СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09.09.2009 Справа № 2-а-4515/08/5/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Горошко Н.П. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;
представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 16.12.08 року у справі № 2-а-4515/08/5
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К. Лібкнехта, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АРК (вул. Українська 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 2733, 30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 року (суддя Сидоренко Д.В.) у справі №2-а-4515/08/5 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 2733, 30 грн., було задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, відповідач в апеляційної скарзі вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, механізм застосування мінімального розміру пенсії за віком для нарахування щорічної допомоги дітям війни не застосовується. Відповідач вважає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, у т.ч. соціальна підтримка дітей війни, повинна здійснюватися у розмірі 19,91 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”. Також, відповідач зазначає, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України на 2007 рік не передбачав виплату соціальної підтримки дітей війни.
У судове засідання 09.09.2009 року ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила.
У судове засідання 09.09.2009 року представники відповідачів не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 народиласяІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорта серії ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), тобто на час закінчення Другої Світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність на 2006 рік, затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. У частині 2 статті 65 Закону України зафіксовано, що розмір державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України "Про соціальний статус дітей війни"
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що для визначення соціальних гарантій дітям війни необхідно застосувати розмір виплат 19,91 грн., що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, тому що зазначеною постановою встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; надбавок передбачених Законом України “Про донорство крові та її компонентів”; підвищення громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членом їх сімей, яких було переселено; надбавок на непрацездатних членів сімей, що перебувають на утриманні непрацюючих пенсіонерів; надбавок по догляду за одинокими пенсіонерами та інвалідами; підвищень, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, підвищень, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького ї рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” для батьків і дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, які загинули, померли або пропали безвісті в період проходження служби.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з жовтня по грудень 2007 року.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за період з січня 2006 року по вересень 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період жовтень - грудень 2007 року не вказав суму, яка підлягає стягненню, таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 2 ст. 198, ч. 1 п. 2 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 16.12.08 року у справі № 2-а-4515/08/5, залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 16.12.08 року у справі № 2-а-4515/08/5, змінити.
3. Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 373,59 грн., як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
4. В інший частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2009 р.
Головуючий суддя О.Е.Єланська
Судді Н.П.Горошко
В.А.Омельченко