ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2007 р. Справа № 33/288-06
вх. № 13005
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Швед Е.Ю.
суддя Білоусова Я.О.
суддя Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.
за участю представників сторін:
позивача - Зубрич Д.О., дов. № 06/7 від 03.01.07 р. відповідача - 1-го - Шкребець Є.Ф., дов. б/н від 01.06.06 р.; 2-го - не з*явився
розглянувши справу за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків
до ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" с. Подвірки
про стягнення 6880292,65 грн.
та зустрічний позов ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки
до 1. ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків
2. Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про тлумачення змісту правочину
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача на свою користь 5562844,04 грн. інфляційних та 1317448,61 грн. – 3% річних у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду від 20.01.2004 р. по справі № 37/313-03, яким з відповідача було стягнуто 27304826,28 грн. за договорами № 3Б та № 5Б на постачання природного газу, укладеного між сторонами 04.01.98 р. та 01.07.98 р..
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що лише рішення господарського суду не може бути підставою для нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних та річних, оскільки грошове забов’язання виникає з договору або з підстав, встановлених законом.
Позивач 16.11.06 р. надав суду уточнення до позовної заяви, в якому зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 6380279,81 грн, у тому числі 5151692,72 грн. інфляційних та 1228587,09 грн. 3% річних. Уточнені позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не своєчасно виконав свої договірні зобов’язання щодо оплати за договором № 3Б від 04.01.98 р., внаслідок чого на підставі ст.625 ЦК України за час прострочення нараховано 5151692,72 грн. інфляційних та 1228587,09 грн. 3% річних.
Дана заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
У відзиві на уточнення позовних вимог відповідач зазначив, що вираження в спірному договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованного державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу.
Відповідач 24.11.06 р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськ газ” та Акціонерної компанії “Харківобленерго” про тлумачення змісту правочину – п.7.3 договору № 3-Б від 04.01.98 р. щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений газ.
Ухвалою від 09.01.07 р. суд прийняв зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом та залучив до участі у справі у якості другого відповідача по зустрічному позову Акціонерну компанію “Харківобленерго”.
Перший відповідач (ВАТ "Харківміськгаз") у відзиві на зустрічний позов та в судовому засіданні проти зустрічних позовних вимог заперечує повністю, просить в їх задоволенні відмовити, та задовольнити первісний позов.
Другий відповідач за зустрічним позовом у відзиві посилається на те, що АК "Харківобленерго" не має будь-якого відношення до Договору № 3-Б від 04.01.98 р., він дійсно є правонаступником ДАЕК "Харківобленерго", але враховуючи зазначене вище, не може виступати в якості відповідача за зустрічним позовом.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21.11.2006р. для розгляду справи було призначено колегію суддів у складі головуючого колегією суддя Савченко А.А, Сідді: Ільїн О.В., Білоусова Я.О.
Другий відповідач в судове засідання не з*явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
В судовому засіданні 10.04.07 р. оголошено перерву до 17.04.07 р. до 14:00 годин.
Сторони до початку судового засідання звернулись до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що 04.01.98 р. між позивачем за первісним позовом та ДАЕК “Харківобленерго” було укладено договір № 3-Б на постачання природного газу, згідно якого позивач за первісним позовом зобов’язався подавати газ від ГРС магістрального газопроводу до ГРП ДАЕК “Харківоленерго”, а ДАЕК “Харківобленерго” зобов’язався прийняти газ та сплатити його вартість та траспортування в обсягах, які визначаються на підставі актів прийому-передачі газу. Договором встановлено ціну на газ і плату його транспортування в розмірі 66,00 доларів США за одну тисячу м. куб. газу.
Згідно угоди від 01.09.98 р., укладеної між позивачем, ДАЕК “Харківобленерго”, ДП “Харківські теплові мережі” та ДП “Харківська ТЕЦ-5”, зобов’язання по оплаті заборгованості за отриманий ДАЕК “Харківобленерго” природний газ по договору № 3-Б від 04.01.98 р. у сумі 5656587,49 доларів США перейшли до ДП “Харківська ТЕЦ-5”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.04 р. у справі № 37/313-03 з посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи № 5294, проведоної спеціалістами Київського НДІСЕ, було встановлено факт заборгованості відповідача за первісним позовом, як правонаступника ДП “Харківська ТЕЦ-5”, перед позивачем за первісним позовом в розмірі 4706784,55 доларів США. Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Зазначеним рішенням господарського суду від 20.01.04 р. з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом окрім суми основного боргу було стягнуто пеню в сумі 2218200,02 грн., а також судові витрати в розмірі 1818,00 грн..
Згідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов*язані з одержанням виконання, в другу чергу сплачується неустойка, в третю чергу сплачується основна сума боргу. Тому відповідач за первісним позовом спочатку повинен був сплатити позивачу за первісним позовом судові витрати та стягнуту судом пеню і вже після цього розраховуватись за основним боргом.
Пунктом 7.3. договору № 3-Б передбачено, що оплату за поставку газу відповідач за первісним позовом повинен був здійснювати на рахунок позивача за первісним позовом в національній валюті України за курсом НБУ на день платежу.
Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про тлумачення змісту цього пункту договору щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений природний газ.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях і, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Колегія суддів дійшла висновку, що спірним договором № 3-Б встановлено такий самий порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, як і ст.533 ЦК України. Тому при виконанні грошового зобов’язання, визначеного в іноземній валюті, сума боргу на день виконання цього зобов’язання повинна бути перерахована у гривнях за офіційним курсом валюти на цей день. У разі виконання в цей день грошового зобов’язання не в повному обсязі, залишок боргу знову перераховується на валюту, зазначену в договорі, за цим самим офіційним курсом, що діяв в цей день. В наступні дні погашення заборгованості повинна застосовуватися така ж сама процедура до повного погашення суми боргу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за первісним позовом почав розрахунки з позивачем за первісним позовом за договором № 3-Б в грудні 2005 р.. За даними Національного банку України, які були опрелюднені в засобах масової інформації та розміщені на офіційному сайті НБУ (http://www.bank.gov.ua./) і є загальновідомими, курс національної валюти по відношенню до долара США починаючи з 21.04.05 р. до цього дня не змінювався і дорівнював 505,00 гривень за 100,00 доларів США.
Таким чином, розпочав розрахунки в грудні 2005 року, відповідач за первісним позовом повинен був сплатити позивачу за первісним позовом за природний газ отриманий в 1998 році за договором № 3-Б від 04.01.98 р. суму основного боргу в розмірі 23769261,98 грн. Зазначену суму відповідач за первісним позовом повністю сплатив позивачу в липні 2006 р. Крім того, виконуючи рішення господарського суду від 20.01.04 р., відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом на 1315544,03 грн. більше, чим це було передбачено умовами договору № 3-Б.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Проте позивач не довів установленими у Господарському процесуальному кодексі України засобами доказування факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. Тому не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 5151692,72 грн., та в їх задоволенні треба відмовити.
Що стосується трьох відсотків річних, то їх розрахунок повинен проводитися також у валюті, в якій виражено грошове зобов’язання в договорі, з перерахунком у гривню за офіційним курсом валюти на день розрахунку. Позивач не надав суду обгрунтований розрахунок своїх вимог в цій частині з урахуванням зазначених вимог. За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 1228587,09 грн. залишаються без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог в частині тлумачення змісту п.7.2 договору № 3-Б від 04.01.98 р. щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений природний газ.
Відповідно до статті 49 ГПК України судова колегія дійшла висновку про наступний розподіл судових витрат:
за первісним позовом державне мито в розмірі 25500,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на позивача за первісним позовом.
за зустрічним позовом державне мито в розмірі 85,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 533, 534 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, п.5 ст.81, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України
ВИРІШИЛА:
В задоволенні первісного позову в частині стягення інфляційних втрат в розмірі 5151692,72 грн. відмовити.
В іншій частині первісного позову позовні вимоги залишити без розгляду.
Зустрічний позов задовільнити частково.
Надати наступне тлумачення змісту пункту 7.3. договору №3-Б щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений природний газ:
При виконанні грошового зобов’язання, визначеного в іноземній валюті, сума боргу на день виконання цього зобов’язання повинна бути перерахована у гривнях за офіційним курсом валюти на цей день. У разі виконання в цей день грошового зобов’язання не в повному обсязі, залишок боргу знову перераховується на валюту, зазначену в договорі, за цим самим офіційним курсом, що діяв в цей день. В наступні дні погашення заборгованості повинна застосовуватися така ж сама процедура до повного погашення суми боргу.
В частині відшкодування судових витрат за подання зустрічного позову – відмовити.
Рішення підписано 20.04.07 р.
Головуючий суддя Швед Е.Ю.
суддя Білоусова Я.О.
суддя Светлічний Ю.В.