ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.08.09 р. Справа № 39/127
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С., суддів Іваненкової О.М., Плотніцького Б.Д.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк
про: стягнення 25 697 грн. 43 коп.
За участю представників сторін
від позивача Моісєєва О.В. – за довіреністю;
від відповідача не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 25 697 грн. 43 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на закупівлю металобрухту та відходів чорних металів № 4400001666 від 01.12.2006 р., додаткові угоди від 01.02.2007 р., від 06.02.2007 р., від 01.09.2007 р., від 07.09.2007 р., від 04.12.2007 р., від 10.12.2007 р., видаткові накладні № РН-0000064 від 31.01.2008 р., № РН-0000119 від 29.02.2008 р., № РН-0000194 від 31.03.2008 р., № РН-0000195 від 31.03.2008 р., № РН-0000230 від 04.04.2008 р., № РН-0000271 від 30.04.2008 р., № РН-0000376 від 31.05.2008 р., № РН-0000439 від 30.06.2008 р., № РН-0000499 від 31.07.2008 р., № РН-0000586 від 31.08.2008 р., № РН-0000650 від 30.09.2008 р., рахунки-фактури № СФ-0000058 від 31.01.2008 р., № СФ-0000060 від 31.01.2008 р., № СФ-0000112 від 29.02.2008 р., № СФ-0000185 від 31.03.2008 р., № СФ-0000186 від 31.03.2008 р., № СФ-0000209 від 04.04.2008 р., № СФ-0000228 від 30.04.2008 р., № СФ-0000292 від 31.05.2008 р., № СФ-0000331 від 30.06.2008 р., № СФ-0000372 від 31.07.2008 р., № СФ-0000435 від 31.08.2008 р., № СФ-0000483 від 30.09.2008 р., акт № ОУ-0000002, платіжні доручення.
Ухвалою суду від 06.07.2009 р. первісного відповідача у справі Закрите акціонерне товариство “Міні металургійний завод “Істіл” (Україна)” в порядку ст. 25 ГПК України замінено на правонаступника Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” .
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність доказів виконання позивачем умов договору, з якими останній пов’язує виникнення у відповідача обов’язку з оплати продукції. Крім того, вказував на доведеність позивачем фату поставки продукції саме за договором.
Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжений заступником голови господарського суду Донецької області.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 04.08.2009 р. справу призначено до колегіального розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.12.2006 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем, Закритим акціонерними товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” (Покупець), укладено договір № 4400001666, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити металобрухт та відходи чорних металів у відповідності до ДСТУ 4121 2002 надалі названий Товар на умовах
- для поставок залізничним транспортом FCA (станція відправлення), згідно Правил ІНКОТЕРМС 2000, всі витрати з транспортування несе Покупець;
- для поставок автомобільним транспортом – СРТ (склад Покупця) згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.
Кількість товару, що постачається, ціна товару, асортимент (види, підвиди, марки), реквізити для відвантаження, строки поставки погоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід’ємною частиною Договору.
Додатковими угодами від 01.02.2007 р., від 06.02.2007 р., від 01.09.2007 р., від 07.09.2007 р., від 04.12.2007 р., від 10.12.207 р. сторони змінили та погодили в новій редакції п. 3.1, 3.4, 3.8, 7.5, 7.6, 8.1Договору в частині визначення порядку поставки товару, зокрема, моменту переходу права власності на товар, документів, що передаються разом з товаром, якості та безпеки товару, статусу та юридичних реквізитів сторін.
Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 10.12.2007 р., продовжений до 31.12.2008 р.
На виконання умов Договору позивач згідно видаткових накладних № РН-0000064 від 31.01.2008 р., № РН-0000119 від 29.02.2008 р., № РН-0000194 від 31.03.2008 р., № РН-0000195 від 31.03.2008 р., № РН-0000230 від 04.04.2008 р., № РН-0000271 від 30.04.2008 р., № РН-0000376 від 31.05.2008 р., № РН-0000439 від 30.06.2008 р., № РН-0000499 від 31.07.2008 р., № РН-0000586 від 31.08.2008 р., № РН-0000650 від 30.09.2008 р., № РН-0000713 від 30.11.2007 р., № РН-0000796 від 31.12.2007 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 10734988грн.77коп.
Представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні безпосередньо не містять посилань на договір на закупівлю металобрухту та відходів чорних металів № 4400001666 від 01.12.2006 р., проте, зважаючи на фактичну ідентифікацію товару, поставленого згідно представлених видаткових накладних, та визначеного специфікаціями до договору, а також відсутності доказів наявності інших, окрім спірних правовідносин з поставки металобрухту чорних металів, суд дійшов висновку, що поставка товару відбулася саме в межах договору на закупівлю металобрухту та відходів чорних металів № 4400001666 від 01.12.2006 р.
Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписами останнього на означених накладних, скріплених печатками Товариства.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов’язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
За висновками суду, при отриманні товару за договором на закупівлю металобрухту та відходів чорних металів № 4400001666 від 01.12.2006 р. відповідачем не було надано жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за договором зобов’язань з поставки продукції.
Зокрема, представлені позивачем накладні підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.
При цьому, доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, відмови від продукції, поставленої згідно вказаних вище накладних та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання суду не представлено.
Враховуючи викладене, надані до матеріалів справи позивачем накладні приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення постачання продукції відповідачу за договором на закупівлю металобрухту та відходів чорних металів № 4400001666 від 01.12.2006 р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві Продукції на суму 10734988грн.77коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Крім того, у відповідності з актом № ОУ-0000002 від 31.01.2008 р. здачі-приймання робіт (надання послуг), позивачем також понесені витрати на оплату залізничних послуг в сумі 5454,00грн.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 2.2 Договору, оплата Товару здійснюється покупцем на підставі виставлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з дати Поставки товару. Крім того, за умовами п. 3.7 Договору Покупцем разом з оплатою вартості Товару відшкодовується сплачена Постачальником провізна плата при поставці товару залізничним транспортом до станції призначення.
Положення п. 2.2 Договору, ст. 692 ЦК України пов’язують виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати вартості поставленого товару фактом його отримання.
Обсяги (кількість) та строки поставок за змістом п. 2.2, 3.10 Договору зазначаються в рахунках та накладних на підставі актів ф. 69 та/або ф. 19. Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії накладних та рахунків, в яких зазначено кількість продукції, що постачається, її характеристики та ціна.
Факт отримання продукції за договором підтверджується підписами відповідача на представлених накладних.
Судом згідно ухвал суду від 06.07.2009 р., 16.07.2009 р. неодноразово витребувалися оригінали та належним чином засвідчені копії означених актів, проте відповідач всупереч вимог суду витребуваних доказів суду не представив.
За таких обставин, заперечення відповідача щодо відсутності актів ф. 69 та/або ф. 19, та як наслідок відсутність доказів наявності необхідних умов для виникнення обов’язку з оплати вартості поставленого товару, судом до уваги не приймаються.
Прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого Товару та провізної плати згідно виставлених позивачем рахунків-фактур оплатив частково внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 25 697 грн. 43 коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 25 967 грн. 43 коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 25 967 грн. 43 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 25 967 грн. 43 коп. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
За подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення № 199 від 03.02.2009 р. оплачене державне мито в сумі 499грн. 68 коп., що є більшим від встановленого законом розміру.
Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 240 грн. 01 коп.
Надлишково сплачене державне мито в сумі 256 грн. 70 коп., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк – задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк основний борг в сумі 25 967 грн. 43 коп., витрати за державним митом в сумі 259 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Рутекс” м. Донецьк надлишково сплачене державне мито в сумі 240 грн. 01 коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Н.С. Морщагіна
Судді О.М. Іванченкова
Б.Д. Плотніцький
Суддя Морщагіна Н.С.