Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2016 Справа №607/2100/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді Стельмащука П.Я.,

- секретаря Костиник О.П.,

- за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Лізен», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі звернулось до суду із позовом, який згодом уточнили, до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 1127821,84 грн., з яких: 343760,00 грн. простроченого основного боргу, 162364,23 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 300000,00 грн. штрафів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.02.2008р. позивач та відповідач – приватне підприємство «Лізен» уклали генеральну угоду №6608N2 щодо визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів. На виконання генеральної угоди між банком та ПП «Лізен» укладені кредитні договори: №6608К2 від 27.02.2008р., №66509К2 від 21.04.2009р., №66510К3 від 23.04.2010р., №66510К8 від 30.11.2010р., №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р. По кредитному договору №66511К5 від 26.09.2011р. банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000,00 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором. До цього договору в подальшому вносили зміни. Відповідач ПП «Лізен» свої зобов’язання не виконало, а саме своєчасно не здійснювало погашення заборгованості, у зв’язку із чим станом на 11.03.2016р. виникла заборгованість на загальну суму 1127821,84 грн. В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, 26.09.2011р. між позивачем та відповідачами (поручителями) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки, згідно яких поручителі зобов’язались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником основного зобов’язання. Позивачем 16.09.2013р. направлено на адресу відповідачів (поручителів) письмові вимоги щодо виконання забезпеченого зобов’язання, які залишені без задоволення. Позивач просить суд стягнути вищевказану заборгованість солідарно із усіх відповідачів.

В судове засідання 05.10.2016р. представник позивача не з’явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав.

Відповідачі (їх представники) в судове засідання не з’явились, хоча представником ОСОБА_5 подано суду клопотання про те, що у судове засідання він затримається у зв’язку із розглядом справи в іншому суді.

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне. Вважає, що порука щодо поручителів припинилась 11.04.2013р. в силу закону (стаття 559 ЦК України), так як після підписання договору поруки вносились зміни до кредитного договору, а саме між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №66511К5 від 11.04.2013р. до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р., на які поручителі згоди не давали, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. У зв’язку із цим, просить у задоволенні позову до них відмовити.

В свою чергу ОСОБА_3 подано до суду зустрічний позов до приватного підприємства «Лізен», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки №66511Р9 від 26.09.2011р., який ухвалою від 23.03.2016 року об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що порука щодо неї припинилась 11.04.2013р. в силу закону (стаття 559 ЦК України), так як після підписання договору поруки вносились зміни до кредитного договору, а саме між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №66511К5 від 11.04.2013р. до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р., на які вона, як поручитель згоди не давала, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. У зв’язку із цим, просить зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом подав письмові заперечення в яких вказав, що вимоги є необґрунтованими та суперечать вимогам закону та умовам, передбачених договорами, виходячи з наступного. В забезпечення виконання зобов’язання по Генеральній угоді №6608N2 від 27.02.2008року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 ОСОБА_6 було укладено договір поруки №66511Р9, відповідно до п.3.1 якого поручитель зобов’язалась перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне повне виконання позичальником основного зобов’язання. Основним зобов’язанням, згідно зі ст.1 «Визначення термінів» договору поруки №66511Р9 від 26.09.2011року є зобов’язання позичальника (ПП «Лізен»), передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь – яких витрат, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту. Кредитною угодою, відповідно до ст.1 «Визначення термінів», договору поруки №66511Р9 від 26.09.2011р. є Генеральна угода від 27.02.2008р. №6608N2 з усіма кредитними договорами, які будуть укладені в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід’ємними її частинами та складають єдиний документ, відповідно до якої кредитор здійснює фінансування позичальника з загальним лімітом заборгованості 550000грн., на умовах, визначених кредитним договором, строком погашення 26.02.2015р., на умовах, визначених кредитною угодою. Умовами договору поруки №66511Р9 від 26.09.2011року передбачено забезпечення поручителем ОСОБА_3 виконання зобов’язання позичальника ПП «Лізен» за Генеральною угодою від 27.02.2008року №6608N2, до якої жодних непогоджених з поручителем змін, які б збільшували обсяг відповідальності поручителя, сторонами Генеральної угоди не укладено. Внесення змін до кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р.в частині продовження до 25.08.2013р. кінцевого терміну погашення кредиту, викладення в новій редакції пунктів 3.2.7., 3.2.8, 7.4., 7.5. кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р. жодним чином не може збільшити обсяг відповідальності поручителя за основним зобов’язанням – Генеральною угодою від 27.02.2008р. №6608N2.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

27.02.2008р. позивач за первісним позовом та відповідач – приватне підприємство «Лізен» уклали генеральну угоду №6608N2, метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

На виконання генеральної угоди між банком та ПП «Лізен» укладено кредитний договір №66511К5 від 26.09.2011р.

Згідно кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р. (п. 3.2.) банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000,00 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

11.04.2013р. між позивачем та відповідачем ПП «Лізен» укладено договір №66511К5-1 про внесення змін до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р. Ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 366700,00 грн., кінцевий термін погашення кредиту перенесено до 25.08.2013р. Підпункти 3.2.7., 3.2.8 викладено в іншій редакції. А саме розмір комісії за зміну умов Договору (за ініціативою Позичальника) у разі перенесення кінцевого терміну погашення Кредиту та/або при внесенні інших змін до умов Договору, які оформлюються додатковими договорами – 0,2% (до змін було 0,1%) від ліміту кредитної лінії (згідно з кредитним договором), але не менше 500,00 грн. (до змін було 300,00 грн.) (за кожну окрему зміну). Розмір комісії за внесення змін до умов іпотечного договору, договору поруки, договору застави (за ініціативою позичальника), які оформлюються додатковими договорами – 0,2% (до змін було 0,1%) від ліміту кредитної лінії (згідно з кредитним договором), але не менше 500,00 грн. (до змін було 200,00 грн.) та не більше 2500,00 грн. (до змін було 1000,00 грн.) (за кожну окрему зміну).

Також договором від 11.04.2013р. доповнено кредитний договір від 26.09.2011р. новою додатковою умовою вимог звітності. А саме, добавлено підпункт 5.3.7. щодо обов’язку позичальника протягом всього строку дії Кредитного договору, а саме протягом кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, надавати Банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення. У зв’язку із цим, статтю 6 «Події невиконання зобов’язань» Кредитного договору доповнено підпунктом 6.1.10., а пункт 7.4. статті 7 «Відповідальність позичальника» викладено у новій редакції, а саме за невиконання Позичальником зобов’язань, визначених п. 5.3.1. (б, в, є), 5.1.3.6. (цього підпункту до змін не було), 5.1.7 (цього підпункту до змін не було), Позичальник сплачує Банкові штраф у розмірі 625,00 грн. (до змін було 400,00 грн.) щомісячно за кожне окреме порушення.

Окрім того, статтю 7 «Відповідальність позичальника» доповнено новим пунктом 7.5., згідно якого за невиконання Позичальником зобов’язань, визначених п. 5.3.7., Позичальник сплачує Банкові штраф у розмірі 10000,00 грн. щомісячно. Пункт 7.5. попередньої редакції вважати пунктом 7.6.

Банк виконав свої зобов’язання за договором, що підтверджується банківською випискою про операції та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ПП «Лізен» свої зобов’язання за кредитним договором не виконало, а саме своєчасно не здійснювало погашення заборгованості, у зв’язку із чим станом на 11.03.2016р. виникла заборгованість на загальну суму 1127821,84грн., з яких: 343760,00 грн. простроченого основного боргу, 162364,23 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 22500грн. нараховані штрафи за невиконання п.5.1.3.6 кредитного договору (щодо переведення грошових потоків за квітень 2013р. - березень 2016р.), 240000грн. нараховані штрафи за невиконання п.7.5 кредитного договору (щодо здійснення експертної оцінки заставного майна квітень 2014р. – березень 2016р.), 14375грн. нараховані штрафи за невиконання п.5.1.7.кредитного договору (щодо страхування заставного майна травень 2014р. – березень 2016р., 23125грн. нараховані штрафи за невиконання п.5.3.1. кредитного договору (щодо надання звітності липень 2015р. – лютий 2016р.). Дане підтверджується письмовими розрахунками позивача.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, 26.09.2011р. між позивачем та відповідачами за первісним позовом (поручителями) ОСОБА_1 (договір поруки №66511Р8), ОСОБА_2 (договір поруки №66511Р7), ОСОБА_3 (договір поруки №66511Р9), ОСОБА_4 (договір поруки №66511Р10) укладені договори поруки, згідно яких поручителі зобов’язались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником ПП «Лізен» основного зобов’язання (п. 3.1. договору поруки). У випадку невиконання позичальником основного зобов’язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов’язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно статті 1 договору поруки, основне зобов’язання – це зобов’язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

11.04.2013р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено заяву ОСОБА_3 про те, що вона діючи добровільно дає свою згоду на укладення приватним підприємством «Лізен», учасником та директором якого є її чоловік – ОСОБА_2 договорів про внесення змін до кредитних договорів №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р., укладених з АТ «Укрексімбанк», у частині перенесення кінцевого терміну погашення кредиту, зміни графіка погашення та інше, укладення в майбутньому будь-яких договорів про внесення змін до усіх кредитних договорів/договорів забезпечення (договорів поруки/застави/іпотеки), що укладені між ПП «Лізен» та АТ «Укрексімбанк» на умовах, які вони попередньо обговорили, погодили і вважають вигідними для них і укладання цих правочинів відповідає їх дійсному та вільному волевиявленню.

28.10.2013р. усіма поручителями отримано письмові вимоги позивача (кредитора) про погашення заборгованості, які станом на день розгляду справи залишені поручителями без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність задоволення первісного позову лише в частині до ПП «Лізен» і ОСОБА_3. При цьому, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 ЦК України, Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 статті 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свій обов’язок щодо видачі кредиту виконав. Проте, відповідач (позичальник) ПП «Лізен» належним чином свої зобов’язання із своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконував, про що свідчить розрахунок поданий позивачем.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Після укладення договору від 11.04.2013р. про внесення змін до кредитного договору від 26.09.2011р. обсяг відповідальності позичальника ПП «Лізен» збільшився. А саме відстрочилось виконання основного зобов’язання (з 25.09.2012р. до 25.08.2013р.), внаслідок чого збільшився період за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами. Також збільшились розміри можливої неустойки (штрафів) (пункт 7.4.), комісії (підпункти 3.2.7, 3.2.8). А також з’явилась нова неустойка (штраф) передбачена після змін пунктом 7.5. Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, згоду на зміни зобов’язання надала лише поручитель ОСОБА_3, яка того ж дня 11.04.2013р. склала нотаріально посвідчену заяву про те, що вона діючи добровільно дає свою згоду на укладення приватним підприємством «Лізен», учасником та директором якого є її чоловік – ОСОБА_2 договорів про внесення змін до кредитних договорів №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р., укладених з АТ «Укрексімбанк», у частині перенесення кінцевого терміну погашення кредиту, зміни графіка погашення та інше, укладення в майбутньому будь-яких договорів про внесення змін до усіх кредитних договорів/договорів забезпечення (договорів поруки/застави/іпотеки), що укладені між ПП «Лізен» та АТ «Укрексімбанк» на умовах, які вони попередньо обговорили, погодили і вважають вигідними для них і укладання цих правочинів відповідає їх дійсному та вільному волевиявленню.

Інші ж поручителі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згоди на зміну зобов’язання позичальника, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, не надавали. При цьому, судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 05.06.2013р. по справі №6-43цс13 щодо того, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Надання згоди учасником товариства з обмеженою відповідальністю, який є одночасно поручителем, на збільшення процентної ставки за наданим товариству кредитом без дотримання зазначених вище вимог не свідчить про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя і тягне за собою припинення поруки.

У даній справі встановлено, що договір про внесення змін до кредитного договору зі сторони позичальника ПП «Лізен» підписував директор даного підприємства ОСОБА_2. Однак, як поручитель згоди не надавав.

А тому, на підставі ч. 1 статті 559 ЦК України, 11.04.2013р. порука ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 припинилась. І як наслідок, у задоволенні позовних вимог до них слід відмовити.

Враховуючи положення закону, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, окрім позичальника, лише до одного з поручителів, а саме ОСОБА_3, яка повинна нести солідарну відповідальність із позичальником за невиконання ним умов кредитного договору.

У зв’язку із вищевикладеним, не підлягає до задоволення зустрічний позов ОСОБА_3 до приватного підприємства «Лізен», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки.

Беручи до уваги вищевказані положення Цивільного кодексу України, суд визнає порушення відповідачами ПП «Лізен» та ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, позовні вимоги до них у заявленому позивачем розмірі є обґрунтованими, доведені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення шляхом солідарного стягнення з них на користь позивача заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 1127821,84грн., з яких: 343760,00 грн. простроченого основного боргу, 162364,23 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 300000,00 грн. штрафів.

Заяв про застосування строку позовної давності у даному спорі відповідачами суду не подавалось.

Позивачем за первісним позовом при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3654,00 грн. та доплачено згодом при збільшенні позовних вимог 8357,60грн., який на підставі статті 88 ЦПК України, слід стягнути у рівних частках із відповідачів ПП «Лізен» та ОСОБА_3 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 79, 86, 88, 174, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 530, 553, 554, 559, 610, 612, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно із приватного підприємства «Лізен» та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, заборгованість за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 1127821,84грн., з яких: 343760,00 грн. простроченого основного боргу, 162364,23 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 300000,00 грн. штрафів.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до приватного підприємства «Лізен», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки – відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Лізен» на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 6005,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 6005,80 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_8