УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-251/12 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічними позовами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання договору поруки припиненим та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» в особі уповноваженого фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, треті особи – Орган опіки та піклування Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору факторингу недійсним, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року, -

встановила:

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року позов ТОВ ФК "Вектор Плюс" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором №0501/0208/88-015 від 12 лютого 2008 року в розмірі 137 267,70 доларів США, що еквівалентно 3 218 927,56 грн. та 67 854,38 грн. пені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК "Вектор Плюс" 1700,00 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Омега Банк" в особі уповноваженого фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію про визнання недійсними договору факторингу № 15 від 28.11.2012, кредитного договору №0501/02/88-015-Р-1 від 12.02.2008, договору іпотеки від 12.02.2008 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ ФК "Вектор Плюс" задоволено. Визнано припиненим договір поруки №0501/0208/88-015-Р- 1 від 12.02.2008.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду у частині відмови у задоволенні його зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цього позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив обставини, на які посилався, як на підставу своїх зустрічних позовних вимог. Зокрема, вказав, що судом першої інстанції не з’ясовано наявність у ТОВ ФК «Вектор Плюс» ліцензії на надання фінансових послуг, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, банківської ліцензії, не встановлено, чи сплатило ТОВ ФК «Вектор Плюс» Банку відповідні кошти за договором факторингу, чи виникло у товариства право вимоги до нього, що призвело до неправильного вирішення спору. На його думку, ним надано достатньо доказів, які підтверджують, що дитина на час укладення договору іпотеки проживала у будинку, який є його предметом, та підтверджують обізнаність банку про ці обставини, що вказує про недійсність даного правочину, оскільки він укладений без попередньої згоди органу опіки і піклування. Також послався на несправедливість умов кредитного договору, відсутність кредитних правовідносин із будь-якою стороною справи, їх припинення, у зв’язку із прощенням боргу згідно норм Податкового кодексу. Вказав на відсутність посилання суду при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення на стягнення боргу в еквіваленті на національну валюту.

Рішення суду у іншій частині не оскаржується, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

Заслухавши осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 203 ЦПК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (т.1 а.с.11), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0501/0208/88-015, згідно умов п. 1.1., 1.3 якого Товариство зобов’язувалось надати Позичальнику грошові кошти у розмірі 150 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, з терміном повернення до 09 лютого 2018 року та сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом (т.1 а.с.23 зворот - 25).

Зазначені кредитні кошти, відповідно до п. 1.4. Договору, призначались на споживчі цілі і були отриманні позичальником у п’ять траншів, що підтверджується відповідними копіями заяв на видачу готівки, платіжних доручень про перерахунок коштів на рахунок, заяв ОСОБА_1 про видачу траншів та розпоряджень відділу бухгалтерського обліку ЖВ ВАТ "Сведбанк" (т.2 а.с.43-48; т.4 а.с.90-95; т.5 а.с.74-81). Повернення коштів мало відбуватися згідно графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною кредитного договору (т.1 а.с.25 зворот 26).

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов вищевказаного кредитного договору між ним та ВАТ "Сведбанк" 12 лютого 2008 року укладено іпотечний договір (т.1 а.с.22-23), за яким позичальник передав в іпотеку ВАТ "Сведбанк" належні йому на праві власності житловий будинок № 7, що розташований в с. Зарічани Житомирського району Житомирської області по вул. Броварській (т.2 а.с.57) та земельну ділянку площею 1 000 кв.м. у цьому ж населеному пункті (а.с.61 зворот -62, а.с.56 т.2).

Згідно копії довідки, виданої 25 січня 2008 року, виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за вищевказаною адресою ніхто не був зареєстрований та не проживав (т.5 а.с.83).

ОСОБА_2, як дружина позичальника і іпотекодавця ОСОБА_1, дала згоду на укладення останнім кредитного договору, на передачу вищевказаної нерухомості, що набута ними під час перебування у шлюбі, в іпотеку та на укладання будь-яких змін та доповнень до договору іпотеки (т.5 а.с.82).

12 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0501/0208/88-015-Р-1 (т.1 а.с.19), згідно якого остання взяла на себе зобов’язання відповідати перед зазначеним Товариством за виконання зобов’язань ОСОБА_1 щодо повернення коштів, наданих ВАТ "Сведбанк" останньому відповідно до кредитного договору № 0501/0208/88-015 (п. 1 Договору поруки). Укладенню даного правочину передувала заява ОСОБА_2 як поручителя (т.2 а.с.62 зворот 63).

22 грудня 2008 року між сторонами кредитного договору № 0501/0208/88-015 від 12 лютого 2008 року укладено договір про внесення змін до цього правочину, за яким п. 3.1. кредитного договору було викладено в редакції зі зміненим позичковим рахунком, на який мали вноситись грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості (т.1 а.с.20).

10 березня 2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 2620.8.6248757.01 (т.3 а.с.155-157), згідно якого ОСОБА_1 відкривався рахунок з метою внесення грошових коштів в національній валюті для купівлі іноземної валюти на валютних аукціонах НБУ з метою погашення заборгованості за діючими валютними кредитами. 07 жовтня 2009 року та 09 квітня 2009 року ОСОБА_1 вносив кошти на цей рахунок для купівлі валюти з метою погашення кредитної заборгованості по кредитному договору № 0501/0208/88-015 від 12 лютого 2008 року у сумі 32 116,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно (т.3 а.с.160).

Листом-повідомленням № 923 від 12 листопада 2010 року позичальника та поручителя повідомлено про зміну умов кредитного договору № 0501/0208/88-015 від 12 лютого 2008 року, а саме про необхідність у 30-денний строк з дня отримання даного повідомлення сплатити заборгованість за кредитним договором, яка, станом на 22 листопада 2010 року, складала 131 471,96 долар США (т.1 а.с.10).

12 липня 2011 року ПАТ «Сведбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2, додало розрахунок, відповідно до якого, станом на 30 березня 2011 року, борг за кредитним договором становив 137 267,70 доларів США з яких: 117 410,51 доларів США заборгованість за кредитом, 19 857,19 доларів США заборгованість за процентами, 67 854,38 гривні заборгованість з пені (т.1 а.с.6).

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу № 15 (т.1 а.с.98-101, т.4 103-131), відповідно до якого, банк відступив Фактору право вимоги стягнення заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0501/0208/88-015, загальна сума якої, станом на 28 листопада 2012 року, складала 206 684,26 доларів США (т.1 а.с.102).

Цього ж числа між цими ж сторонами укладено Договір про відступлення прав за іпотечними договорами (т.2 а.с.6-7, т. 4 а.с. 99-101), зокрема, і по укладеному з ОСОБА_1 іпотечному договору від 12 лютого 2008 року (т.2 а.с.8).

21 грудня 2012 року ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" склали акт прийому-передачі Документації за Договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, згідно якого Фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність прав грошових вимог до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 (т.4 а.с.96-98).

14 грудня 2012 року представниками ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" ОСОБА_1 надіслано повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 0501/0208/88-015 та повідомлено реквізити для сплати заборгованості новому кредитору (т.5 а.с.64).

29 квітня 2009 року ПАТ "Сведбанк" змінив своє найменування на ПАТ "ОМЕГА БАНК" (а.с.11-12 т.5).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.75). Останні зареєстровані у будинку, що був предметом договору іпотеки, з 25 жовтня 2008 року та з 16 листопада 2009 року, відповідно (т.1 а.с.32,33).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2014 року задоволено позов ТОВ "ФК "Вектор Плюс" до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Житомирської райдержадміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на належні боржнику вищевказані житловий будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0501/0208/88-015 від 12 лютого 2008 року (т.5 а.с.88, 97-99). Зазначене судове рішення не виконано, що не заперечувалось сторонами.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними кредитного договору, договорів іпотеки та факторингу, суд першої інстанції виходив із безпідставності вимог ОСОБА_1, відповідності оспорених договорів вимогам чинного законодавства.

Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо не з’ясування судом наявності у ТОВ ФК «Ветор Плюс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, а фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має  право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

При цьому нормами ЦК України не встановлено жодних обмежень щодо складу осіб (боржників), по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги, яке має наслідком заміну кредитора у зобов'язанні, передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи предмет договору факторингу, до фактора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи умови щодо валюти кредитування.

Із матеріалів справи убачається, що договір факторингу є укладеним у відповідності до вимог закону, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, відсутність ліцензії на здійснення валютних операцій у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не може бути підставою для визнання недійсним договору факторингу, оскільки чинне законодавство не вимагає її наявності під час здійснення операцій факторингу.

Згідно наданого суду апеляційної інстанції Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яке видано 16 листопада 2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстровано як фінансову установу та згідно додатку до свідоцтва останнє має право відповідно до законодавства здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензій та/або дозволів, а саме: факторинг та надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів. (т.6 а.с. 149-150).

Відтак, посилання у апеляційній скарзі на відсутність у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ліцензії на здійснення фінансових послуг, банківської ліцензії є також безпідставними.

Крім цього, законодавство, яке регулює правовідносини за договором факторингу, не обмежує суб'єктний склад боржників або майнових поручителів, тобто боржниками та майновими поручителями можуть бути фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, що спростовує доводи позивача за зустрічним позовом у цій частині.

Не може бути підставою для визнання правочину недійсним невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, тому посилання ОСОБА_1 на необхідність встановлення судом таких обставин та доказів оплати ціни продажу за договором факторингу, як підставу відсутності у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги до нього, є помилковими. Дійсність і наявність права грошової вимоги у фактора до відповідачів підтверджується також дослідженим судом актом прийому-передачі документації за договором факторингу (т. 4 а.с. 96-98).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позичальник одержав від фактора письмове повідомлення про відступлення йому права грошової вимоги і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також розрахунковий рахунок, на який мають здійснюватись платежі. Про отримання такої вимоги не заперечував позичальник.

Оскільки при укладанні кредитного договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови, які були обумовлені згодою сторін, позичальник ознайомився з усіма елементами вартості кредиту та іншими необхідними складовими оплат по ньому, погодився з ними, доказів щодо несправедливості договору та порушення принципів добросовісності, його невідповідності положенням ЦК України або іншим правовим нормам, порушень з боку кредитора ОСОБА_5 України «Про захист прав споживачів» позивач за зустрічним позовом суду не надав, висновок суду про відмову у задоволенні позову у частині визнання кредитного договору недійсним є правильним, а доводи апелянта у цій частині необґрунтованими, такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Наявність укладеного відповідно до вимог чинного законодавства кредитного договору, договору факторингу не може свідчити про відсутність зобов’язальних правовідносин із будь-якою стороною справи та будь-яке їх припинення, крім проведення належним чином виконання зобов’язання. Позивачами за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором, а відтак зобов'язання не є припиненим. Тому доводи ОСОБА_1 у цій частині є безпідставними.

Є необґрунтованими та такими, яким суд дав належну оцінку, посилання у апеляційній скарзі на підроблення документів банком (т. 4 а.с. 198), оскільки належними та допустимими доказами ці обставини позивачем за зустрічним позовом не підтверджені.

Доводи ОСОБА_1 щодо доведеності вимог про визнання договору іпотеки недійсним з огляду на те, що на момент його укладення малолітній син мав право користування предметом іпотеки, проживав у будинку, а договір був укладений без згоди органу опіки і піклування, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

У п. 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Судом встановлено, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2, ні їх малолітній син ОСОБА_4 не були зареєстровані у будинку, який був переданий в іпотеку. Даний правочин укладений батьком малолітнього, на укладення договору іпотеки давала згоду мати малолітнього. При цьому батьки діяли, як законні представники своєї дитини.

Вирішуючи спір, суд дав правильну оцінку наявним у матеріалах письмовим доказам і обґрунтовано послався на відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дитина мала право користування будинком на час його передачі в іпотеку.

Зазначене підтверджується також змістом анкет на отримання кредиту ОСОБА_1, де останній зазначав своє зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, де остання зазначала зареєстроване місце проживання – м. Житомир, майдан Соборний, 2/12, кв. 11, а місце фактичного проживання - АДРЕСА_1. В анкетах вони вказували про перебування на їх утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 64, т.1 а.с.14,17, т. 5 а.с. 83).

Висновок суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у цій частині здійснений при правильному застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, судової практики та узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, які висловлені у постановах, прийнятими за результатами розгляду справи від 27 квітня 2016 року № 6-2976цс15, від 10 лютого 2016 року № 6-1793цс15 та від 22 червня 2016 № 6-1024цс16.

Доводи ОСОБА_1, що при проголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення було відсутнє посилання суду про стягнення боргу в еквіваленті на національну валюту, не відповідають дійсності та спростовуються технічним записом судового засідання (т. 6 а.с. 36).

У відповідності до ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому інші посилання ОСОБА_2, які виходять за межі доводів апеляційної скарги, яку остання підтримала, та представника ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини та докази, на які посилався ОСОБА_1В, як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом та заперечень проти позовних вимог ТОВ «ФК «Вектор Плюс», правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

          За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: