Справа №2-42/10 25.11.2010 25.11.2010 25.11.2010

Справа № 22ц-8287/10 Головуючий у 1-й інстанції Вострікова Л.В.

Категорія 37 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю:

прокурора Круш Т.О.,

позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 липня 2010 року

за позовом

Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області (далі – прокурор) в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і, збільшивши у квітні 2010 року позовні вимоги просив встановити факт його проживання з 23 жовтня 1995 року по 15 серпня 1996 року в будинку № 15 по вул. Дімітрова в м. Вознесенську та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, виданого відповідачу на вказаний будинок.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказував, що вказаний вище будинок належав ОСОБА_5, який перебував у шлюбі з ОСОБА_6 У них було два сина – ОСОБА_3 та ОСОБА_7. У 1989 році ОСОБА_5 помер. Спадщину після його смерті прийняла дружина. Остання померла 13 листопада 1995 року. Оскільки заяву про прийняття спадщини після смерті матері подав лише відповідач, йому було видано свідоцтво про паво на спадщину.

Однак, право на будинок має крім нього й позивачка так як ОСОБА_7, який перебував у шлюбі з ОСОБА_8, на час смерті матері проживав в будинку без прописки. 11 грудня 1999 року він помер. Після його смерті спадщину, що належала йому прийняла його донька - позивачка у справі. Проте оформити право власності вона не може, оскільки існує вказане вище свідоцтво.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 липня 2010 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_7 в будинку по вул. Дімітрова, 15 в м. Вознесеньску без реєстрації з 23 жовтня 1995 року по 15 серпня 1996 року. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину на будинок, видане 20 листопада 2001 року ОСОБА_3 в частині розміру частки спірного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

Прокурор та позивачка, заперечуючи проти задоволення позову, просять залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є будинок № 15 по вул. Дімітрова в м. Вознесенську Миколаївської області. Свідоцтво про право власності на будинок було видано на ім’я ОСОБА_5, хоча будинок побудовано в червні 1965 року, в період шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_6

У вказаних осіб народилися два сина: у 1956 році ОСОБА_3 (відповідач по справі) та у 1961 році ОСОБА_7

23 березня 1989 року помер ОСОБА_5 Спадкоємцями після його смерті були дружина та діти, які на цей час були прописаними в будинку. Однак в нотаріальну контору вказані особи заяви про прийняття спадщини не подавали та свідоцтво про право на спадщину не отримували.

13 листопада 1995 року померла ОСОБА_6, яка за життя фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка. У встановлений строк з заявою про прийняття спадщини після її смерті в нотаріальну контору звернувся лише відповідач, якому 12 листопада 2001 року було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті матері.

Щодо ОСОБА_7, то з довідки УМВС України в Миколаївській області вбачається, що він 11 липня 1994 року був засудженим до позбавлення волі, та перебував під вартою з 23 квітня 1994 року по 23 жовтня 1995 року. Після звільнення з місць позбавлення волі він повернувся до вказаного будинку.

11-12 грудня 1999 року ОСОБА_7 помер. Протягом встановленого строку в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася ОСОБА_8, діючи як мати в інтересах тоді неповнолітньої доньки ОСОБА_7- ОСОБА_10 (ОСОБА_2О.).

ОСОБА_8 померла 23 березня 2008 року, і після її смерті ОСОБА_2 порушила питання про отримання спадщини яку, як вона вважає, після смерті бабусі прийняв її батько, а після його смерті вона.

Ухвалюючи рішення про визнання свідоцтва про право на спадщину виданого відповідачу незаконним, суд взяв за основу встановлений ним факт проживання ОСОБА_7 в спірному будинку на час смерті його матері ОСОБА_6

Проте з висновками суду погодитися не можна.

Як вбачається з наведених доказів, прокурором порушено питання щодо власності на спадщину після смерті ОСОБА_5 і ОСОБА_6, яка відкрилася до набрання чинності діючим ЦК України, тобто до 1 січня 2004 року. Тому, до спірних правовідносин застосовується чинне на час їх виникнення законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР (ЦК УРСР).

Виходячи з вимог ст. 548 ЦК УРСР, для висновків про набуття спадкоємцем право на спадщину, необхідно, щоб він прийняв спадщину.

Статтею 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він вступив в управління або володіння майном, чи якщо він подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Оскільки такої заяви ОСОБА_7 не подавав, суду при вирішені питання про законність отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, необхідно було встановити факт прийняття ОСОБА_7 спадщини.

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що діяла на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном були довідки житлово – експлуатаційних організацій про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним,… а також рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини. Крім того, в якості доказів прийняття спадщини приймалися записи у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчили про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця.

На ці вимоги закону суд уваги не звернув, а тому встановив факт (проживання особи в будинку без прописки), який сам по собі не дає підстав вважати прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті матері, а отже є таким, що не має юридичного значення.

За вказаного не можна вважати обґрунтованим рішення суду.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи прокурора не можуть бути взяті до уваги. По - перше, прокурор як й позивачка не ставили питання про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті матері, а також не послалися на прийняття ним спадщини після смерті батька. По – друге, прокурор не обґрунтував недійсність свідоцтва в повному обсязі, та не врахував, що питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов’язано з визнанням права власності позивачки на спадкове майно, про що ні він, ні позивачка також не просили.

Задовольняючи апеляційну скаргу частково, суд виходить з об’єму доводів апеляційної скарги, які взяті до уваги. Оскільки прокурор не звертався з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 та про визнання права позивачки на спірне майно, колегія суддів не дає оцінку відповідним доводам скарги, не беручи тим самим їх до уваги.

Керуючись ст.ст. 303, 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_7 з 23 жовтня 1995 року по 15 серпня 1996 року в будинку № 15 по вул. Дімітрова в м. Вознесенську, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: