Справа № 357/2316/16-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л. М.

Провадження № 22-ц/780/5585/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 27.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді – Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

встановила:

У лютому 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

24 липня 2007 року  між ОСОБА_2 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк»,   було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику  кредит у розмірі 9354  долари США строком до 24 липня 2014 року з виплатою 11,99% річних.

24 липня 2007 року  в якості забезпечення належного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

В зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором  у позичальника ОСОБА_2 виникла заборгованість в розмірі 4015,63  долари США, що за курсом НБУ станом на 18.01.2016 року становить 97 912, 95  грн., з яких :  2689,23 дол. США борг за кредитом ; 1326,40 дол. США борг за відсотками.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно   кредитну заборгованість  в сумі 4015,63  дол. США та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «Правекс-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування судом норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, в обґрунтування скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду є необґрунтованим та незаконним, оскільки право на звернення до суду виникло з дня настання строку виконання основного зобов’язання, тобто з 24 липня 2014 року.

Крім того, зазначають, що суд, застосувавши строк позовної давності, не врахував, що за кредитним договором позичальник мав обоВ2язко погашати кредит щомісячними платежами, відповідно, і строк позовного давності має застосовуватись до кожного з місячних платежів.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що банк звернувся до суду з даним позовом після спливу трирічного строку позовної давності щодо усіх заявлених позовних вимог.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 525 , 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Збов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 липня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 739-040/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику   споживчий кредит для придбання автомобіля  в іноземній валюті в розмірі 9 354  долари США строком до 24 липня 2014 року з виплатою 11,99% річних.

В якості забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3  24 липня 2007 року  було укладено договір поруки.

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник зобов’язувався здійснювати своєчасне погашення  заборгованості за кредитним договором рівними частинами в сумі 112 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Відсотки за користування кредитом підлягали сплаті позичальником щомісяця у термін до 10 числа, наступного за місяцем нарахування відсотків (п.4.5. кредитного договору).

Пунктом  9.2. кредитного договору  визначено,  що  сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості  за кредитом та/або  сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений  у п. 1.2. даного договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Пунктом  6.1.4. кредитного договору передбачено, що при настанні подій, зазначених у п.п. 9.1.1.- 9.2 даного договору, позичальник зобов’язується достроково погасити заборгованість за кредитом і відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній строковий платіж  відповідач ОСОБА_2 здійснив 09 жовтня 2012 року.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано виходив з вказаних положень закону та договору і рахував, що сторони передбачили зміну строку виконання зобов»язань за кредитним договором у випадку несплати позивачем чергового місячного платежу за кредитним договором. Оскільки момент   прострочення виник 11 листопада 2012 року, в  силу п.9.2. кредитного договору  строк користування кредитом було достроково припинено 10 грудня 2012 рок в саме з цього часу у банку виникло право звернутись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

З цих міркувань колегія суддів вважає безпідавними доводи апеляційної скарги про те, що у банку право на звернення до суду виникло з дня настання строку виконання основного зобов’язання, тобто з 24 липня 2014 року, оскільки у кредитному договорі сторони передбачили зміну строку виконання зобов»язань за кредитним договором у випадку несплати позивачем чергового місячного платежу за кредитним договором, що настав 10 грудня 2012 року.

Разом з тим колегія суддів не згідна з висновком суду першої інстанції про те, що банк пропустив строк позовної давності по усім позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою по захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року та №6-160цс14 від 19 листопада 2014 року, позовна давність обчислюється окремо за кожним простроченим платежем, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягнення у межах позовної давності за кожним із платежів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що на підставі заяви про застосування позовної давності кредитна заборгованість за тілом кредиту та процентами підлягає стягненню за останні календарні три роки перед зверненням кредитора до суду.

Оскільки позивач звернувся до суду 16 лютого 2016 року (а.с.36), то стягненню з відповідача підлягає кредитна заборгованість (тіло кредиту та прострочена заборгованість за відсотками), з врахуванням наданого позивачем її розрахунку, за період з 16 лютого 2013 року по 14 липня 2015 року (а.с.6-8).

Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на вказані вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що банк звернувся до суду з даним позовом після спливу трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ«Правекс-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ст.309 ЦПК України у зв’язку з неправильним застосуванням судом норми матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Також з відповідача ОСОБА_4 в силу вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у розмірі 1821 гривня 86 копійок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення зобов»язань за договором, укладеним між ОСОБА_3 та банком 24 липня 2007 року в силу ч.4 ст. 559 ЦК України. Враховуючи, що кредитний договір, в забезпечення виконання якого було укладено договір поруки, достроково припинено 10 грудня 2012 р. і кредитор протягом шести місяців після спливу цієї дати не пред»явив жодних вимог до поручителя В цій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії СК №268263, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» (код ЄДРПОУ 14360920, місцезнаходження: Кловський узвіз, 9/2, м.Київ, 01021) заборгованість за кредитним договором №739-040/07Р за період з 16 лютого 2013 року по 14 липня 2015 року в сумі 2372, 07 доларів США, з яких 1850 доларів США- тіло кредиту, а 552,07 доларів США – проценти за користування кредитом та судовий збір в сумі 1821 гривня 86 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: