ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01.09.09 р. Справа № 39/34
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С., суддів Джарти В.В., Мєзєнцев Є.І.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” м. Макіївка
про стягнення 254840грн.48коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Кабушка Л.О. – за довіреністю;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промексім” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” м. Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 254840грн.48коп., яка складається з основного боргу в сумі 229285грн.20коп., 3% річних в сумі 4857грн.23коп., суми індекс інфляції в сумі 20737грн.75коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 714/12 від 06.09.2007 р., специфікацію № 1, № 2, № 3, рахунки-фактури № ЭК-0000911 від 11.03.2008 р., № ЭК-0001401 від 07.04.2008 р., № ЭК-0001740 від 29.04.2008 р., № ЭК-0002057 від 21.05.2008 р., № ЭК-0002059 від 21.05.2008 р., № ЭК-0002345 від 09.06.2008 р., № ЭК-0002109 від 29.05.2008 р., № ЭК-0002225 від 02.06.2008 р., № ЭК-0000858 від 05.03.2008 р., видаткові накладні № ЭК-0000829 від 26.03.2008 р., № ЭК-00001078 від 16.04.2008 р., № ЭК-0001312 від 14.05.2008 р., № ЭК-0001447 від 23.05.2008 р., № ЭК-0001684 від 13.06.2008 р., № ЭК-0001512 від 30.05.2008 р., № ЭК-0001617 від 09.06.2008 р., № ЭК-0000634 від 06.03.2008 р., довіреності серії ЯОШ № 258361 від 18.03.2008 р., № 258254 від 05.03.2008 р., серії ЯОЯ № 860144 від 10.04.2008 р., № 860392 від 07.05.2008 р., № 860532 від 23.05.2008 р., № 860804 від 12.06.2008 р., № 860530 від 23.05.2008 р., № 860676 від 02.06.2008 р., лист № 644 від 20.10.2008 р., розрахунки.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що поставка товару здійснювалася згідно специфікації № 1 від 06.09.2007 р., а не №1 від 06.12.2007 р., вважав що за умовами вказаної поставки строк оплати товару настав лише 01.06.2008 р. Крім того зауважив, що видаткова накладна № ЭК-0001512 від 30.05.2008 р. не відноситься до специфікації № 3 від 14.11.2007 р.
В ході розгляді справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 254880,18грн., у тому числі 3% річних в сумі 48574,23грн., та індекс інфляції в сумі 20737,75грн.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Строк судового розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжено за клопотанням сторін.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.04.2009 р. справу призначено до колегіального розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Як зазначає позивач, ним протягом 2008 року на адресу відповідача згідно видаткових накладних № ЭК-0000829 від 26.03.2008 р., № ЭК-00001078 від 16.04.2008 р., № ЭК-0001312 від 14.05.2008 р., № ЭК-0001447 від 23.05.2008 р., № ЭК-0001684 від 13.06.2008 р., № ЭК-0001512 від 30.05.2008 р., № ЭК-0001617 від 09.06.2008 р., № ЭК-0000634 від 06.03.2008 р. було поставлено товар на загальну суму 308991грн.00коп.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов’язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов’язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Позивачем, заявлено позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача вартості поставленого згідно означених видаткових накладних товару в сумі 229285грн.20коп.
Розглянувши заявлені позовні вимоги та представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, господарський суд зважає на наступне.
Положення ст. 692 ЦК України, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, передбачають обов’язок Покупця сплатити вартість отриманого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, проте не визначають конкретного терміну або період часу, протягом якого, Покупець повинен виконати такий обов’язок.
Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Наразі термін виконання відповідачем грошового обов’язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов’язань, що виникли між сторонами з приводу поставки товару, не уявляється можливим, оскільки ані видаткові накладні № ЭК-0000829 від 26.03.2008 р., № ЭК-00001078 від 16.04.2008 р., № ЭК-0001312 від 14.05.2008 р., № ЭК-0001447 від 23.05.2008 р., № ЭК-0001684 від 13.06.2008 р., № ЭК-0001512 від 30.05.2008 р., № ЭК-0001617 від 09.06.2008 р., № ЭК-0000634 від 06.03.2008 р., ані представлені позивачем рахунки-фактури № ЭК-0000911 від 11.03.2008 р., № ЭК-0001401 від 07.04.2008 р., № ЭК-0001740 від 29.04.2008 р., № ЭК-0002057 від 21.05.2008 р., № ЭК-0002059 від 21.05.2008 р., № ЭК-0002345 від 09.06.2008 р., № ЭК-0002109 від 29.05.2008 р., № ЭК-0002225 від 02.06.2008 р., № ЭК-0000858 від 05.03.2008 р. не визначають умов оплати Покупцем вартості поставленого товару.
За таких, обставин момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов’язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред’явлення вимоги.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Доказів звернення до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України позивачем суду не представлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не доведено з допомогою належних та допустимих доказів виникнення у відповідача грошового обов’язку з приводу оплати вартості поставленого товару, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Долучений до матеріалів справи лист № 644 від 20.10.2008 р. щодо оплати вартості поставленого товару не може бути прийнятий судом в якості належних доказів на підтвердження звернення до боржника з вимогою в порядку ст.. 530 ЦК України, оскільки стосується виконання умов договору № 714/12 від 06.09.2007 р.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” м. Донецьк в частині стягнення основного боргу слід відмовити.
Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4857грн.23коп., та індексу інфляції в сумі 20737,75грн.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити, на вимогу кредитора, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, застосування положень наведеної вище правової норми здійснюється лише за умови порушення зобов’язань.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку, а отже факту порушення зобов’язань, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” м. Донецьк в цій частині також слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” м. Донецьк– відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Морщагіна Н.С.
Судді Джарти В.В.
Мєзєнцев Є.І.
Суддя Морщагіна Н.С.