ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р.Справа № 916/1868/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 121, дата видачі : 18.10.16;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 28-10/674/1, дата видачі : 22.07.16

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016р.

у справі № 916/1868/16

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", яке згідно статуту 16.09.16р перейменовано у Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт”

про стягнення 10506,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

           11.07.2016р. Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - ДП „ІМТП”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” (далі - „ІМРП”) 10506,40 грн., з яких:

-          8001,43 грн. – залишок несплаченого основного боргу за надані послуги м/б «Станіслав Стребко» по швартуванню теплоходу «ROMY TRADER» згідно із договором №190/13/793-о. від 31.12.2013р.;

-          1989,28 грн. – пеня, 371,23 грн. – інфляційні втрати, 144,46 грн. – 3% річних, що нараховані відповідачу з 04.02.2016р. по день подачі позову -11.07.2016р. за прострочення оплати всієї вартості послуг та її залишку.

          Крім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. (суддя Смелянець Г.Є) позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” пеню в сумі 650,90 грн., 3% річних в сумі 44,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 91,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача залишку основного боргу у сумі 8001,43 грн. з огляду на те, що позивачем безпідставно не застосовано понижуючий коефіцієнт 0,7 під час нарахування плати за послуги з роботи буксиру при здійснення швартових операцій, до умовного об’єму судна, який піддягає застосуванню на підставі п. 1.2 Порядку справляння та розміри збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання, суднам у каботажному плаванні та для сторонніх організацій у ДП „ІМПТ”, затвердженого наказом директора порту від 03.12.2014р. №494 „Про затвердження вільних тарифів”, а тому вартість послуг, які надані позивачем з роботи буксиру теплоходу «ROMY TRADER», із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,7 становлять 18669,99 грн., які відповідачем були сплачені. Однак враховуючи, що зазначена сума у розмірі 18669,99 грн. сплачена відповідачем з порушенням строку, встановленого умовами укладеного між сторонами договору, судом 1 інстанції стягнуто з відповідача на підставі ч.1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч.2 ст. 551 ЦК України та п. 6.2 договору пеню у розмірі 650,90 грн. та у відповідності із ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 44,50 грн., а в стягненні інфляційних втрат відмовлено, оскільки в період існування заборгованості відповідача у сумі 18669,99 грн. з 04.02.2016 по 03.03.2016р. мала місце дефляція.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ДП„Іллічівський морський торговельний порт” через господарський суд Одеської області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про перейменування ДП„Іллічівський морський торговельний порт” на Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» згідно статуту від 16.09.2016р.(далі ДП «МТП«Чорноморськ») та просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, оскільки вказане рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що судно т/х „ROMY TRADER” відповідно до класифікаційного свідоцтва за спеціалізацією належить до багатоцільового суховантажного судна, яке обладнане для перевезення контейнерів. Вказане формулювання відрізняється від поняття „контейнеровоз”, яке зазначено у наказі Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. та наказі ДП „ІМТП” від 494 від 03.12.2014р. Для класифікації судна, як контейнеровоз, у суднових документах повинно бути зазначено таке формулювання CONTAINER SHIP або CONTAINER CFRRIE. Також позивач посилається на те, що за номером ІМО 9150080 т/х „ROMY TRADER” взагалі призначений для перевезення генеральних вантажів, а відтак коефіцієнт 0,7 застосовуватись не може.

          Скаржник зазначає, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення не врахував, що умовами укладеного між сторонами договору №190/13/793-О від 31.12.2013р, зокрема п. 2.1 сторони чітко передбачили ставки за роботу буксирів при швартових операціях та, якщо б було замінено вартість послуг, то до договору були б внесені зміни.

          Також скаржник вважає обґрунтованою вимогу про стягнення пені, 3% річних, а також інфляційних втрат.

          На думку скаржника, місцевий господарський суд також не врахував, існуючи судові рішення, якими встановлено, що ДП «ІМТП» обґрунтовано не застосовувало при розрахунку вартості послуг буксирів коефіцієнт 0,7 і цей факт відповідно із ст.35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

          Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2013р. між ТОВ „ІМРП” (замовник) і ДП „ІМТП” (виконавець) укладений договір про надання послуг №190/13/793-о, із додатковою угодою до цього договору від 26.03.2014р., згідно з якими виконавець відповідно до заявки, підписаної виконавчим директором замовника надає послуги потужністю від 900 до 5440 к.с., а замовник зобов’язується сплатити вартість наданих виконавцем послуг в погодженому цим договором порядку.

          Згідно з п.2.1. договору замовник сплачує послуги виконавця у розмірі 50% ставки плати за роботу буксирів при швартових операціях (куб.м./операцію) визначеної в Таблиці №2 наказу директора порту від 25.11.2013р. №580 та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

          За умовами п.2.2 договору у разі зміни тарифів за використання буксирів при наданні послуг, Виконавець не менш ніж за 10 календарних діб до затвердження нових тарифів інформує про це Замовника. Замовник зобов’язується здійснювати оплату рахунків за надані послуги Виконавця за цим договором, з урахуванням змін місцевих тарифів, з дати отримання повідомлення Виконавця про зміну тарифів.

          Згідно з п.2.3. договору нарахування зборів і плати за послуги, що надаються суднам у акваторії ДП „ІМТП” здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борта судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розміри) або документі, що його замінює. При цьому умовний об’єм судна полягає округленню у такому порядку по 0,50 куб.м. та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

          Згідно з п.2.5. договору вартість послуг виконавця за цим договором оплачується замовником протягом 10 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунків.

          Згідно з умовами п.6.2. договору в разі порушення замовником строків оплати за надані послуги він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діє на момент нарахування.

          27.12.2015р. відповідачем надано заявку на виділення буксиру щодо надання швартових послуг т/х„ROMY TRADER” .

          На виконання цієї заявки позивачем надані послуги роботи буксирів при здійсненні швартових операцій, що підтверджується лоцманською квитанцією №3519 від 27.12.2015р.

          Супровідним листом від 08.01.2016р. №20/03.9-09 позивач надав відповідачу рахунок від 29.12.2015р. №Пр/15 440 на суму 25560,02 грн. Вказаний рахунок відповідач одержав 13.01.2016р.

          Листом від 15.01.2016р. №28-10/54 відповідач просив позивача скасувати виставлений рахунок, з посиланням при цьому на те, що згідно класифікаційного свідоцтва т/х „ROMY TRADER” за спеціалізацією належить до контейнеровозів та використовувався для навантаження і вивантаження виключно контейнерів, а тому на підставі п.1.3. наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 до цього судна застосовується коефіцієнт 0,7 для розрахунку всіх видів зборів.

          Листом від 10.02.2016р. №146/03.9-09 позивач повідомив відповідача про те, що до умовного об’єму судна „ROMY TRADER” не може застосовуватися коефіцієнт 0,7, оскільки згідно класифікаційного свідоцтва судно за спеціалізацією належить до багатоцільового суховантажного судна, яке обладнане для перевезення контейнерів і це формулювання відрізняється від формулювання, яке викладено у п.1.2. наказу ДП „ІМТП” від 25.12.2015р. №523 контейнеровоз (CONTAINER SHIP або CONTAINER CFRRIER).

          Супровідним листом від 20.01.2016р. №54/03.9-09 позивач надав відповідачу перероблений рахунок Пр/15440Р від 31.12.2015р. на суму 26671,42 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15440 від 31.12.2015р. Вказаний рахунок та акт одержані відповідачем, але оплачені частково в сумі 18669,99 грн., про що свідчить виписка по рахунку за 03.03.2016р.

          При цьому рахунок перероблений позивачем у зв’язку з тим, що позивачем не враховано наявність вантажу на верхній палубі під час надання послуг буксирів при здійсненні швартових операцій.

          Листом від 22.02.2016р. №28-10/14 відповідач повідомив позивача про наявність листа Міністерства інфраструктури України №14280/11/10-15 від 23.12.2015р. на адресу ТОВ „СМА СІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА” та ДП „Адміністрація морських портів України”, в якому зазначено, що застосування коефіцієнту 0,7 можливе для суден спеціалізованих для перевезення контейнерів, про що зазначено у відповідних суднових документах та здійснення такими суднами у морському порту операцій із навантаження та/або вивантаження виключно контейнерів.

          Листом від 19.04.2016р. №415/039-09-1242 позивач повідомив, що прийнято рішення при нарахуванні портових зборів, у тому числі швартового збору та збору за роботу буксирів при швартових операціях, застосувати умовний об’єм судна з коефіцієнтом 0,7 за умови, якщо у кваліфікаційному свідоцтві відповідного судна у позиції спеціалізація міститься інформація, що судно обладнане під перевезення контейнерів (Equipped for Carriage of Containers), та якщо судно здійснює у порту операції з вивантаження/навантаження контейнерів. Вказане рішення набрало чинності 18.01.2016р., а тому позивач просить сплатити рахунок за виконані роботи 27.12.2015р.

          Листом від 28.04.2016р. №28-10/418 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для незастосування коефіцієнту 0,7 та просив скасувати рахунок на суму 26671,42 грн.

          В подальшому позивач звертався до відповідача з претензіями про оплату боргу, які не були задоволені відповідачем, що в свою чергу зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

          Як вбачається з переписки сторін, претензії та доводів сторін, викладених у їх поясненнях, спір між ними полягає у необхідності застосування або незастосування до вартості наданих послуг коефіцієнту 0,7, визначеному у п.1.2 Порядку справляння та розмірів збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання, суднам у каботажному плаванні та для сторонніх організацій у ДП „ІМПТ”, затвердженого наказом директора порту від 03.12.2014р. №494 „Про затвердження вільних тарифів”. Необхідність застосування вказаного Порядку при вирішенні даного спору сторонами не оспорюється, оскільки обидві сторони при розрахунку заборгованості застосовували цей Порядок.

          Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Як вище встановлено, між сторонами у справі укладений договір згідно з яким позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги буксирів, а відповідач зобов’язався сплачувати вартість наданих позивачем послуг у розмірі ставок визначеної у Таблиці №2 наказу директора порту від 25.11.2013р. №580 та відповідно до п.3.1. цього наказу.

          Наказом директора порту від 03.12.2014р. №494 визнаний таким, що втратив чинність наказ від 25.11.2013р. №580 та затверджений і введений в дію з 01.01.2015р. „Порядок справляння та розміри збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання, суднам у каботажному плаванні та для сторонніх організацій у ДП „ІМПТ”, який в подальшому сторонами і застосовувався.

          У п.1.2. цього Порядку встановлено, що для розрахунку збору і плат умовний об’єм суден РО-РО, РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтеровозів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених суден відповідно до їх спеціалізації. Тип судна та його спеціалізація визначаються судновими документами.

          Отже, для застосування понижуючого коефіцієнту 0,7 до умовного об’єму судна можливо за умови одночасної відповідності цього судна наступним критеріям:

-          належність згідно з судовими документами до суден певної спеціалізації;

-          використання судна відповідно до його спеціалізації, визначеної за судновими документами.

          Відповідно до ст. 35 КТМ України визначено перелік основних документів, які повинно мати судно. Серед цих документів є кваліфікаційне свідоцтво. У цьому документі обов’язково зазначається, для виконання яких робіт може бути використано судно, тобто його спеціалізація.

          Позивач надав відповідачу послуги стосовно т/х «ROMY TRADER» 27.12.2015р., що підтверджується лоцманською квитанцією №3519 від 27.12.2015р., згідно з якою вантажем на судні є контейнери у кількості 226, в т.ч. і на верхній палубі.

          Як свідчить наявне у справі класифікаційне свідоцтво пароплаву «ROMY TRADER», пароплав «ROMY TRADER» є суховантажним судном багатоцільового призначення, обладнаний для перевезення контейнерів.

          Таким чином, судно «ROMY TRADER» є суховантажним судном (тип судна) спеціалізованим під перевезення контейнерів (контейнеровоз). Крім того, під час надання позивачем послуг з роботи буксирів вказане судно перевозило саме контейнери, що підтверджується також генеральним актом від 28.12.2016р. та коносаментами №№3094, 3097, 3099, 3100, 3101, 3102, 3071, 3069. 3068, 3083, 3092, 3043, 3052, 3073, 3072, 3070. 3067.

          За таких обставин судова колегія вважає, що не застосування позивачем понижуючого коефіцієнту 0,7 не відповідає вимогам п.1.2. Порядку справляння та розмірів збору і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання, суднам у каботажному плаванні та для сторонніх організацій у ДП „ІМПТ”, затвердженого наказом директора порту від 03.12.2014р. №494 „Про затвердження вільних тарифів”, а тому вартість послуг, які надані позивачем з роботи буксирів теплоходу «ROMY TRADER», із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,7, становить 18669,99 грн. Вказана вартість послуг сплачена відповідачем позивачу 03.03.2016р., що підтверджується випискою та не заперечується самим позивачем.

          Враховуючи зазначене, судом 1 інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 8001,43 грн.

          Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не врахував, існуючи судові рішення, якими встановлено, що ДП «ІМТП» обґрунтовано не застосовувало при розрахунку вартості послуг буксирів коефіцієнт 0,7 і цей факт відповідно із ст.35 ГПК України не підлягає доведенню знову, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки у постанові господарського суду Одеської області від 12.09.2007 р. по адмінсправі №3/165-07-5152А за позовом ДП «ІМТП» до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області мова йдеться про інше судно, яке згідно із цією постановою призначено тільки для перевезення генеральних вантажів. Посилання ж на постанову того ж суду від 13.05.2011 р. по адмінсправі №11/167-07-4359А за позовом Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області до ДП «ІМТП» про стягнення 538374,74 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 716749 грн. штрафу також не заслуговують на увагу, оскільки викладені в ній висновки ґрунтуються на постанові від 12.09.2007 р. з посиланням на ст.72 КАС України.

          Як вбачається з позовної заяви, за порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач, на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у розмірі 144,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 371,23 грн., та на підставі пункту 6.2 договору нарахував 1989,28 грн. пені. за період з 04.02.2016р. по 11.07.2016р.

          Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України та ст. 526 Цивільного Кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

          Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          З матеріалів справи вбачається що відповідачем порушено зобов’язання щодо встановлених договором строків оплати наданих позивачем послуг, а саме замість встановленого договором строку оплати наданих послуг 04.02.2016р., відповідач оплатив послуги позивача на суму 18669,99 грн. - 03.03.2016р.

          Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Умовами п.6.2. договору встановлено, що в разі порушення відповідачем строків оплати за надані послуги він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діє на момент нарахування.

          Перевіривши розрахунок нарахованих сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, наведений позивачем, а також враховуючи що у період з 04.02.2016р. по 03.03.2016р. існувала заборгованість відповідача у сумі 18669,99 грн., судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума 3 % річних становить 44,5 грн. та пені 650,90 грн.

          Крім того, судом 1 інстанції правомірно відмовлено в стягненні інфляційних втрат враховуючи той факт, що у період існування заборгованості відповідача мала місце дефляція.

          За таких обставин судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 650,90 грн. та 3 % річних в сумі 44,5 грн. та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

          Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.09.16р. – без змін.

          Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

          Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 року у справі № 916/1868/16 – без змін.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 04.11.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.