Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15.09.2009 Справа № 2а-88/09/2770
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Кащеєва С. Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ІНФОРМАЦІЯ_1;
ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області ІНФОРМАЦІЯ_2, довіреність № 26749643 від 09.04.09;
від відповідачів: не з'явився (Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України)
ОСОБА_3, посвідчення УКР№172685 від 24.06.2002, довіреність № 15/2/ц/692 від 01.07.09 ( Військової частини А4362)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 15.05.09 у справі № 2а-88/09/2770
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (зареєстрований: АДРЕСА_2)
до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України (вул. Хрустальова 60, м.Севастополь, 99040)
Військової частини А4362 (вул.Соловйова, буд.1, м.Севастополь, 99007)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання забезпечити житлом
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з двома позовними вимогами (з урахуванням неодноразових уточнень від 27.01.2009, 31.03.2009) про:
визнання дій Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів неправомірними;
зобов'язання Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 негайно забезпечити ОСОБА_1 окремою квартирою для постійного проживання у м.Севастополь (арк.с. 5-10, 32-36, 46-51).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.05.09 у задоволені позову ОСОБА_1 до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України, Військової частини А4362 про визнання дій неправомірними та зобов'язання забезпечити житлом, відмовлено (арк.с.89-90 ).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач перебуває на черзі на отримання житла, але його черга ще не підійшла, у зв'язку з чим, йому не може бути позачергово надане житлове приміщення.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1, 25.05.2009 звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на постанову надійшла 15.06.2009, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги (арк.с. 95,96-99).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»гарантує забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас у зв'язку із скороченням чисельності Збройних Сил України протягом трьох років з моменту звільнення.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 замінено суддю Кучерук О.В. на суддю Яковенко С.Ю. у складі колегії по розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, просили скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог повністю; представник відповідача (Військової частини А4362 Міністерства оборони України) наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 15.09.2009, відповідач - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська Військово-морських сил Збройних Сил України, явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.109), про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська Військово-морських сил Збройних Сил України, викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, повідомлений про дату та час апеляційного розгляду належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача - Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
У період з липня 2000 року по січень 2005 року позивач проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України, зокрема, з 19.04.2003 по 06.01.2005 у Військовій частині А4362 Міністерства оборони України, на посаді техніка відділення експлуатації (АСУ ПД «Дніпро») відділу експлуатації автоматизованих систем управління (арк.с. 15-16).
З 05.07.2003 рішенням засідання житлової комісії військової частини А0776 позивач поставлений на квартирний облік як такий, що потребує поліпшення житлових умов (арк.с.18).
Наказом Головнокомандувача Військово -Морських Сил Збройних Сил України від 15.12.2004 №055-ПМ позивача звільнено з військової служби у запас згідно із підпунктом «г»пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001.
Наказом командира військової частини А4362 від 06.01.2005 №5 позивач виключений зі списків особового складу частини (арк.с. 19).
Відповідно до листа ТВО командира військової частини А4362 від 04.07.2008 знаходиться на квартирному обліку у військовій частині А4362 з 05.07.2003 під номером 48 (арк.с. 20).
Відповідно до заперечень Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Міністерства оборони України від 10.04.2009 та довідки №9/12-1135 від 10.04.2009, позивач перебуває на квартирному обліку у військовій частині А4362 у Севастопольському гарнізоні у загальній черзі з 05.07.2003 за номером 1463, для позачергового отримання житла, як звільнений у запас з лав Збройних Сил України у зв'язку з скороченням штатів -з 02.07.2008 за номером 406 (арк.с. 58-59, 60).
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково, з таких підстав.
На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№2011-ХІІ від 20.12.1991 із змінами та доповненнями (далі -Закон №2011-ХІІ), Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»№1763-ІV від 15.06.2004 із мінами та доповненнями (далі -Закон №1763-ІV), Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція).
Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому суд має дослідити всі обставини справи, які можуть бути використані для захисту інтересів особи.
Частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується конституційним принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, колегія суддів виходить з того, що нормативні акти та дії державної влади мають бути підпорядковані праву як мірі загальної та рівної для всіх свободи і справедливості. Закон не може бути інструментом свавілля як окремих осіб, так і держави.
Колегія суддів відзначає обставину грубого порушення відповідачем прав позивача на ефективний засіб правового захисту, передбачений Конвенцією. Так, статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Передбачене статтею 13 Конвенції право особи на ефективний правовий захист у національному органі не передбачає її обов'язку використовувати неефективні способи.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.1991 «Про дію міжнародних договорів на території України»стали невід'ємною частиною національного законодавства, а у відповідності до Законів України від 22.12.1993 «Про міжнародні договори України»та від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.
Діючи відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційної інстанції застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною дев'ятою статті 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Закон №1763-ІV встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.
Пунктом 8 частини першої статті 1 цього Закону (в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) встановлено, що забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зміни, внесені пунктом 73 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Таким чином, пункт 8 частини першої статті 1 діє в наступній редакції «особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України. До забезпечення житлом на зазначених у цьому пункті умовах гарантується виплата компенсацій за проживання у найманому житлі в розмірі вартості житла по регіонах України, яка затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі будівництва та архітектури».
Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція) визначає організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, у тому числі які проходять військову службу у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), що належать до сфери управління Міністерства оборони України, у його структурних підрозділах, а також особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 4.5 Інструкції встановлено, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.
Списки розподілу житлової площі (додаток 7) розробляються квартирно-експлуатаційним органом та з необхідними документами проходять правову експертизу і перевіряються на відповідність чинному законодавству помічником начальника гарнізону з правової роботи та направляються на затвердження начальнику гарнізону.
У разі непогодження гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини списків розподілу житлової площі або погодження із зауваженнями керівник квартирно-експлуатаційного органу протягом 5 днів доповідає начальнику гарнізону внесені гарнізонною житловою комісією та житловою комісією військової частини обґрунтовані письмові зауваження для прийняття ним відповідного рішення.
Списки розподілу житлової площі подаються начальником гарнізону, головою гарнізонної житлової комісії та керівником квартирно-експлуатаційного органу на перевірку до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для подальшого їх розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів неправомірними не відповідає матеріалам справи та діючому законодавству України.
Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили правомірність та обґрунтованість його бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів, так як ті дії, що здійснювались є недостатніми для повного захисту прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання дій Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів неправомірними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Висновки суду першої інстанції не відповідають як фактичним обставинам справи та матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.05.09 у справі № 2а-88/09/2770 задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.05.09 у справі № 2а-88/09/2770 скасувати.
3. Прийняти нову постанову в частині позовної вимоги про визнання дій Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів неправомірними.
4. Позовні вимоги задовольнити частково.
5. Визнати неправомірними дії Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської Військово-морських сил Збройних Сил України і Військової частини А4362 щодо ненадання ОСОБА_1 житла для постійного проживання протягом трьох років і десяти місяців після звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 21 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна