Яготинський районний суд Київської області

ун. № 382/1937/15-ц

пр. № 2/382/23/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Бурзель Ю.В.,

за участю секретаря – Нікішина П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Яготинської міської ради Київської області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Зазначала, що вона є власником житлового будинку №41 по вул. Л. Українки в м. Яготині з 05 вересня 1990 року.

Власником суміжного домоволодіння №32 по вул. Л. Українки є ОСОБА_2

Протягом всього часу з моменту набуття права власності на будинок вона мала доступ до свого володіння з вул. Л. Українки через дорогу загального користування.

Останнім часом ОСОБА_2 став забороняти їй їздити та ходити проїздом загального користування, мотивуючи це тим, що це його земельна ділянка.

У березні 2011 року вона зверталась до Яготинської міської ради із зверненням про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування до свого домоволодіння, які створює їй ОСОБА_2

Листом виконавчого комітету Яготинської міської ради від 09 березня 2011 року розглянуто її звернення щодо спільної межі між земельними ділянками №32 і №41 по вул. Л.Українки та запропоновано віднести земельну ділянку, яка виділена на картографічному матеріалів червоним кольором до земель загального користування, для використання її в якості проїзду та розворотного майданчика.

У 2012 році ОСОБА_2 звернувся до неї із проханням погодити акт зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, оскільки хотів приватизувати земельну ділянку, яка частково межує із її земельною ділянкою. Вона підписала вказаний акт погодження меж, оскільки ОСОБА_2 запевнив її, що він хоче приватизувати лише належну йому земельну ділянку, а розворотний майданчик як частину вулиці, через яку існує єдиний підхід до її будинку залишити в загальному користуванні згідно рекомендацій Яготинської міської ради у листі 09 березня 2011 року, при цьому вона не бачила конфігурації земельної ділянки, її площі та розміщення.

Після приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 установив на паркані замок і вона позбавлена права проходу та проїзду до належного їй домоволодіння.

Посилаючись на те, що площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_2, становила 0,06 га, рішенням Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га, однак в ці 0,1000 га увійшли землі загального користування, а відтак вказане рішення міської не відповідає вимогам закону, просила визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради №5 від 11 квітня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у власність», визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 29 грудня 2012 року та скасувати державну реєстрацію такого державного акта.

У судовому засіданні позивачка та представник позивача позов підтримали.

ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаюсь на те, що всі будинки по вул. Л. Українки по непарній стороні мають заїзд з боку кладовища. З боку вулиці Л.Українки домоволодіння ОСОБА_1 ніколи не мало проїзду, була лише калітка. ОСОБА_2 не чинить жодних перешкод ОСОБА_1 у праві її проходу по його земельній ділянці, як вбачається зі старого плану вулиця Л.Українки виходила між домоволодінням №41 та №39 по вул. Л. Українки на кладовище, крім того, ОСОБА_1 підписала ОСОБА_2 акт погодження меж.

Представник міської ради проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що міською радою була затверджена документація ОСОБА_2, оскільки висновок управління архітектури Яготинської РДА не містив обмежень щодо використання земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 підписала акт погодження меж.

Представник Яготинської РДА у судове засідання 28 жовтня 2016 року не з`явився, у попередніх засіданнях покладався на розсуд суду.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явились.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: м. Яготин, вул. Л.Українки, 32, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 29 грудня 2012 року (а.с. 10).

Власниками суміжної земельної ділянки №41 по вул. Л. Українки у м. Яготині площею 0,1000 га є ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 (а.с. 65-66) на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого 29 грудня 2012 року.

Згідно рішення виконкому Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га за адресою: м. Яготин, вул. Л. Українки, 32, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 15).

03 травня 2012 року ОСОБА_1 підписала ОСОБА_2 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачі на зберігання межових знаків (а.с. 18 зворот).

Як вбачається з висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яготинської РДА від 25 травня 2012 року (а.с. 18) відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, розглянувши схему розташування земельної ділянки та рішення Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Яготині по вул. Л. Українки, 32, ОСОБА_2, повідомляє, що обмеження на використання земельної ділянки відсутні.

13 червня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_5 із заявою, у якій просив виконати роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акта на право власності на земельну ділянку) згідно рішення виконкому Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року площею 0,1000 га по вул. Л. Українки, 32, у м. Яготині Київської області (а.с. 14 зворот).

Рішенням Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року (а.с. 19) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1000 га за адресою: м. Яготин, вул. Л. Українки, 32, та внесено зміни до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року №5 «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині площі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2

Разом із тим рішенням Яготинської міської ради від 29 березня 2012 року (а.с. 108-109) надано дозвіл ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акта на право власності на земельну ділянку) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах населеного пункту по вул. Л. Українки, 41, в м. Яготині в адміністративних межах Яготинської міської ради, у зв’язку із чим 06 червня 2012 року була написана відповідна заява на ФОП ОСОБА_5 (а.с. 107).

22 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписав ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачі на зберігання межових знаків (а.с. 116).

Рішенням Яготинської міської ради від 18 жовтня 2012 року (а.с. 117-118) затверджено розроблену ФОП ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акта на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою вул. Л. Українки, 41, м. Яготин, Київська область та передано вказану земельну ділянку у спільну сумісну власність.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Яготинської міської ради від 09 березня 2011 року (а.с. 7) виконавчим комітетом Яготинської міської ради розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо спільної межі між земельними ділянками за адресами: вул. Л. Українки, 32, вул. Л. Українки, 41; представниками комісії з розгляду земельних спорів було здійснено виїзд за вказаними адресами; вивчивши надані заявником картографічні матеріали, виконавчий комітет пропонує віднести земельну ділянку, яка виділена на картографічному матеріалі червоним кольором до земель загального користування, для використання її як проїзду та розворотного майданчика.

Як вбачається з листа ГУ ДСНС України в Київській області від 24 травня 2016 року (а.с. 162) виїздом працівників Яготинського РС ГУ ДСНС України в Київській області встановлено, що під’їзд до земельної ділянки по вул. Л. Українки, 41, в м. Яготині Київської області відсутній, оскільки відгороджений огорожею іншої земельної ділянки, що в свою чергу порушує п. 1.3 розділу 3 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30 грудня 2014 року.

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи від 25 серпня 2016 року в містобудівній ситуації, що склалася після приватизації земельних ділянок №№32, 41 на вул. Л. Українки у м. Яготині Київської області, прохід та проїзд (під`їзд) до земельної ділянки №41 на вул. Л.Українки з вул. Л.Українки відсутній.

Дорога, що проходить по периметру східної частини кладовища і межує з будинковолодіннями №39 і №41 та ін. є існуючим проїздом по території кладовища.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом п. а ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порівнюючи схему розташування земельної ділянки та збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів (а.с. 16, 17 зворот), наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 із відповідною схемою розташування земельної ділянки та збірним кадастровим планом суміжних землевласників та землекористувачів (а.с. 111, 112), що наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд звертає увагу на те, що вказані документи мають значні відмінності.

Як вбачається із схеми розташування земельної ділянки та збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів, що наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2, під’їзд та прохід до земельної ділянки №41 з вул. Л.Українки відсутній.

Проте як вбачається зі схеми розташування земельної ділянки, що наявна в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, під’їзд та прохід до земельної ділянки №41 з вул. Л.Українки наявний.

Зі збірного кадастрового плану суміжних землевласників та землекористувачів, що наявний в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вбачається, що між земельною ділянкою №39 і земельною ділянкою №41 є земельна ділянка, яка відноситься до земель міської ради, що підтверджує посилання представника ОСОБА_2 про те, що вул. Л.Українки упиралась у земельну ділянку №32 і звертала між земельними ділянками №39 і №41 та виходила на кладовище.

Однак, навіть якщо така конфігурація вулиці Л.Українки була б збережена, ОСОБА_1 все рівно не мала б проходу та під’їзду до належної їй земельної ділянки №41 з вул. Л.Українки, оскільки конфігурація земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2, позбавляє її такої можливості.

Отже, суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що вона, погоджуючи ОСОБА_2 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачі на зберігання межових знаків, не бачила суміжного плану землекористувачів та збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів, що наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2, у яких проїзд та прохід до належної їй земельної ділянки №41 з вул. Л.Українки відсутній, вона вважала, що погоджує такий акт з урахуванням рекомендацій виконавчого комітету Яготинської міської ради щодо влаштування проїзду та розворотного майданчика. Про те, що вона позбавлена права проходу та проїзду до її домоволодіння №41 з вул. Л. Українки, їй стало відомо після отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку №32 по вул. Л. Українки (державний акт зареєстровано 29 грудня 2012 року).

Доводи представника ОСОБА_2 про неможливість влаштування розворотного майданчика, через розміри земельної ділянки, суд відхиляє, оскільки навіть у разі неможливості влаштування розворотного майданчика ОСОБА_1 повинен бути забезпечений прохід та під’їзд до належної їй земельної ділянки саме з вул. Л. Українки, а не з боку кладовища.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що ворота для в`їзду на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, розміщені з боку кладовища, а відтак їй не потрібно мати аналогічний заїзд з боку вул. Л.Українки, суд також не приймає до уваги, з огляду на доводи позивачки про те, що вул. Л.Українки, 41, є її поштовою адресою, всі екстренні служби орієнтуються на цю адресу і заїжджають саме з вул. Л.Українки, з боку якої такого під`їзду немає (що підтверджується і листом ГУ ДСНС України в Київській області від 24 травня 2016 року (а.с. 162)), а також на те, що дорога, що проходить по периметру східної частини кладовища і межує з будинковолодіннями №39 і №41 та ін. є існуючим проїздом по території кладовища, а не під`їздом до домоволодінь.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить із такого.

За змістом ст. ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За змістом п.п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у спарві на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу представником позивача надано розрахунок суми гонорару, який включає види робіт, кількість витрачених годин, вартість робіт, виходячи з вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а також квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 4409 грн. 60 коп.

Також у матеріалах справи є договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_6 від 12 квітня 2016 року (а.с. 149).

Також суд вважає, що клопотання представника позивача про стягнення 7100 грн. (згідно рахунку-фактури) вартості експертизи підлягає задоволенню, оскільки приймає посилання представника позивача про те, що оплата вартості експертизи була здійснена через термінал і що якби експертиза не була оплачена, вона не була б проведена.

Разом із тим ст. 88 ЦПК України не передбачає солідарного стягнення судових витрат, а відтак з огляду на характер позовних вимог та висновок суду про задоволення позову, суд приходить до висновку про покладення на кожного з відповідачів по 1/3 частині від кожного виду судових витрат (по 2366 грн. 67 коп. вартості експертизи, 81 грн. 20 коп. судового збору, 1469 грн. 87 коп. витрат на правову допомогу).

Керуючись ст. 152 ЗК України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради № 1327-28- VI від 06 вересня 2012 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради №5 від 11 квітня 2000 року "Про передачу земельних ділянок у власність" .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянкусерії ЯЙ № 943007 від 29 грудня 2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Яготинської міської ради № 1327-28- VI від 06 вересня 2012 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №322550001003363, на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: вул. Л.Українки, 32, м. Яготин, Київська область, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасувати реєстрацію вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2366 грн. 67 коп. вартості судової земельно-технічної експертизи, 1469 грн. 87 коп. витрат на правову допомогу, 81 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з Яготинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2366 грн. 67 коп. вартості судової земельно-технічної експертизи, 1469 грн. 87 коп. витрат на правову допомогу, 81 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з Яготинської міської ради на користь ОСОБА_1 2366 грн. 67 коп. вартості судової земельно-технічної експертизи, 1469 грн. 87 коп. витрат на правову допомогу, 81 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Бурзель