Справа №2-983/2009

Категорія № 56

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

«22» липня 2009 року Балаклавський районний суд міста Севастополя в складі :

головуючого – судді Ліморенко І.І.,

при  секретарі – Степанової Ю.Ю.,

за участю: представника позивачів – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі (у залі суду) цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного підприємства «ОСОБА_4 досвідне лісомисливське господарство», ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизації житла,

встановив:

Позивачі звернулися з позовом до відповідачів про визнання недійсною приватизації житла – квартири АДРЕСА_1 (колишня адреса : м. Севастополь, Мекензіви гори, перший лісний кордонАДРЕСА_2) яка проведена відповідачем ОСОБА_4 державним лісомисливським господарством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при приватизації не були включені до осіб, які мають право на приватизацію позивачі, хоча вони були зареєстровані та мешкали у цій квартирі.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та прояснив, що приватизація квартири була здійснена лише на ОСОБА_6, тоді як в квартирі мешкали та були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Відповідачі у судове засідання не з’явився, про час та місце засідання були  повідомлені судовими повістками, відповідач ОСОБА_5 повідомлень про причини неявки та заяв про відкладення розгляду справи суду не надала. Відповідач державного підприємства «ОСОБА_4 досвідне лісомисливське господарство» просив розглянути справу без участі його представника, з позовом не згоден, але обґрунтування такої позиції суду не надав.

Представник позивачів не заперечує проти вирішення справи шляхом ухвалення  заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши письмові докази, вважає, що позов  підлягає  задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

29 липня 2004 року органом приватизації житлового фонду ОСОБА_4 державним лісомисливським господарством (правонаступником якого є державне підприємство «ОСОБА_4 досвідне лісомисливське господарство») прийнятий наказ №137 про задоволення заяви ОСОБА_8 (а.с. ___), вирішено приватизувати  за ОСОБА_8 квартири №1 у будинку №9 по Першому лісному кордону, Мекензіви гори, м. Севастополь (а.с. 9 та ____).

При цьому, до документів про приватизацію житла надана довідка, з якої вбачається, що разом з ОСОБА_8 в квартирі прописані її дочка – ОСОБА_2, та внучка – ОСОБА_9 (а.с.____).

29 липня 2004 року вказаним органом приватизації надано свідоцтво про право власності на житло та господарські споруди, яке підтверджує право власності за ОСОБА_8 37/100 часток дома в м. Севастополі, Мекензиві гори, Перший лісний кордонАДРЕСА_2, житловою площею 43,7 кв.м., загальною площею 64,9кв.м., та господарських споруд : літня кухня за літерою «Б», з підвалом під літерою «Б» та входом в підвал, 1/3 частки уборної за літерою «Д» (а.с. 9).

На теперішній час адреса вказаного житла : м. Севастополь, вул. Грибна, будинок №6, що слідує з повідомлення органа архітектури (а.с. 10).

Однак на час прийняття рішення про приватизацію в цій квартирі були зареєстровані та мешкали позивачі – дочка та внучка ОСОБА_6, що підтверджується наданими 5 березня 2001 року, 31 березня 2006 року довідками ОСОБА_4 державного лісомисливського господарства (а.с. 12-13) та довідкою цього підприємства про те, що ОСОБА_2 постійно прописана за вказаною адресою з 14 серпня 1992 року (а.с. 14).

З довідки вказаного підприємства стосовно ОСОБА_3 вбачається, що вона була зареєстрована по вказаному адресу з 23 січня 1985 року до 26 травня 2000 року, у подальшому зареєстрована по вказаній адресі  з 14 жовтня 2005 року по теперішній час (26 серпня 2008 року – дана надання довідки).

З дозволу на проживання для іноземців, підтверджується той факт, що ОСОБА_2 є громадянкою України (а.с. 16-18).

    Як слідує з пояснень представника позивачів та показань свідків ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_2 тимчасово виїжджала на роботу до Італії (з 29 липня 2003 року до 29 липня 2004 року), але містом постійного мешкання її залишалася вказане вище житло, вона була там зареєстрована та не визнана тією, що втратила право на вказане житло.

06 серпня 2008 року ОСОБА_8 померла, що підтверджує свідоцтво про смерть (а.с. 11).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир будинків здійснюється в загальну сумісну або часткову власність з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї, постійно проживаючих в даному будинку, зокрема тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

На підставі вказаного суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню тому, що позивачі на час приватизації квартири були членом сім’ї заявника приватизації, постійно проживати в даній квартирі, але від приватизації квартири і на їх ім’я не відмовлялися, перешкод у передачі житла у безкоштовну приватну власність (приватизацію) для позивачів судом не встановлено, відповідачами не доведено.

На підставі вказаного, керуючись статтями 209, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного підприємства «ОСОБА_4 досвідне лісомисливське господарство», ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизації житла -  задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_3 у балаклавському районі м. Севастополя.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_4 та господарські споруди, від 29 липня 2004 року на ім’я ОСОБА_8.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний  суд міста Севастополя з подачею заяви про апеляційне оскарження, на яке законом встановлений термін 10 днів.

Суддя Балаклавського

 районного суду м. Севастополя