ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2009 року Справа № 32/8/364-07(32/438)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 17.09.2009 року:
прокурора: Рогуля О.В.- посвідчення №040 від 01.11.2008 року
позивача: Скляров Д.М.- старший офіцер, дов.№3/7-9 від 27.12.2008 року
відповідача: Путяєв В.Л.- генеральний директор
Книшенко Е.М.- предст., дов. від 17.09.2009 року
третьої особи-1: Волошин В.М.- голова об’єднання
третьої особи-2: не явився
третьої особи-3: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. у справі №32/8/364-07(32/438)
за позовом: заступника Генерального прокурора України (м. Київ) в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ)
до: закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії „Альмірус і К” (м. Дніпропетровськ)
третя особа-1: Дніпропетровське обласне об'єднання ветеранів Афганістану (м. Дніпропетровськ)
третя особа-2: відкрите акціонерне товариство „Дніпробудіндустрія” (м. Дніпропетровськ)
третя особа-3: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)
про: визнання права власності на квартири
та за зустрічним позовом: закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії „Альмірус і К” (м. Дніпропетровськ)
до: Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ)
про: визнання договору на будівництво житла в порядку пайової участі таким, що розірвано та ін.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі №32/8/364-07(32/438) (головуючий суддя: Васильєв О.Ю., судді: Чередко А.Е., і Кощеєв І.М.) (з урахуванням уточнень до позовної заяви) відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України (м. Київ) в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ) до закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії „Альмірус і К” (м. Дніпропетровськ), треті особи: Дніпропетровське обласне об'єднання ветеранів Афганістану, відкрите акціонерне товариство „Дніпробудіндустрія” (м. Дніпропетровськ) та Дніпропетровська міська рада про спонукання відповідача оформити та передати позивачу правовстановлюючу документацію (акт Державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію, затверджений рішенням міськвиконкому, матеріали технічної інвентаризації БТІ, рішення міськвиконкому про закріплення квартир за позивачем) на квартири №№ 11, 22, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 55, 56, 69, 70, 73, 74, 77, 78, 79, 81, 82, 85, 87, 89, 93 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дементьєва, 2 і про визнання права власності на квартири №№ 11, 22, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 55, 56, 69, 70, 73, 74, 77, 78, 79, 81, 82, 85, 87, 89, 93 в житловому будинку по зазначеній адресі. Крім того, відмовлено у зустрічному позові закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії „Альмірус і К” (м. Дніпропетровськ) до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ) про визнання договору на будівництво житла в порядку пайової участі №347 від 08.05.2002р. таким, що розірвано з 02.11.2007р. в односторонньому порядку за ініціативою ЗАТ ФБК „Альмірус і К”; визнання зобов’язання ЗАТ ФБК „Альмірус і К”, що виникло з договору стосовно передачі позивачу за основним позовом житла в будинку по вул. Дементьєва, 2 у м. Дніпропетровську таким, що не підлягає виконанню. Зазначеним рішенням скасовані також заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суду від 31.01.2006р.
Не погодившись з рішенням господарського суду, прокурор військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону вніс апеляційне подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. по справі №32/8/364-07(32/438) в частині відмови в позові і прийняти нове, яким задовольнити позов заступника Генерального прокурора України. Скаржник звертає увагу, що в порушення п.п. 2 і 3 ст. 84 ГПК України господарський суд не встановив відношення прокурора до заяви представника позивача від 09.10.2007р. про уточнення позовних вимог та не врахував, що відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України та ст. 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави і не пов’язаний з доводами позивача у справі. Заступник Генерального прокурора України не підтримує заяву позивача від 09.10.2007р., оскільки вважає, що позивачем фактично було змінено предмет позову. Підставою для внесення апеляційного подання стало також і неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, яке полягає у тому, що відповідно до укладеного між позивачем і відповідачем (за первісним позовом) договору №347 від 08.08.2002р. на будівництво житла в порядку пайової участі від 08.05.2002р., відповідач в порушення п.п. 1,2, 2.2, 2.3, 2.4 і 3.1.1 договору і додаткової угоди та всупереч вимогам ч.1 ст. 93 ГК України свої зобов’язання виконав частково, передавши квартири позивачу лише по акту приймання-передавання №1 від 28.03.2004р. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо надання правовстановлюючої документації не дає позивачу можливості зареєструвати в бюро технічної інвентаризації право власності на вищезазначені квартири відповідно до чинного законодавства.
Позивач –Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ) відзив на апеляційне подання не надав, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що підтримує доводи апеляційного подання. Щодо доповнення до позову, то позивач їх направив до суду без врахування заявленого позову і не порадившись з прокурором.
Відповідач –закрите акціонерне товариство Фінансово-будівельної компанії „Альмірус і К” (м. Дніпропетровськ) –у запереченнях на апеляційне подання і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що суд розглянув усі вимоги прокурора і прийняв за ними відповідне рішення. Прокурор був обізнаний з заявою позивача про уточнення позовних вимог, але не заперечив проти доводів цієї заяви, що свідчить про підтримку заяви позивача про уточнення позовних вимог. Відповідач також зазначає, що правову природу укладеного між сторонами договору визначити неможливо, тому відсутні підстави для отримання позивачем права власності на квартири. Виходячи із суті договору, позивач був зобов’язаний спочатку профінансувати будівництво, а зобов’язання відповідача по передачі квартир виникало лише після сплати позивачем за основним позовом всієї суми фінансування будівництва, введення нерухомого майна в експлуатацію та оформлення за відповідачем за основним позовом правовстановлюючої документації на спірне майно, тобто договором обумовлено, що зустрічне виконання зобов’язання проводиться у певній черговості. Відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку друга сторона має право зупинити виконання зобов’язання, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Цим правом і скористався відповідач: повідомив позивача за основним позовом про відмову від виконання зобов’язання з передачі квартир, технічної документації та розірвання договору, що передбачено п.4.2 Договору. Відповідач зазначає, що у зв’язку з тим, що на момент вирішення справи по суті договір розірвано в односторонньому порядку, то у суду відсутні правові підстави для задоволення первісного позову.
Дніпропетровське обласне об'єднання ветеранів Афганістану (м. Дніпропетровськ) –третя особа-1, відзив на апеляційне подання не надала і пояснила, що не має жодних відносин з позивачем.
Відкрите акціонерне товариство „Дніпробудіндустрія” (м. Дніпропетровськ) –третя особа-2 та Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) –третя особа-3, відзиви на апеляційне подання не надали, представники третіх осіб у судове засідання не явилися. Оскільки рішення по справі не зачіпає інтереси зазначених третіх осіб, останні належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №№70730923, 70730940), але не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, неявка представників третіх осіб не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.40 24 вересня 2009 року.
Вислухавши прокурора, представників сторін і третьої особи-1, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 08.05.2002 року між сторонами у справі був укладений договір №347 на будівництво житла в порядку пайової участі, у якому зазначено, що предметом договору є спільна діяльність Сторін у завершенні будівництва житла, розпочатого до 01.07.1997 року в м. Дніпропетровську загальною орієнтовною площею 518,8 кв.м. з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців ВВ МВС України у Дніпропетровському (п.1.1).
Відповідно до п.1.2 договору відповідач зобов’язався збудувати і передати позивачу квартири, а позивач, відповідно, провести інвестування будівництва шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача і вимагати передачі квартир (п.3.2).
Додатком №2 від 20.05.2002 року до договору №347 від 08.05.2002 року сторони дійшли згоди про внесення змін до п.2.2 Договору щодо збільшення об’єму фінансування на 733735,25 грн. і визначили загальний розмір фінансування за договором в розмірі 1633843,25 грн., відповідно до якого передачі підлягає 23 квартири загальною площею 1322,95 кв.м. У даній додатковій угоді сторони також зазначили, що „для виконання доручення, передбаченого цим договором сторона-1 (позивач) забезпечує сторону-2 (відповідача) необхідними грошовими коштами.
Отже, як правильно зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, передачі квартир повинно передувати фінансування їх будівництва.
02.11.2007 року відповідач направив позивачу лист №441, у якому зазначено, що позивач не сплатив заборгованість з фінансування закінчення будівництва житла в розмірі 751776,61 грн., яку відповідач вимагав сплатити листом №42 від 14.02.2006 року (т.2 а.с. 59), у зв’язку з чим ЗАТ „Кальміус і К” у порядку ст.ст.612, 615 ЦК України повідомляє про односторонню відмову від виконання передбаченого договором зобов’язання, вважає договір №347 від 08.05.2002 року припиненим і запропонував повідомити банківські реквізити, за яким буде здійснено повернення грошових коштів в сумі 882066,64 грн.
Факт отримання даного листа підтверджується позивачем у відзиві на зустрічний позов (т.2 а.с. 84).
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Оскільки договором прямо не встановлений строк проведення фінансування будівництва, а тільки визначено, що проведення фінансування необхідно для передачі квартир позивачу, відповідач у порядку ст.530 ЦК України направив позивачу вимогу про сплату грошових коштів за договором, яку позивач не виконав і грошові кошти в обсязі, передбаченому договором, відповідачу не перерахував, що не заперечується сторонами по справі і прокурором.
У даному випадку відповідач правомірно відмовився від зобов’язання, які були встановлені договором, у тому числі і зобов’язання щодо передачі квартир і правовстановлюючих документів на квартири.
Наслідком такої відмови в силу ч.3 ст.615 ЦК України є припинення зобов’язання.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що станом на день розгляду справи по суті зобов’язання сторін за договором припинилися, що є підставою для відмови у первісному позові.
Щодо зустрічного позову, то суд при розгляді справи правомірно зазначив, що перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст. 12 ГПК України, не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті. При цьому, за змістом вказаної норми, господарському суду підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких не є виключним. Приписами ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявлена ЗАТ ФБК „Альмірус і К” вимога про „визнання договору № 347 на будівництво житла в порядку пайової участі від 08.05.02 р. таким, що розірвано з 02.11.2007 р. в односторонньому порядку ЗАТ ФБК „Альмірус і К”; визнання зобов’язання ЗАТ ФБК „Альмірус і К”, що виникло з договору № 347 на будівництво житла в порядку пайової участі від 08.05.02 р. стосовно передачі позивачу за основним позовом житла в будинку № 2 по вул. Дементьєва, 2 у м. Дніпропетровську, таким, що не підлягає виконанню”, не відповідає способам захисту цивільних прав, а є позовом про встановлення певних юридичних фактів. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав позивача. Вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Ці факти можуть встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Їх встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові. Аналогічну правову позицію займає і Верховий Суд України (постанови від 13.07.04 р. зі справи №10/732 та від 14.12.04 р. зі справи № 6/11). Даний висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі.
Оскільки заявлений відповідачем позов є зустрічним позовом, то факт припинення зобов’язань за договором є встановленим при розгляді даної справи.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачу у зустрічному позові.
Щодо первісного позову, то він також не підлягає задоволенню з тих підстав, що зобов’язання за договором припинені у зв’язку із правомірною односторонньою відмовою відповідача від зобов’язань за договором у порядку ст.ст. 530, 615 ЦК України.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив прокурору у позові, але підстави відмови повинні бути інші, а саме: відсутність зобов’язань у відповідача за договором №347 від 08.05.2002 року (з урахуванням додаткових угод) станом на день розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційне подання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року по справі №32/8/364-07(32/438) залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат