ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
12.05.2009Справа №2-23/1425-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еднисть», м. Сімферополь
До відповідачів: 1.Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим, м.Сімферополь
2.Кримського республіканського об'єднання виробничих підприємств «Кримводоканал», м. Сімферополь
За участю 3-ї особи - Головного управління державного казначейства в АР Крим, м.Сімферополь
Про стягнення 20 159,54 грн.
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Куциков Н.Б., представ. за довір. від 30.07.2008р.
Від відповідача 1 – не з’явився
2 – Андрєєва І.О., представ. за довір. №1/10 від 08.01.2009р.
Від 3-ї особи – не з’явився
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим 20159,54 грн. заборгованості, в тому числі: 19605,79грн. - сума основного боргу з урахування індексу інфляції, 553,75 грн. - 3% річних, а також 201,60грн. держмита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати у розмірі 2016,00грн.
В судовому засіданні 09.04.2009р. представник відповідача-2 надав відзив на позов, в якому підтвердив виконання позивачем робіт за договором від 10.08.2007р. на загальну суму 177392,00грн.
Ухвалою Господарського суду від 09.04.2009р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Головне управління державного казначейства в АР Крим.
В судовому засіданні 27.04.2009р. представник Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим надав відзив на позовну заяву, з позовом не згоден, вважає позовні вимоги необґрунтованими за мотивами невиконання позивачем п.4.2.6. договору, також заперечує проти стягнення індексу інфляції та 3% річних.
Представник Головного управління державного казначейства в АР Крим до судового засідання 27.04.2009р. з’явився, надав усні пояснення по суті спору.
28.04.2009р. від позивача надійшло пояснення на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим, вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1764 регулює тільки питання державного фінансування капітального будівництва та не стосується питань державного фінансування капітального ремонту об’єктів житлово-громадського призначення. Вважає, що Міністерство при остаточному розрахунку за виконані підрядні роботи зобов’язано було керуватися п.п.4.1.1, 6.3 укладеного договору. Крім того, зазначає, що на підставі договору між позивачем та відповідачем-1 виникли відношення, які регулюються ЦК та на ці відносини дія Бюджетного кодексу не розповсюджується.
12.05.2009р. від Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим надійшло клопотання, яким воно просить розглянути справу у відсутність свого представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, відповідача-2, суд
Встановив :
10.08.2007р. Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим (сторона 1), Кримське республіканське об'єднання виробничих підприємств «Кримводоканал» (сторона 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Еднисть» (сторона 3) уклали договір №42/05-19 на виконання заходів з програми: «Загальнодержавна програма формування та розвитку ЖКХ» - 2701180.
Згідно п.п.1.1,1.2 договору Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим об’єднує зусилля з Кримським республіканським об'єднанням виробничих підприємств «Кримводоканал» на виконання робіт по об’єкту «Капітальний ремонт житлового будинку по проспекту Перемоги,39, м.Євпаторія». Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Еднисть», яке є переможником торгів по закупці робіт, згідно з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт, та послуг за державні кошти» бере на себе зобов’язання власними та залученими силами виконати роботи у повному обсязі по об’єкту «Капітальний ремонт житлового будинку по проспекту Перемоги,39, м.Євпаторія».
Відповідно до п.2.21 договору договірна ціна динамічна у сумі 177392,00 є невід’ємною частиною договору та уточнюється при оформленні форм КБ-2, КБ-3.
Пунктом 4.1.1 договору визначено, що Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим протягом 5 робочих днів зобов’язане узгодити акти прийомки виконаних робіт (ф.ф.КБ-2, КБ-3), надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Еднисть», та оплатити вартість виконаних робіт.
Згідно п. 6.1 договору оплата здійснюється у вигляді авансових /до 100%/, проміжних та остаточних платежів у межах фактичного фінансування у відповідності з постановою Кабінету України від 09.10.1996р. №1404 “Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, які набуваються за бюджетні кошти”.
Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після повного закінчення робіт, включаючи усунення недоліків, виявлених у процесі приймання (п. 6.3 Договору).
У виконання договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Еднисть» здійснило ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 177392,00грн., що підтверджується актом прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2007р. форми №КБ-2 в від 21.12.2007р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007р. форми №КБ-3 від 21.12.2007р., а також актом робочої комісії про прийняття у експлуатацію системи опалення протягом 148м та плоскої крівлі загальною площею 692,1 кв. м від 21.12.2007р.
Проте, Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим не повністю виконало свої обов’язки за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, оплатило тільки 162045,00грн., в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 15347,00грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еднисть» з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Міністерство Житлово–комунального господарства АР Крим не надало суду доказів існування недоліків у роботі, що була виконана позивачем. Крім того, у акті робочої комісії про прийняття у експлуатацію закінчених будівництвом будівель, споруд, приміщень від 21.12.2007р. не встановлено наявності дефектів або інших недоліків.
Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов’язання за договором, здійснені роботи на загальну суму 177392,00грн., що підтверджено підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних підрядних робіт.
Таким чином, заборгованість Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим за виконані роботи, яка підтверджена документально, становить 15347,00 грн.
Суд не може прийняти до уваги заперечення Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим, в тій частині, що обов’язок сплатити залишок вартості виконаних робіт у розмірі 5 % у нього виникає тільки після підписання акту державної комісії про прийняття об’єкту у експлуатацію, що відповідає приписам Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2001 р. N1764, у зв’язку з наступним.
Норми зазначеного Порядку державного фінансування капітального будівництва (далі –Порядок) визначають механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів.
Однак, згідно з умовами договору №42/05-19 від 10.08.2007р. позивач проводив капітальний ремонт житлового будинку по просп.Перемоги, 39, м. Євпаторія.
Порядок надає поняття “капітальне будівництво” – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів).
Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” капітальним ремонтом будинку визнається комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.
Отже суд приходить до висновку, що на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються вимоги Порядку державного фінансування капітального будівництва, тобто при визначенні моменту виникнення обов’язку сплатити виконані роботи слід керуватися договором №42/05-19 від 10.08.2007р., зокрема п. 4.1.1, п. 6.3, якими передбачений обов’язок Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим протягом 5 робочих днів узгодити акти приймання виконаних робіт та сплатити вартість цих робіт, виконати розрахунки за виконані роботи після закінчення робіт, включаючи усунення недоліків, виявлених у процесі приймання.
Крім того, згідно з умовами Порядку, зокрема п. 19, кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.
Законодавець у даному Порядку не зобов’язує проводити кінцеві розрахунків тільки при наявності акту державної комісії.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Міністерством житлово-комунального господарства АР Крим зобов'язань по оплаті 15347,00грн. заборгованості за виконані позивачем роботи за договором підряду від 10.08.2007р., через що вимоги позивача про стягнення з Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим заборгованості у розмірі 15347,00грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розраховані позивачем інфляційні витрати у розмірі 4258,49грн. за період з січня 2008р. по лютий 2009р. та 553,75грн. 3 % річних за період з 28.12.2007р. по 11.03.2009р. обґрунтовані та також підлягають стягненню з відповідача-1.
Щодо позовних вимог до Кримського республіканського об’єднання Виробничих підприємств “Кримводоканал”, то суд вважає за необхідне відмовити у позові в цій частині, оскільки позивачем не було заявлено певної матеріально-правової вимоги до Кримського республіканського об’єднання Виробничих підприємств “Кримводоканал”, яка би кореспондувалася зі способами захисту цивільних прав та інтересів, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України.
Позивачем також заявлена позовна вимога щодо стягнення оплати послуг адвоката у розмірі 2016,00 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.
Позивач надав суду договір на надання юридичних послуг від 11.03.2009р., укладений між позивачем та адвокатом Кримської колегії адвокатів ОСОБА_5, копію свідоцтва адвоката ОСОБА_5 та видатковий касовий ордер від 11.03.2009 р. на оплату наданих послуг за договором від 11.03.2009р. у розмірі 2016,00 грн. (а.с. 38-40).
У договорі на надання юридичних послуг від 11.03.2009р. вказується, що адвокат надає юридичні послуги, пов’язані зі зверненням до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еднисть” суми боргу за договором будівельного підряду №42/05-19 від 10.08.2007р.., тобто саме за спором, який розглядає суд у даній справі.
Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань та вартість вказаних послуг становить 2016,00 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 2016,00 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Державне мито у розмірі 201,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. також підлягають стягненню з Міністерства Житлово–комунального господарства АР Крим відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача та відповідача-2 в судовому засіданні 12.05.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.05.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Еднисть” до Міністерства Житлово –комунального господарства АР Крим задовольнити.
2. Стягнути з Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим (95005, м.Сімферополь, пр.Кирова, 13, рахунок у ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, ЗКПО 34636161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еднисть» (95000, м.Сімферополь, вул.Пушкіна, 6, кв.20, рахунок 26007047020301, у ВАТ «Сведбанк», м.Київ, МФО 300164, ЗКПО 32435047) 15347,00грн. основного боргу, 4258,79грн. інфляційних витрат, 553,75 грн. 3% річних, 201,60 грн. державного мита 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 2016,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Еднисть” до Кримського республіканського об’єднання Виробничих підприємств “Кримводоканал” відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.