ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" квітня 2007 р. | справа № 20-1/023 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сэндмаркет-Компани”
(вул. Кулакова, 84, м. Севастополь, 99011)
до Приватного підприємства „Евромост”
(вул. 6-а Бастіонна, 97, м. Севастополь, 99008)
про визнання угоди недійсною
за участю представників:
позивача –Веремчук М.А., довіреність №б/н від 26.02.2007;
–Гришиної Г.В., довіреність №б/н від 26.02.2007;
відповідача –Липовського О.С., наказ №1 від 25.04.2000;
–Перепелиця О.Ю., довіреність №б/н від 16.03.2007.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сэндмаркет-Компани” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Евромост” (далі –Відповідач) про визнання недійсним договору від 27.12.2004 про купівлю-продаж судна СРТМ-К „Ачуевский” (регістровий номер 751738, вага –500 т). Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням сторонами при укладенні оспорюваної угоди вимог статей 209, 657 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003; далі за текстом –ЦК України) щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договору, оскільки на предмет зазначеного договору поширюється режим нерухомої речі, що є підставою для застосування двосторонньої реституції. В якості юридичних підстав позову Позивачем визначені статті 209, 215, 216, 220, 236, 657 ЦК України, статті 207, 208 Господарського Кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі за текстом –ГК України).
Представник Відповідача позов не визнав, зазначивши, що у предмету купівлі-продажу за оспорюваним договором відсутній правовий статус нерухомої речі, тому нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не є умовою його дійсності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, а також представника Закритого акціонерного товариства „Морськой регистр судоходства” /Росийский морской регистр судоходства/ Кальянова С.Ф. та представників Державного підприємства „Контора Капітана Севастопольського морського рибного порту”: заступника Капітана Севастопольського морського рибного порту Светлова В.І. та інспектора з реєстрації судів Іванова І.Л., суд
ВСТАНОВИВ:
27.12.2004 Позивачем (Продавцем) і Відповідачем (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу /далі за текстом –Договір/, предметом якого відповідно до пункту 1.1 визначено „судно СРТМ-К „Ачуевский”, регістровий номер 751378, вага 500 т”.
При вирішенні спору, у тому числі питання стосовно відповідності укладеного 27.12.2004 Договору вимогам діючого на момент його підписання законодавства, суд керується такими нормативно-правовими актами в редакції, чинної на момент укладення Договору: ЦК України, ГК України, Кодексом торговельного мореплавства України (Закон України від 23.05.1995 №176/95-ВР) /далі за текстом –КТМ України/, Порядком ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069, Положенням про капітана морського рибного порту, затвердженим наказом Державного комітету рибного господарства України від 24.09.1998 №130, тощо.
Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною першою статті 181 ЦК України передбачено, що режим нерухомої речі може бути поширено законом на деякі рухомі речі, зокрема, морські судна, права на які підлягають державній реєстрації.
Дослідивши правовий режим предмету Договору, суд встановив, що сторонами був вчинений правочин, за яким продавець /Позивач/ передав у власність покупцеві /Відповідачу/ за грошові кошти річ, яка втратила фізичні і юридичні ознаки та властивості морського судна, тобто рухомої речі, на яку відповідно до вимог законодавства може бути поширений режим нерухомої речі.
Предмет Договору станом на момент його укладення не був судном у розумінні норм Конвенції та КТМ України, зокрема статті 15 КТМ України, згідно з якою риболовне судно –це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для рибного або іншого морського промислу, чи морським судном. Тобто, обов’язковою ознакою рухомої речі, що визначена національним законодавством як „судно”, „морське судно” є наявність такої фізичної властивості, як спроможність використання споруди за цільовим призначенням –в даному випадку для рибного чи іншого морського промислу.
Наявність зазначеної властивості для судна в свою чергу є передумовою державної реєстрації судна.
За змістом статей 91, 92, 94 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року (ратифікованої Законом України про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року №728-XIV від 03.06.1999; далі за текстом – Конвенція) державна реєстрація судна є підтвердженням правового статусу судна, саме як морського судна, та має публічно-правовий характер і є за своєю природою юридичним фактом –дією, що породжує відповідні правові наслідки.
Державна реєстрація суден передбачена статтею 26 КТМ України, та здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069 (далі за текстом –Порядок). Останнім передбачено, що за результатами розгляду поданої письмової заяви, до якої в обов’язковому порядку додається копія документа, що підтверджує право власності на судно, та на підставі прийнятого рішення про реєстрацію судна, до Державного суднового реєстру України вносяться реєстрові записи та видаються реєстраційні документи, зокрема, Свідоцтво про право власності. Зазначені дії мають своїм результатом державну реєстрацію судна та державну реєстрацію права власності на нього як на річ.
Пунктом 1 частини третьої статті 29 КТМ України встановлено, що судно виключається із Державного суднового реєстру України у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації і ремонту. Виключення суден з Державного суднового реєстру України, передбачене розділом IV Порядку, відповідно до пункту 47 Порядку здійснюється шляхом припинення записів про його реєстрацію і вилучення суднових відповідних реєстраційних документів, та може бути постійним або тимчасовим.
Системний аналіз норм Порядку дозволяє суду зробити висновок про те, що судно, яке визнано непридатним для подальшої експлуатації, підлягає постійному виключенню з Державного суднового реєстру України.
Постійне виключення судна з Державного суднового реєстру України означає припинення державної реєстрації судна та припинення державної реєстрації права власності на судно як на річ.
Серійний середній риболовний морозильний траулер „Ачуевский” 1976 року спорудження, ІМО 7620110, виключений з Державного суднового реєстру України 30.05.2002, що підтверджується відповідним свідоцтвом /а.с. 41/, з попереднім зупиненням з 04.12.2001 та наступним анулюванням з 29.05.2002 класу Морського Регістру Судноплавства у зв’язку із аварією та обробленням судна на металолом /а.с. 40, 75-78/.
Припинення державної реєстрації права власності на судно як на річ в результаті постійного виключення судна з Державного суднового реєстру України означає відсутність правових підстав поширення на судно режиму нерухомої речі.
Відповідно до статті 657 ЦК України, закон вимагає нотаріального посвідчення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу у разі, якщо його предметом є нерухома річ.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного Договору з підстав невиконання вимог щодо його нотаріального посвідчення не підлягають задоволенню, а тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності Договору –двосторонньої реституції.
Керуючись статтями 91, 92, 94 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року (Закон України про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року №728-XIV від 03.06.1999), статтями 181, 182, 639, 655–657 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), статтями 15, 26, 29 Кодексу торговельного мореплавства України (Закон України від 23.05.1995 №176/95-ВР), пунктами 25, 47, 48 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 №1069, статтями 33–35, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя В.В. Алсуф’єв