ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2010 року           15:48           № 2а-13699/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Рубенян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до третя особа Приватного підприємства "Електросистеми-2003" Деснянська районна у місті Києві Державна адміністрація

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Електросистеми - 2003» (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту – тертя особа) про визнання недійсним про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи та припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13699/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2010 року, яке відкладалось на 02 листопада 2010 року, у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання.

Судові засідання неодноразово відкладались через неявку сторін, невиконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2010 року, ненадання витребуваних документів на вимоги суду.

У судовому засіданні 28 грудня 2010 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, заперечень проти позову не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні державної реєстрації Приватного підприємства «Електросистеми - 2003»були допущені порушення, які не можна усунути, як це передбачено статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», тому діяльність товариства суперечить соціально-економічним інтересам держави та суспільства.

Справа розглядається судом за наявними в ній доказами.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство «Електросистеми - 2003»зареєстровано Деснянською районною у місті Києва державною адміністрацією 05 жовтня 2004 року № 1 066 102 0000 000433 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва з 26 жовтня 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22 листопада 2010 року Приватне підприємство «Електросистеми - 2003»має статус юридичної особи, керівником якої є ОСОБА_1.

В матеріалах справи містяться копія Рішення № 1/07 від 11 грудня 2007 року, відповідно до якого, власником Приватного підприємства «Електросистеми - 2003»ОСОБА_1 продовжено діяльність підприємства, затверджено нову редакцію Статуту підприємства та призначено на посаду директора Приватного підприємства «Електросистеми - 2003»з 12 грудня 2007 року ОСОБА_1.

Також, позивачем надано копію вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2010 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205 частини 2, 190 частини 3 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб’єктів, що мають право пред’являти вищезазначені вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб’єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення, допущених при її створенні, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Але, позивачем заявлена вимога про припинення юридичної особи через провадження нею з моменту реєстрації діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом та неможливість здійснювати належний контроль за діяльністю підприємства.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки наявності юридичних осіб, що зареєстровані за юридичною адресою № 96/15 від 13 листопада 2008 року, яким встановлено, що за юридичною адресою місто Київ, вул. Магнітогорська, 1 зареєстроване Приватне підприємство «Електросистеми - 2003», але за вказаною адресою підприємство не знаходиться, договір оренди на дане приміщення з його власником не укладався.

Як вже зазначено вище, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач –особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб’єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень пункту 17 статті 11, пункту 3 частини 1 статті 10, статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає.

Позивач не подав суду доказів, що підтверджують неподання відповідачем протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Крім цього, в матеріалах справи знаходяться копія зворотного біку облікової картки відповідача станом на 28 грудня 2010 року та довідка Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 9058/9/24-138 від 28 грудня 2010 року, з яких вбачається, що Приватне підприємство «Електросистеми - 2003»має заборгованість з податку на прибуток у розмірі 170, 00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 1870, 00 грн.

Однак представник позивача не надав суду жодних доказів, що підтверджують намагання Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині припинення юридичної особи задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1.Відмовити Державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.