ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2009 року Справа № 20/133-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів: Верхогляд Т.А., Сизько І.А.
при секретарі Прудніковій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Пахомова О.Е., довіреність №б/н від 03.02.09, Капустян Л.Д., довіреність №б/н від 12.07.09, представник;
від відповідача : Володько О.О., довіреність №24-5-99 від 01.09.09
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.09р. у справі №20/133-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”ЗапорожСпецСплав”, м.Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 2583690грн.12коп.
ВСТАНОВИВ:
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.09р. у справі №20/133-09 (суддя Пархоменко Н.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) ”ЗапорожСпецСплав”, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 29.04., 29.05.2009р., задоволено частково; з відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь позивача стягнуто 2 069358грн.98коп. основного боргу, 205728грн. 22коп. пені, 47802грн.19коп. інфляційних втрат та 25717грн.03 коп. трьох процентів річних; в решті в позові відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з підтвердження матеріалами справи факту заборгованості відповідача по оплаті вартості товару за договором поставки;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ"Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 205728грн.22коп. пені, 47802грн.19коп. інфляційних втрат, 25717грн.03коп. трьох процентів річних і задовольнити заяву товариства про розстрочку виконання рішення строком на один рік з платою рівними частками;
- у поданій скарзі йдеться про ненадання позивачем в момент поставки товару за спірним договором рахунку та податкової накладної, а також доказів направлення них в подальшому на адресу відповідача, а також про те, що скаржником були надані необхідні докази на підтвердження тяжкого фінансового становища товариства, з яких вбачається відсутність у нього прибутку та про перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською;
- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2008р. ТОВ"ЗапорожСпецСплав" (постачальником) та ВАТ"Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (покупцем) укладено договір поставки №511082381, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити феросілікомарганець з визначенням найменування, номенклатури, вимог до якості, кількості, строків постачання та ціни визначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору.
В п.3.4 сторонами узгоджено, що разом з товаром постачальник передає покупцю, у тому числі, рахунок, податкову та товаро-транспортні накладні.
На підставі п.4.1. договору розрахунки мають проводитися шляхом банківського перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 21 банківського дня з дати поставки товару за наявності рахунку і податкової накладної.
Відповідно до п.7.1 договору у разі прострочення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
На виконання умов договору в період з 01.10.08р. по 26.03.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 5191920грн.14коп., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі, наданими в матеріалах справи.
Відповідач оплатив товар частково, його борг на день розгляду справи становить 2069358грн.98коп., доказів оплати боргу останнім не надано.
Ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм, невиконання відповідачем у повному обсязі зобов’язань за договором та ненадання доказів його виконання в процесі розгляду справи, позовні вимоги по стягненню 2069358грн.98коп. заборгованості, 205728грн.22коп. пені, 47802грн.19коп. інфляційних втрат, 25717грн.03коп. трьох процентів річних є цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
Доводи скаржника стосовно ненадання рахунків, у зв”язку з чим у нього відсутні підстави для оплати товару за спірним договором, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки згідно з ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Умови щодо надання позивачем рахунків на оплату передбачені і в п.3.4 договору.
У даному випадку, докази звернення до позивача з вимогою про надання рахунків відповідачем суду не представлені, внаслідок чого умови вказаного вище пункту договору щодо передачі рахунків позивачем слід вважати виконаними.
Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по справі строком на один рік з платою рівними частками, судом першої інстанції правомірно визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено виключних обставин для надання розстрочки, тяжкий фінансовий стан підприємства та посилання на фінансову кризу не можуть слугувати підставами для розстрочки виконання рішення.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.09р. у справі №20/133-09 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.А.Сизько