призначено судовий розгляд (т.1 арк.с.104-105).
В судовому засіданні третя особа надала письмову думку по позову (вх.№ 35374), просить провадження по справі зупинити у зв’язку з тим, що, на думку третьої особи, питання про спонукання Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів підготувати та направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея” витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 17752 м2, розташованої на мисі Сарич, з застосуванням коефіцієнту Кф=0,5 на період будівництва об’єкту до здачі його в експлуатацію не може бути вирішений до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України щодо питання законності договору суборенди (арк.с.132-133).
Клопотання третьої особи задоволенню не підлягає у зв’язку з тим, що зазначена в ньому справа № 20-11/002, безпосередньо, не пов’язана з предметом та підставами цього позову.
Підстав для задоволення клопотання третьої особи суд не вбачає, так як третя особа в клопотанні не обґрунтував наступних питань.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі слід у кожному конкретному випадку з’ясовувати:
- як пов’язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
- чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Також необхідно врахувати, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Згідно з частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду повинна містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Як вбачається з диспозиції частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом цієї правової норми підставою для зупинення провадження у господарській справі є неможливість розгляду справи до вирішення по суті іншої, пов’язаної з нею справи, яка знаходиться у провадженні іншого суду.
Клопотання третьої особи зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки мотиви для винесення такої ухвали відсутні, а посилання на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України є неконкретним відносно підстав зупинення провадження по справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 14/368 від 05.05.2006 та № 30-27-25/220-03/7234 від 04.07.2006.
Крім того, клопотання третьої особи не підлягає задоволенню з тих підстав, що воно суперечить статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, яка гарантує кожному право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини на цей час констатовано порушення „розумного строку” у 163 справах, які розглядались щодо України (лист Державної судової адміністрації України від 16.11.2006 № 14-6947/06 „Щодо аналізу рішень Європейського суду з прав людини”).
Ухвалою суду від 05.12.2006 провадження у справі зупинено до 20.02.2007 в порядку пункту 4 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з можливістю мирного врегулювання спору та необхідністю надання додаткових документів відповідачу для вирішення питання по суті з урахуванням вимог відповідного Порядку, затвердженого та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (т.1 арк.с.147-148).
Ухвалою суду від 20.02.2007 провадження по справі поновлено в порядку частини п’ятої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 арк.с.15-17).
Ухвалою суду від 13.03.2007 судовий розгляд відкладено, в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Державне підприємство „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” (т.2 арк.с.51-54).
Ухвалою суду від.26.03.2007 провадження у справі зупинено в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до 18.04.2007 11 год. 00 хв. (т.2 арк.с.75-78).
В судовому засіданні 18.04.2007 представник позивача заявив клопотання (вх.№13007) про закриття провадження у справі згідно пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з відмовою від адміністративного позову в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., що є підставою для закриття провадження по справі, про що винесено ухвалу (арк.с.91, 92-95).
Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, надав клопотання (вх.№12961) про розгляд справи у відсутність його представника (т.2 арк.с.87).
Третя особа (Севастопольська міська Рада) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, вимоги ухвал суду по справі не виконала, надала телефонограму (вх.№96) про відкладення розгляду справи у зв’язку з завантаженістю юридичного відділу (т.2 арк.с.89).
Відповідач у відзиві на позов (вх.№32371) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому основні з яких полягають в тому, що витяг по нормативній грошовій оцінці від 23.05.2006 № 3723/1 земельної ділянки площею 17752 м2, розташованої в районі м. Сарич, переданої в суборенду ТОВ „Лілея” для розміщення турбази на 220 місць „На ялівцевій поляні” здійснено згідно „Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, затвердженому спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006№ 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України під № 388/12262 05.04.2006, з посиланням на довідку Управління статистики в м. Севастополі від 16.09.2003 № 22-366-2441, яка свідчить про здійснення діяльності по КВЕД на землях комерційного використання; вважає, що спірна земельна ділянка надана не для будівництва туристичної бази, а тільки для її розміщення, що не є ідентичними поняттями; вважає, що підстави для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000,00грн. відсутні, так як відсутні відповідні докази, передбачені статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.92-94).
Третя особа (Державне підприємство „Севастопольське досвідне лісомисливське господарство”) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, вимоги ухвал суду по справі не виконала, про причини невиконання та нез’явлення суду не надала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що третя особа викликалась в судове засідання, зобов’язувалась надати необхідні для розгляду справи документи, але в суд не з’явилась та не надала витребуваних документів, суд вважав можливим розглянути справу у відсутність представників третіх осіб, за наявними матеріалами, наданими сторонами, що в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.
Розгляд справи відкладався, зупинявся та поновлювався в порядку статей 150, 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача суд, -
в с т а н о в и в:
З’ясовані наступні обставини:
- 14.06.2006 позивач звернувся до відповідача із запитом (вих.№ 1) про надання витягу для розрахунку орендної плати для розміщення (будівництва) туристичної бази на 220 місць в районі м. Сарич на земельній ділянці площею 17752 м2 (т.1 арк.с.27).
- 10.07.2006 (вих.№ 327/1) відповідач роз’яснив причини відмови в наданні витягу з застосуванням коефіцієнту = 0,5, так як земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду і коефіцієнт характеризує функціональне користування земельної ділянки (т.1 арк.с.26).
- 14.07.2004 рішенням Севастопольської міської Ради № 2085 „Про надання земельних ділянок Севастопольському державному лісомисливському господарству” було змінено призначення земельної ділянки площею 17752 м2 та віднесено до земель рекреаційного призначення для розміщення туристичної бази (т.1 арк.с.6-8).
- 26.01.2005 між Севастопольською міською Радою та Севастопольським державним лісомисливським господарством укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення туристичної бази на 220 місць, строком на 25 років.
Пунктом 2.3 зазначеного Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:
- на період розміщення 704002,00 грн., що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки № 24/1, виданою Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 19.01.2005;
- на наступний період 3520009,00 грн., що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки № 23/1, виданою Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 19.01.2005;
Відповідно до пункту 4.2 Договору, величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно розрахунку складає:
- на період розміщення: 704002 * 0,1 = 70400,20 грн.;
- на наступний період: 3520009 * 0,1 = 352000,90 грн.
При цьому грошова оцінка земельної ділянки для періоду розміщення береться до уваги не довше, ніж протягом 3 років з дати прийому-передачі земельної ділянки. Грошова оцінка для наступного періоду береться до уваги з дати початку експлуатації об’єкту, але не пізніше 3 років з дати прийому-передачі земельної ділянки. У випадку внесення в цей договір змін в частині збільшення строку розміщення об’єкту, відповідні зміни вносяться також до пункту 4.2. Договору.
Згідно з пунктом 5.4 Договору, Орендована земельна ділянка або його частина може за згодою Орендодавця надаватись Орендарем в суборенду без зміни цільового призначення відповідно з Законом України „Про оренду землі” (т.1 арк.с.9-17).
- 28.10.2005 між Севастопольським державним лісомисливським господарством та ТОВ „Лілея” укладено договір суборенди (арк.с.18-25).
- 19.01.2005 відповідач надав Севастопольському державному лісомисливському господарству витяги №№ 23/1, 24/1 з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2005, в яких зазначена грошова оцінка земельної ділянки площею 17752 м2 відповідно в сумі 352009,00 грн. та 704002,00 грн. (яка дійсна до здачі об’єкту в експлуатацію) (т.1 арк.с.61-62).
- 19.10.2005 пунктами 1, 2 рішення Севастопольської міської Ради № 4046 „Про введення в дію нормативної грошової оцінки земель Севастополя в адміністративних межах міста” затверджена технічна документація „Проведення нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2004, введена в дію з 01.01.2006.
Пунктом 3 Рішення затверджено річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки (за виключенням сільськогосподарських угідь) диференційовано в залежності від його функціонального використання та місця розташування в розмірі, визначеному діючим законодавством від його грошової оцінки з урахуванням річної індексації.
Відповідно до пункту 4.1 Рішення рекомендовано Севастопольському міському головному управлінню земельних ресурсів забезпечити своєчасне надання юридичним та фізичним особам витягів з технічної документації по нормативній грошовій оцінці по їх запитам у встановленому порядку.
Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі мають коефіцієнт 0,5 (т.1 арк.с.95-97).
- 24.01.2006 постановою господарського суду м. Севастополя по справі № 20-11/102 задоволено адміністративний позов Севастопольського державного лісомисливського господарства до Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів про визнання нечинним рішення про зупинення реєстрації договорів суборенди та зобов’язання вчинити певні дії, визнано протиправним рішення Севастопольського головного управління земельних ресурсів №4959/1/9-05/1 про зупинення реєстрації договору суборенди земельної ділянки, загальною площею 1, 7752 га, розташованої в районі мису Сарич (Орлиновське лісництво, квартал 20, виділ 29), для розміщення туристичної бази на 220 місць (без зміни цільового призначення), б/н від 28.10.05 укладеного між Севастопольським державним лісомисливським господарством та товариством з обмеженою відповідальністю “Лілея”, зобов’язано Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів здійснити державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки, загальною площею 1, 7752 га, розташованої в районі мису Сарич (Орлиновське лісництво, квартал 20, виділ 29), для розміщення туристичної бази на 220 місць (без зміни цільового призначення), б/н від 28.10.05 укладеного між Севастопольським державним лісомисливським господарством та товариством з обмеженою відповідальністю “Лілея” (т.1 арк.с.118-119).
- 04.06.2006 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду постанову господарського суду м. Севастополя від 24.01.2006 залишено без змін (т.1 арк.с.120-122).
Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки на землі рекреаційного призначення відносить її до категорії земель по функціональному використанню –інші землі, а не землі комерційного використання, і до цих земель застосовується коефіцієнт –0,5, а відповідач відносить спірну земельну ділянку площею 17752 м2 до земель комерційного призначення з коефіцієнтом 2,5, що впливає на розмір земельного податку, чим порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.
Правовідносини сторін регулюються статтями 6, 19 Конституції України, статтями 50, 51, 201 Земельного кодексу України, статтями 59, 71, 73 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 21 Закону України „Про оренду землі”, статтями 1, 2, 5,, 12, 13, 18, 20, 23 Закону України ”Про оцінку земель”.
Згідно статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Грошова оцінка земельної ділянки відповідно до частини 1 статті 201 Земельного кодексу України визначається на рентній основі.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України “Про оцінку земель” грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Згідно частини 2 статті 12 цього Закону нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Нормами статті 18 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Рішення про затвердження цієї документації в силу положень статей 59, 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями
Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 зі змінами та доповненнями затверджена Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, розділом 3 якої встановлений порядок визначення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за встановленою формулою, згідно якої враховується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову чи громадську забудову, для промисловості, транспорту і т. д.).
На виконання пункту 2 цієї постанови наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства, Державним комітетом у справах містобудування і архітектури, Українською академією аграрних наук від 27.11.1995 за № 76/230/325/150 затверджений Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, розділом 3 якого (з урахуванням змін) встановлений порядок розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за формулою, в якій враховується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
Рішенням № 4046 від 19.10.2005 “Про введення в дію нормативної грошової оцінки земель Севастополя в адміністративних межах міста” Севастопольська міська Рада затвердила технічну документацію “Проведення нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2004” та ввела її в дію з 01.01.2006 (т.1 арк.с. 95-97).
Відповідно до цієї документації Севастопольська міська Рада затвердила величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних категорій, зокрема для земель комерційного використання встановлений розмір коефіцієнта 2,5, а для земель рекреаційного призначення, в тому числі для земель, які використовуються для відпочинку і спорту, встановив розмір цього коефіцієнту рівним 0,5 (т.1 арк.с. 95-97).
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів відмовило ТОВ „Лілея” в наданні витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 17752 м2, розташованої в районі м. Сарич, для розміщення туристичної бази на 220 місць, з коефіцієнтом функціонального використання 0,5.
В результаті застосування зазначеного коефіцієнта грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки збільшилась у декілька разів у порівнянні з минулим періодом, що відповідно викликало значне збільшення орендної плати.
Відповідно до статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішенням Севастопольської міської Ради № 4046 від 19.10.2005 “Про введення в дію нормативної грошової оцінки земель Севастополя в адміністративних межах міста” для Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів є нормативно-правовим актом, яким управління має керуватись при видачі витягів із затвердженої цим рішенням технічної документації.
Названі нормативно-правові акти не встановлюють залежність нормативної грошової оцінки земель від видів економічної діяльності користувачів земельних ділянок, а також не передбачають можливості застосування інших актів центральних органів виконавчої влади при виконанні витягів із затвердженої міською Радою документації по нормативній грошовій оцінці земель міста Севастополя.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок –це капіталізований рентний доход від земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Рентний доход (земельна рента) –це доход, який може бути отриманий від землі як фактора виробництва у залежності від її якості і місця розташування земельної ділянки, а не в залежності від видів економічної діяльності підприємства.
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів у витягах з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 17752 м2, розташованої в районі м. Сарич, для розміщення туристичної бази на 220 місць від 19.01.2005 за №№ 23/1, 24/1, які були видані орендодавцю, застосувало коефіцієнт функціонального використання 0,5, для суборендаря зазначений витяг не надало з вищезазначених причин.
При цьому Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів виходило з того, як вказав відповідач у відзиві на позов та його представники у поясненнях у судових засіданнях, що відповідно до виду економічної діяльності (КВЕД) розміщення туристичної бази згідно класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2005 є комерційною діяльністю, не є будівництвом, а тому зазначена земельна ділянка, яка надана в оренду для розміщення туристичної бази, на думку відповідача, використовується для комерційної діяльності.
Відповідно до норм статей 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Затвердженою рішенням Севастопольської міської Ради № 4046 від 19.10.2005 технічною документацією “Проведення нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2004” у таблиці 3 передбачено до земель, які відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, застосування коефіцієнту функціонального використання 0,5.
За Договором оренди земельна ділянка надана в суборенду ТОВ „Лілея” для розміщення туристичної бази без зміни цільового призначення.
Призначення земельної ділянки не змінилось, докази використання позивачем цієї ділянки як ділянки комерційного призначення відсутні.
За таких обставин Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів безпідставно відмовило ТОВ „Лілея” в наданні витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 17752 м2, розташованої в районі м. Сарич, для розміщення туристичної бази на 220 місць, в частині зазначення коефіцієнту функціонального використання 0,5, відмова суперечать положенням нормативно-правових актів, які регулюють порядок нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Севастополі.
Відповідно до цих нормативно-правових актів коефіцієнт функціонального використання орендованої ТОВ „Лілея”, відповідно до Договору суборенди від 28.10.2005, укладеного між Севастопольським державним лісомисливським господарством та ТОВ „Лілея” земельної ділянки, становить 0,5.
Неправомірними діями відповідача порушені вимоги статей 6, 19 Конституції України, статей 59, 71, 73 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 2, 18, 20, 23 Закону України ”Про оцінку земель”.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позовні вимоги ТОВ „Лілея” про спонукання «зобов'язати Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів підготувати і направити на адресу ТОВ «Лілея»виписку з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 17752 м2 (за договором суборенди - 1,7752 га) розташованої на м. Сарич із застосуванням коефіцієнта Кф=0,5 на період будівництва об'єкту до здачі його в експлуатацію»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення, доводи та мотиви відповідача та третьої особи необґрунтовані, спростовуються наданими в матеріали справи доказами.
Договір суборенди від 28.10.2005 укладений між Севастопольським державним лісомисливським господарством та ТОВ „Лілея” не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, не розірваний, зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2005 за № 82/1 (4-м-01), доказів, які б це спростували відповідачем та третьою особою не надано.
Відповідно до статей 70, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтями 87, 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України належні позивачеві судові витрати по справі підлягають поверненню з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 19 Конституції України, статтями 50, 51, 201 Земельного кодексу України, статтями 59, 71, 73 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 21 Закону України „Про оренду землі”, статтями 1, 2, 5,, 12, 13, 18, 20, 23 Закону України ”Про оцінку земель”, статтями 6, 8, 9, 69-72, 79, 87, 94, 98, 156, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів підготувати і видати ТОВ „Лілея” Витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 17752 м2 (за договором суборенди - 1,7752 га) розташованої на мисі Сарич із застосуванням коефіцієнта Кф=0,5 на період будівництва об'єкту до здачі його в експлуатацію згідно затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 4046 від 19.10.2005 технічної документація “Проведення нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2004” у 10-денний строк після набрання постановою законної сили.
3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілея” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 10-14 / 99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 10, п/р 26004733490001 в СФ „Приватбанк”, МФО 324935, ідентифікаційний код 31935003) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанову складено та підписано
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
23.04.200 7 о 10 год. 00 хв.