ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 Справа № 6/329
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І. А. (доповідача)
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання:
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Скрипник О.М., довіреність №170 від 15.08.06, головний державний податковий інспектор юридичного відділу;
Скіданова Н.В., довіреність № 200 від 03.04.07, представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Кіровограді
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 28.12.06р.
у справі № 6/329
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Петрол”, м. Кіровоград
до Державної податкової інспекції в м. Кіровограді
про визнання нечинними актів
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2006р. у справі №6/329 (суддя Баранець О.М.) позов підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Петрол” задоволено повністю. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Кіровограді №0000562310/0 від 26.04.06р. про визначення підприємству податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 3679,00грн. та штрафної санкції в сумі 1794,10грн., всього 5473,10грн., №0000572310/0 від 26.04.06р. про визначення підприємству податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 9563,00грн., штрафної санкції в сумі 4781,50грн., всього 14344,50грн. З Державного бюджету України на користь підприємства стягнуто 3,40грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанову суду обґрунтовано тим, що укладені позивачем договори оперативної оренди не мають ознак фінансового лізингу, тому посилання відповідача у акті перевірки на ст.ст. 6, 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” є невірним; ДПІ в м. Кіровограді не доведено, що підприємство при складанні договорів оперативної оренди застосовувало менші ніж звичайні ціни при визначені розміру орендної плати за користування майном, що належить позивачу.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати нечинною постанову суду, припинити провадження по справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем в порушення п.п.1.18.1 п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” невірно визначено валові доходи, занижено податок на прибуток у сумі 3679,00грн.; в порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем не включено до обсягу продажу вартість послуг, наданих орендаторам за 2004р. у сумі 46000,00грн. та занижено податкове зобов’язання з ПДВ за 2004р. у сумі 9200,00грн.; занижено розмір орендної плати на 1815,00грн., а саме, при визначенні розміру орендної плати за серпень 2005р. по АЗС №2 не включено до суми орендної плати орендну плату балансовою вартістю 64564,08грн., чим занижено податкове зобов’язання з ПДВ за серпень 2005р. на суму 363,00грн.
У своєму запереченні позивач вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними, необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, постанову суду - без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Працівниками ДПІ в м. Кіровограді проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ “Кіровоград-Петрол” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. За результатами перевірки складений Акт №34/23-10/30513716 від 14.04.2006р.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Кіровограді 26.04.2006р. видані податкові повідомлення-рішення №0000562310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем 3679,00грн., штрафними санкціями 1794,10грн., всього 5473,10грн., №0000572310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 9563,00грн., штрафними санкціями 4781,50грн., всього 14344,50грн.
1.Податок на прибуток.
Перевіркою встановлено, що товариством було занижено валовий дохід за 2004 рік у сумі 46000грн., за 2005 рік у сумі 1815грн. При визначенні розміру орендної плати товариством не відшкодовано суму понесених орендодавцем витрат (нараховані амортизаційні відрахування та земельний податок ) на основні фонди передані в оренду. В акті перевірки зазначено, що укладені підприємством Договори оперативної оренди на підставі ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України є договорами лізингу. Перелік договорів оренди в акті документальної перевірки не наведено.
Згідно договору оренди від 25.07.2005р. №20-АЗС з філією №14 “Кіровоградська” ТОВ “НК Альфа-Нафта” передано в оренду АЗС№2 та обладнання, що знаходиться за адресою Кіровоградська область, смт.Добровеличківка, вул. Леніна, 180. Сума орендної плати складає 4500,00грн., в тому числі податок на додану вартість 750,00грн. За серпень 2005р. сума орендної плати визначена в розмірі 2322,58грн., в тому числі ПДВ 387,00грн.
За висновками перевірки підприємством порушено п.п.1.18.1 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до п.п.1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Відповідно до ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачені істотні умови договору фінансового лізингу, які суттєво відрізняються від істотних умов договору оренди. Зокрема однією з істотних умов за договором фінансового лізингу є лізингові платежі, а за договором оренди - орендна плата.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Лізингові платежі відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Господарський суд першої інстанції з посиланням на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про фінансовий лізинг” дійшов цілком вірного висновку, що укладені позивачем договори оперативної оренди не мають ознак фінансового лізингу, тому посилання відповідача у акті перевірки на ст.6, ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” є невірним.
Стосовно зауважень скаржника про не включення позивачем до суми орендної плати орендну плату по ТРК МZ 6108 HLCD MSS PP SSB 16 HELZ балансовою вартістю 64564,08грн. при визначенні розміру орендної плати за серпень 2005р. по АЗС№2 (смт.Добровеличківка) і, як наслідок, заниження розміру орендної плати за серпень 2005р. на суму 1815,00грн. слід зазначити, що сума орендної плати за серпень 2005р. становить 2322,58 грн., так як в оренду майно було передано тільки 16 серпня 2005р., орендна плата нарахована за неповний місяць.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме, договором № 20-АЗС від 25.07.05р., актом прийому-передачі від 16.08.2005р. та описом майна до договору, за яким ТРК MZ 6108 HLCD MSS РР SSB 16 HEIZ ввійшло до складу майна, яке передавалося в оренду.
2. Податок на додану вартість.
За актом перевірки позивачем порушено вимоги п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.
ДПІ в м. Кіровограді не доведено, що підприємство визначило в договорах оренди, які були досліджені в період перевірки, розмір орендної плати нижче за звичайну ціну.
Крім того, відповідно до п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.З. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За матеріалами справи, з врахуванням наведених норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Кіровограді залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2006р. у справі № 6/329 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.В.Тищик
Ухвала складена в повному обсязі 12.04.2007р.
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець