ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" червня 2009 р.                                                                          Справа № 6/131-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                         Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                    Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/131-09

за позовом          Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль, м. Бориспіль

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до 1. Колективного сільськогосподарського підприємства „Бориспільське”, м. Київ

      2. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області, м. Київ

про визнання засновницьких (установчих) документів недійсними.

                                        

Представники сторін:

від позивача: не з‘явився

від відповідача 1: Гетьман Н.О. (представник за довіреністю №  б/н від 18.12.2008р.);

від відповідача 2: Осока О.В. (представник за довіреністю №22 від 04.06.2009р.);

від прокуратури: не з‘явився.  

обставини справи:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до 1. колективного сільськогосподарського підприємства „Бориспільське”, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області про визнання засновницьких (установчих) документів недійсними.  

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.06.2009 року.

У судове засідання 25.06.2009 року представники позивача та прокуратури не з’явилися, вимоги ухвали господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконали, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, (у справі наявне поштове повідомлення про вручення).

1-им відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

Відповідачі позов не оспорили, відзиви на позов до суду не подали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

   Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просить суд відновити строк позовної давності з приводу визнання наказу РВ ФДМУ по київській області від 07.08.1997р., відновити строк позовної давності з приводу незаконного надання у власність 1-го відповідача в ході приватизації радгоспу „Бориспільський” об‘єктів табору праці та відпочинку: котельні на 4 котли, протипожежного резервуару №1, протипожежного резервуару №2, очисних споруд та водонапірних сітей, каналізаційних сітей, теплових сітей, мережі зв‘язку, розташованих за адресою: Київська область, м. Бориспіль, та визнання недійсними договору безоплатної передачі державного майна №139 від 08.08.19997р., свідоцтва про власність КСП „Бориспільське” видного 12.08.1997р. РВ ФДМУ по Київській області в частині передачі у власність КСП „Бориспільське” вказаних об‘єктів, балансова вартість яких складає 10 689,00грн., визнати недійсним наказ РВ ФДМУ по Київській області від 07.08.1997р. №6/271-ВП про затвердження плану приватизації радгоспу „Бориспільський” в частині включення до переліку майна, що надається у власність КСП „Бориспільський”, в ході приватизації радгоспу „Бориспільський” об‘єктів табору праці та відпочинку: котельні на 4 котли, протипожежного резервуару №1, протипожежного резервуару №2, очисних споруд та водонапірних сітей, каналізаційних сітей, теплових сітей, мережі зв‘язку, розташованих за адресою: Київська область, м. Бориспіль, балансова вартість яких складає 10 689,00грн., визнати незаконним надання у власність 1-го відповідача в ході приватизації радгоспу „Бориспільський” об‘єктів табору праці та відпочинку: котельні на 4 котли, протипожежного резервуару №1, протипожежного резервуару №2, очисних споруд та водонапірних сітей, каналізаційних сітей, теплових сітей, мережі зв‘язку, розташованих за адресою: Київська область, м. Бориспіль та визнати недійсними договір безоплатної передачі державного майна №139 від 08.08.1997р, свідоцтво про власність КСП „Бориспільське”, видане 12.08.1997р. РВ ФДМУ по Київській області в частині передачі у власність КСП „Бориспільське” вказаних об‘єктів, балансова вартість яких складає 10 689,00грн.       

Бориспільською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку стану додержання вимог законодавства про державну власність у КСП „Бориспільське”, за наслідками якої встановлено наступне.

Радгоспу „Бориспільське” належало майно у вигляді цілісного майнового комплексу, до якого входив Табір праці та відпочину (Київська область, м. Бориспіль), до складу якого було включено: котельню на 4 котли за залишковою вартістю 6612.00 грн., протипожежний резервуар №1 за залишковою вартістю 643,00 грн., протипожежний резервуар №2 за залишковою вартістю 643,00 грн., очисні споруди та водонапірні сіті за нульовою залишковою вартістю, каналізаційні сіті за залишковою вартістю 1056,00 грн., теплові сіті за залишковою вартістю 1 300,00 грн., мережі зв‘язку за залишковою вартістю 435,00 грн.

В ході проведеної перевірки встановлено, що 07 серпня 1997 року наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №6/271-ВП було затверджено план приватизації радгоспу „Бориспільський” шляхом викупу і перетворення радгоспу в колективне сільськогосподарське підприємство.

Згідно вказаного плану загальна вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.06.1996 р. становить 20 461 269,00 грн., в тому числі вартість державного майна, що підлягає приватизації становила 3 847 894,00 грн., до якого, в порушення вимог ст.ст. 5, 17, 18 Закону України „Про приватизацію державного майна” включено об‘єкти Табору праці та відпочинку (256 300 ,00 грн. Київська область, м. Бориспіль) до складу яких входили котельня на 4 котли за залишковою вартістю 6 612,00 грн., протипожежний резервуар №1 за залишковою вартістю 643,00 грн., протипожежний резервуар №2 за залишковою вартістю 643,00 грн., очисні споруди та водонапірні сіті за нульовою залишковою вартістю, каналізаційні сіті за залишковою вартістю 1 056,00 грн., теплові сіті за залишковою вартістю 1 300,00 грн., мережі зв‘язку за залишковою вартістю 435,00 грн., які мали б залишитися у державній власності.   

В подальшому, на підставі зазначеного наказу згідно договору безоплатної передачі державного майна № 139 від 08.08.97 до колективної власності створеного на його базі КСП „Бориспільське" було передано об‘єкти Табору праці та відпочинку, до складу яких входили котельня на 4 котли, протипожежний резервуар № 1, протипожежний резервуар № 2, очисні споруди та водонапірні сіті, каналізаційні сіті, теплові сіті, мережі зв‘язку.

В ході проведення перевірки встановлено, що право власності КСП „Бориспільське" окремо на вищевказані об‘єкти Табору праці та відпочинку не оформлялось.

Арбітражним судом Київської області 12.07.2000 року КСП „Бориспільське" визнано банкрутом.

Мотивуючи позов прокурор посилається на ст.ст. 5, 17, 18 Закону України „Про приватизацію державного майна”, п. 1 ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” – незаконне включення спірних об‘єктів до ліквідаційної маси та незаконне володіння.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України  до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

          Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР (ред. 1963р.) передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

          Відповідно до ст. 76 ЦУК УРСР (ред. 1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.

      Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР (ред. 1963р.) встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред‘явлення позову є підставою для відмови  в позові.

          Щодо відновлення строку позовної давності, заявлене прокурором, зазначене судом до уваги взяте бути не може, оскільки доказів поважності причин пропуску до суду не подано.               

       Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

        Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

         Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

      Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за пропуском 3-х річного строку позовної давності.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85  ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог –відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Маляренко А.В.