Справа № 165/825/16-ц

Провадження № 2/165/392/16

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

за участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника органу опіки та піклування Думич І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Нововолинської міської ради Волинської області до ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

встановив:

26 квітня 2016 року позивач ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Нововолинської міської ради Волинської області до ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

На обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що вона проживає та є власником ? частини квартири АДРЕСА_1. Решта, ? частини квартири перебуває у власності її матері ОСОБА_5 26 грудня 2003 року попередній власник житла - її батько ОСОБА_8 у спірній квартирі зареєстрував постійне місце проживання ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_7 Відповідач ніколи не проживала у спірному житлі та не підтримували зв'язку з квартирою. На даний час ОСОБА_9 не бере жодної участі в утриманні спірного житла, не сплачує за комунальні послуги, квартирну плату. Вважає, що реєстрація вищевказаних осіб в квартирі перешкоджає їй як співвласнику користуватися житлом та розпоряджатися ним на власний розсуд. Оскільки добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає, просить суд постановити рішення, яким визнати, що відповідач ОСОБА_6 та її неповнолітній син ОСОБА_7 втратили право користування спірною квартирою АДРЕСА_1, як такі, що більше одного року не проживають без поважних причин.

У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явилася, її представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали з підстав наведених у позові. Пояснили, що позивач ОСОБА_4 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1. 26 грудня 2003 року в спірній квартирі попередній власник зареєстрував постійне місце проживання відповідача та її сина. ОСОБА_7 ні дня не проживала в квартирі, особистих речей в ній не мала та не брала участі в утриманні житла. У зв'язку з вищевикладеним представники позивача просили позов задоволити повнітю.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме через публікацію оголошення в пресі «Волинь-нова» № 113 від 11 жовтня 2016 року (а.с.57).

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє вимог щодо предмету спорку ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.54).

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради Думич І.О. в судовому засіданні зазначила, що позов пред'явлений позивачем порушує права неповнолітнього ОСОБА_7, зокрема з тих причин, що альтернативного придатного для життя житла ні у відповідача ні у неповнолітнього сина немає. Оскільки для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, яка позивачу не давалась.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожен зокрема показали, що проживають по сусідству з позивачем, а тому їм відомо, що відповідач з сином ні дня не проживала в спірному житлі і взагалі їм невідомо місце знаходження ОСОБА_6 Перешкод у користуванні майном їй ніхто не чинив.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, думку представника третьої особи Думич О.І., свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, у зв'язку з наступним.

Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.8) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10) підтверджується набуття права власності в порядку спадкування у позивача ОСОБА_4 на 1/2 частини спірного житла після смерті спадкодавця ОСОБА_8

З копії технічного паспорта на квартиру (а.с.10-11) та вище перелічених документів слідує, що на даний час 1/2 частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової власності належить позивачу ОСОБА_4, а решта ? частина належить ОСОБА_5

Згідно копії будинкової книги (а.с.12-15) 26 грудня 2003 року в спірному житлі з дозволу власника зареєстровано постійне місце проживання відповідача ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_7

Згідно акту, складеного комісією в складі ЖКП №1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, але фактично не проживає за даною адресою (а.с.17).

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Тобто, з правової конструкції наведеної статті Цивільного кодексу України вбачається можливість визнання особи такою, що втратила право на користування житлом в разі непроживання понад установлений строк без поважних причин.

Згідно ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до 42 Конституції України, положень ст.316, ст.317, ст.319, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р., Закону від 17 липня 1997р. N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції вбачається, що зазначеними актами закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, ст.386, ст.391 ЦК України, а об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, ст.382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також, ст.392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи ці вимоги закону та відсутність будь яких доказів про те, що відповідач ОСОБА_6 з поважних причин не проживала за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає, що позивачем в судовому засіданні доведено правомірність своїх вимог, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід визнати такою, що втратила право на користування спірним житлом.

У п.6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. №34/166/131/88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, роз'яснено, що органи опіки та піклування вирішують питання збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла.

Оскільки орган опіки і піклування не надавав згоди на позбавлення права користування неповнолітнього ОСОБА_7 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи, що у спірній квартирі постійно проживає та є співвласником ОСОБА_5, яка вимог щодо зняття з реєстрації відповідача з її сином до суду не пред'являє і оскільки наявність альтернативного придатного для життя житла у неповнолітнього ОСОБА_7 судом не здобуто,суд приходить до висновку, що заявлений позивачем ОСОБА_4 позов в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування спірним житлом до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.10. ст.11, ст.60, ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215, ст.218, ст.224, ст.225, ст.226 ЦПК України, на підставі ч.2 ст.405 ЦК України, - суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не було скасовано.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М. Ушаков