ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа №916/1532/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер»

до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Одеської митниці Державної фіскальної служби України

про стягнення 15414,27 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Одеської митниці Державної фіскальної служби України, про відшкодування 12474,27 грн. шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями Одеської митниці.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що під час митного оформлення вантажів Одеською митницею ДФС незаконно було пред'явлено вимогу щодо надання позивачем висновків експертної спеціалізованої організації про вартісні та якісні характеристики товару в наслідок чого останнім було понесено збитки на суму 11311,20 грн.

Проте, за твердженнями позивача, відсутність таких розбіжностей, та відповідно, незаконність витребування додаткових документів встановлено рішеннями судів, що набули законної сили, оскільки вказаними рішеннями були скасовані Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості, на підставі виявлених розбіжностей.

Відтак, позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» понесено збитки в розмірі 11311,20 грн., крім того останнім нараховано на вказану суму 1163,07 грн. інфляційних втрат.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача 14251,20 грн. шкоди та 1163,07 грн. інфляційних втрат.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не з'явився, проте подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не вбачає протиправності в діях Одеської митниці ДФС щодо витребування у позивача додаткових документів.

Представник відповідача 2 - Одеської митниці Державної фіскальної служби України в судове засідання не з'явився, проте подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що в рішеннях адміністративних судів на які посилається позивач, скасовані рішення Одеської митниці ДФС стосовно коригування митної вартості товарів. Проте у зазначених рішеннях суду адміністративної юрисдикції не визнавались протиправними дії митниці щодо витребування у ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер» додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно зазначене свідчить про відсутність таких елементів складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, як протиправність дій відповідача як органу державної влади, відтак відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.

Крім того зазначив, що у відповідності до ст.54 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, «Інвестиційно-промислова група «Майстер» звернулось до Одеської митниці Державної фіскальної служби України з метою митного оформлення вантажів.

В ході митного оформлення вантажів, Одеською митницею ДФС було виявлено розбіжності у поданих під час митного оформлення документах у зв'язку з чим, рішеннями Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості №500060804/2013/000022/2 від 23.12.2013, №500060001/2014/610166/2 від 01.08.2014, №500060804/2014/000018/2 від 18.08.2014, №500060804/2015/000004/2 від 09.02.2015, №500060804/2015/000005/2 від 20.03.2015, №500060006/2015/000078/2 від 20.11.2015, №500060702/2015/000027/2 від 29.12.2015, №500060702/2015/000010/2 від 05.12.2015, №500060804/2015/000020/2 від 15.09.2014, №500060702/2015/000011/2 від 05.12.2015, №500060006/2015/000085/2 від 02.12.2015, під час митного оформлення вантажів було скориговано митну вартість вантажів та зобов'язано позивача подати додаткові документи, зокрема висновки експертної спеціалізованої організації про вартісні та якісні характеристики товару.

За твердженнями позивача, з метою виконання вимог митного органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» звернулось до Торгово-промислової палати із замовленням про надання цінових довідок щодо вартісних характеристик товару.

Відтак Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» від Торгово-промислової палати отримано Довідки ОР ТТП №СИО-е№001210 від 04.12.2013, №СИО-к№000635 від 01.08.2014, №СИО-к№000650 від 06.08.2014, №СИО-а№000081 від 28.01.2015, №12/28 від 05.02.2015, №СИО-а№000195 від 12.03.2015, №СИО-а№000819 від 18.11.2015, №СИО-а№000912 від 28.12.2015, №СИО-а№000861 від 04.12.2015, №СИО-а№000608 від 09.09.2015, №СИО-а№000862 від 04.12.2015, №СИО-а№000838 від 25.11.2015.

За поясненнями позивача, вартість експертних досліджень була визначена Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою в розмірі 14251,20 грн. та оплачена «Інвестиційно-промислова група «Майстер» в повному обсязі на підтвердження чого останнім додано до матеріалів справи Копії платіжних доручень №4998 від 24.12.2013, №7139 від 01.08.2014, №7216 від 07.08.2014, №8942 від 29.01.2015, №9001пч від 04.02.2015, №9343 від 16.03.2015, №11530 від 18.11.2015, №11811 від 29.12.2015, №11658 від 07.12.2015, №10925 від 10.09.2016, №11658 від 07.12.2015, №11586 від 25.11.2016.

Разом з тим, позивач звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовами про визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці ДФС. Так постановами Одеського окружного адміністративного суду у справах №815/237/14 від 19.02.2014, №815/4735/14 від 19.02.2015, №815/4968/14 від 17.10.2014, №815/3437/15 від 12.11.2015, №815/3961/15 від 13.10.2015, №815/7205/15 від 03.02.2016, №815/553/16 від 10.03.2016, №815/7275/15 від 01.03.2016, №815/6255/15 від 29.01.2016, №815/7276/15 від 12.04.2016, №815/7199/15 від 03.02.2016, скасовані вищезазначені рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості.

Зазначені вище рішення Одеського окружного адміністративного суду є такими, що набрали закононої сили на момент розгляду даної справи.

Наразі, за твердженнями позивача, оскільки судом скасовані рішення Одеської митниці ДФС на виконання яких позивачем було проведено експертні дослідження, вказане слугує підставою для відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» 14251,20 грн. витрат, понесених у зв'язку із протиправними діями митниці та інфляційних втрат в сумі 1163,07 нарахованих у зв'язку із знеціненням коштів, які останній витратив на проведення експертних досліджень.

В той же час, позивач звертався до Одеської митниці ДФС з претензіями про відшкодування завданих збитків, проте відповідач відмовив у задоволені зазначених претензій.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди наведено, зокрема, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст.1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.52 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи як договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. У випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Отже, нормами вказаних статей Митного кодексу України на Одеську митницю ДФС України покладено обов'язок здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, для чого митниці надано право при здійсненні перевірки митної вартості товару витребовувати у декларанта додаткові документи, в порядку визначеному нормами митного кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій рішень адміністративних судів, рішень митниці про коригування митної вартості та висновків про вартість товару, позивачем подавались митні декларації для митного оформлення вантажу, після чого від митниці надходили повідомлення про виявлення невідповідності в поданих документах та необхідність подання додаткових документів відповідно до положень ст..53 МКУ та наступне прийняття органами митниці рішення про коригування митної вартості товару. При цьому подання експертних висновків позивачем передувало прийняттю органами митниці рішень щодо митного коригування вартості товару.

Тобто, прийняття митницею рішень щодо коригування митної вартості товару не мало наслідком необхідності понесення позивачем витрат на складання експертних висновків щодо ціни імпортованого товару, відтак дії органів митниці щодо прийняття рішень про коригування митної вартості товару, в подальшому визнані адміністративними судами неправомірними не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з понесенням витрат позивачем на складання експертних висновків.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішеннями адміністративних судів були скасовані рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості. Проте вказаними судовими рішеннями не визнавались протиправними дії митниці, щодо витребування додаткових документів від позивача для встановлення митної вартості товарів.

Отже, враховуючи відсутність протиправної поведінки в діях Одеської митниці щодо витребування від позивача додаткових документів та причинно-наслідкового зв'язку між діями митниці щодо прийняття рішень про коригування митної вартості товару та понесенням позивачем витрат на складання експертних висновків щодо вартості товару, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Одеської митниці.

Враховуючи відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди, відсутні також підстави для задоволення похідних вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості й безпідставності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» про стягнення з Державного бюджету України 14251,20 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Одеської митниці Державної фіскальної служби України, а також 1163,07 грн. інфляційних втрат та відсутність підстав для їх задоволення.

Судом враховано, що п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви по відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури або суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08.11.2016

Суддя Я.В. Маринченко