ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 жовтня 2016 р. Справа № 802/1376/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Романа Вікторовича

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 15.11.2013 р. Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами вказаної перевірки складено акт № 987/1721/НОМЕР_1 від 18.11.2013 р., в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

На підставі акту № 987/1721/НОМЕР_1 від 18.11.2013 р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0023522781 від 29.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 65934 грн. 15 коп. Зокрема, за основним платежем грошове зобов'язання збільшено на 52747 грн. 32 коп. та нараховано штрафні санкції в сумі 13168 грн. 83 коп.

На думку позивача, прийняте податкове повідомлення - рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просить скасувати вказане податкове повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023522781 від 29.11.2013 р. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

04 вересня 2014 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0023522781 від 29 листопада 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6174, 24 грн. та застосування штрафних санкції в сумі 1543, 56 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Пізніше, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового судового розгляду судам необхідно встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.08.2006 р. між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11032077000, згідно якого банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 70 000 доларів США (вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 353 500 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору), а позивач зобов'язався повернути кошти не пізніше 21.08.2026 р.

В забезпечення повернення кредитних коштів 23.08.2006 р. оформлено договір поруки №36552, яким засвідчено обов'язок поручителя - ОСОБА_5, відповідати за зобов'язаннями позичальника перед кредитором.

Крім того, на підставі договору іпотеки № 20157 від 23.08.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 23.08.2006 р. за реєстром № 4601 передано в іпотеку будинок за АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.07.2011 р. залишок заборгованості позивача склав 323 562 грн. 99 коп. в тому числі 287 243 грн. 99 коп. - кредитна заборгованість та 36 319 грн. 00 коп. - штрафні санкції.

Рішенням АТ "УкрСиббанк" від 07.07.2011 р. кредитну заборгованість позивача у сумі 323 562 грн. 99 коп. анульовано, що підтверджується повідомленням банку про анулювання боргу.

На підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, відповідно до наказу від 05.11.2013 р., № 950/17 виданого Вінницькою ОДПІ, та відповідно до повідомлення від 05.11.2013 р. №394/17 Вінницької ОДПІ та отриманої службової записки №1598/17-03 від 16.10.2013 р. щодо проведення перевірки, головним державним ревізором інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Підлісняк С. М. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012 р.

В ході проведеної перевірки встановлено, що платником податків фізичною особою ОСОБА_4 в порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п.п. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ не було подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 - 2012 роки згідно отриманого доходу як додаткове благо без сплати податку на доходи фізичних осіб. Сума доходу від АТ "УкрСиббанк" в сумі 323 562 грн. 99 коп.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт №987/1721/НОМЕР_1 від 18.11.2013 р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0023522781 від 29.11.2013 р., яким позивачу за порушення п. 57.1 ст. 57, п.п. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 65934 грн. 54 коп., з них 52747 грн. 32 коп. - основного платежу та 13186 грн. 83 коп. - штрафні санкції.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс, ПК України ).

Згідно п. 162.1 ст.162 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до положень підпункту "в" пункту 176.1 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п.п.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

В силу абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відтак прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми.

В даному випадку судом встановлено, що листом від 07.07.2011 р. ПАТ "УкрСиббанк" повідомило ОСОБА_4 про те, що йому анульовано (прощено) заборгованість в розмірі 36033,87 доларів США (287243 грн. 99 коп. по курсу НБУ станом на 07.07.2011 р.) та штрафні санкції в розмірі 36319 грн. 00 коп. за кредитним договором №11032077000 від 23.08.2006 р.

Відповідно до листа Подільського РУ АТ "УкрСиббанк" № 57-6/01-193 від 10.10.2016 р. надано інформацію про те, що сума прощеного боргу включає в себе тіло та відсотки по кредиту в сумі 287243 грн. 99 коп., штрафні санкції в сумі 36319 грн. 00 коп., а всього складає 323562 грн. 99 коп.

Слід також зазначити, що згідно договору про надання споживчого кредиту №11032077000 від 23.08.2006 р. банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 70 000 доларів США (вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 353 500 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору).

В той же час, згідно квитанції № 28 від 07.07.2011 р. видно, що ОСОБА_4 по кредитному договору №11032077000 від 23.08.2006 р., було, зокрема, сплачено 54055 доларів США (430 899 грн. 43 коп.)

В контексті зазначеного також слід звернути увагу на те, що в силу вимог п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (в редакції, чинній з 07.05.2015 р.) сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються.

Таким чином, законодавець фактично усунув існуючі розбіжності у трактуванні поняття доходу як додаткового блага та визначив, що сума відсотків, пені, штрафних санкцій, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Як зазначалось вище, Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 04.09.2014 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 скасував та прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнив частково. При цьому у вказаній постанові зазначив, що сума у розмірі 36319 грн. 00 коп. є відсотками.

В повідомленні про анулювання боргу від 07.07.2011 р. вказано, що кредитна заборгованість становить 287243 грн. 99 коп. та штрафні санкції складають 36319 грн. 00 коп.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі зазначив, що під час нового судового розгляду судам необхідно встановити правовий статус саме суми 287243 грн. 99 коп., з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

На думку суду Вищий адміністративний суд України погодився із правовою позицією Вінницького апеляційного адміністративного суду про те, що анульована (прощена) сума нарахованих відсотків не є додатковим благом, а скасовуючи судове рішення вказав на необхідність більш детального дослідження структури анульованого (прощеного) боргу.

Ухвалою суду від 20.09.2016 р. витребувано у публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" документальну детальну інформацію (розрахунок) щодо складових частин суми прощеного боргу (тіла кредиту, відсотків, штрафу, пені тощо) ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11032077000 від 23 серпня 2006 року.

В свою чергу ПАТ "УкрСиббанк" на виконання вимог ухвали від 20.09.2016 р. надіслало листа № 57-6/01-193 від 10.10.2016 р., з якого видно, що тіло кредиту та відсотки не відокремлені, а зазначені в одній сумі - 287243 грн. 99 коп.

Таким чином доказів того, що сума прощеної (анульованої) заборгованості є заборгованістю по тілу кредиту в повному обсязі та відповідно прощення (анулювання) боргу ОСОБА_4 утворило позитивну різницю між отриманими та сплаченими коштами, які можна було б розглядати як імовірний дохід особи у вигляді додаткового блага в ході судового розгляду не отримано.

З огляду на викладене анульована (прощена) банком позивачу ОСОБА_4 сума боргу в розмірі 323562 грн. 99 коп. за кредитним договором № 11032077000 від 23.08.2006 р. не є доходом, з якого належить сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи те, що в даному випадку не можливо виокремити тіло кредиту та відсотки анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором № 11032077000 від 23.08.2006 р., тому податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 29.11.2013 р. № 0023522781 підлягає скасуванню повністю, а позовні вимоги - задоволенню.

При ухваленні рішення в даній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, докази, надані сторонами та отримані судом, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 29.11.2013 року № 0023522781, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

В силу положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0023522781 Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович