ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.08.09 р. Справа № 39/193
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С., суддів Мєзєнцева Є.І., Нестеренко Ю.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Валпекс” м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк
про: стягнення 55675 грн. 75 коп.
За участю представників сторін
від позивача Кучер В.М. – за довіреністю;
від відповідача Лавренов Д.В. – за довіреністю;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Валпекс” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 55675 грн. 75 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р., угоду про зміну сторони в договорі (новація) від 01.03.2006р., транспортні накладні № 4585 від 24.06.2008 р., № 4988 від 08.07.2008 р., № 5606 від 05.08.2008 р., № 5607 від 05.08.2008 р., № 6817 від 23.09.2008 р., № 6818 від 23.09.2008 р., № 8511 від 18.11.2008 р., № 8512 від 18.11.2008 р., № 8513 від 18.11.2008 р., № 8514 від 18.11.2008 р., № 8523 від 18.11.2008 р., претензію від 27.02.2009 р., податкові накладні.
Заявою від 26.06.2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, збільшив їх розмір, та просив суд додатково стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000,00грн., 3% річних в сумі 796,24грн., індекс інфляції в сумі 4008,66грн.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що товар поставлений на підставі представлених позивачем накладних постачався не за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р., що є підставою позовних вимог, а на підставі усних домовленостей.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11.08.2009 р. справу призначено до колегіального розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
12.12.2005 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Валпекс” м. Київ (Постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПОРТ” (Покупець), укладено договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід’ємною частиною цього Договору.
Угодою від 01.03.2006 р. про зміну сторони в договорі сторони дійшли згоди, що у зв’язку з припиненням діяльності покупця за Договором та передачі прав та обов’язків по Договору № 130 від 12.12.2005 р. новому покупцю, як власнику всього нерухомого майна, інтелектуальних та інших прав торгової мережі Обжори, замінити сторону - “Покупця” за договором № 130 від 12.12.2005 р. на “Нового покупця” - ТОВ “ТС ОБЖОРА”.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов означеного Договору на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 55675,55грн., на підтвердження чого представив суду товарно-транспортні накладні № 4585 від 24.06.2008 р., № 4988 від 08.07.2008 р., № 5606 від 05.08.2008 р., № 5607 від 05.08.2008 р., № 6817 від 23.09.2008 р., № 6818 від 23.09.2008 р., № 8511 від 18.11.2008 р., № 8512 від 18.11.2008 р., № 8513 від 18.11.2008 р., № 8514 від 18.11.2008 р., № 8523 від 18.11.2008 р.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Підставою заявлених позовних вимог позивач визначає договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р.
Дослідивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази господарським судом встановлено, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять посилань на визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р.
Відповідач факт отримання товару згідно означених накладних за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р. заперечив.
Суд приймає до уваги, що за приписами п. 2.2.3 Договору постачальник зобов’язаний зазначати у всіх документах, які відносяться до поставки, інформацію, що ідентична Замовленню на поставку Покупця
номер замовлення на поставку;
номер торгової точки покупця та адресу поставки;
дату замовлення на поставку;
кодовий номер, найменування та кількість товару, які поставляються;
найменування та код постачальника;
Представлені позивачем видаткові накладні означеним вимогам не відповідають.
З метою вирішення питання щодо встановлення факту поставки товару згідно представлених товарно-транспортних накладних саме в межах договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р. судом були витребувані специфікації до договору.
У відповідності з п. 1.2 Договору Покупець надає замовлення на поставку Постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (перелік) товарів, які поставляються за цим Договором, їх цін. Специфікація є невід’ємною частиною цього договору (Додаток № 2 “Специфікація”).
На виконання вимог суду позивачем представлено специфікацію від 02.04.2008 р., що засвідчена лише з боку позивача.
Суд приймає до уваги, що договір укладений сторонами 12.12.2005 р., угода про зміну сторони в договорі датована 01.03.2006 р., натомість представлена позивачем специфікація до договору складена лише 02.04.2008 р. При цьому доказів на підтвердження узгодження сторонами кількості, асортименту та ціни товару шляхом складення, визначеної п. 1.2 Договору, специфікації, протягом 12.12.2005 р. – 02.04.2008 р. позивачем суду не представлено.
З огляду на наведене, представлена позивачем специфікація від 02.04.2008 р. не може бути прийнята судом в якості належного доказу на підтвердження узгодження сторонами кількості асортименту та ціни товарів, що постачаються за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р.
За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави вважати, що поставка товару згідно означених накладних відбулася в межах договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р.
Так само не надають можливості вірогідно встановити факт поставки товару в межах договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р. надані позивачем податкові накладні, оскільки в якості підстав виникнення зобов’язань останні визначають накладні, одночасно жодних відомостей щодо номера договору та дати його укладення в означених податкових накладних не зазначається.
Здійснена відповідачем часткова оплата за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р. не ідентифікує первинних документів в рахунок яких здійснювалась така оплата, тобто не можна достовірно стверджувати, що згідно представлених платіжних доручень № 705 від 12.11.2008 р. та № 2365 від 30.06.2008 р. відповідачем оплачувався товар за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р., поставлений згідно представлених видаткових накладних, на які посилається позивач.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Правовою підставою заявлених позовних вимог позивач визначає саме договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 130 від 12.12.2005 р., проте не довів суду з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів виконання зобов’язань за договором на суму заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Крім того, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних в сумі 796,24грн., індекс інфляції в сумі 4008,66грн.
Обов’язок боржника щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, застосовуються у випадку невиконання або неналежного виконання, останнім, прийнятих на себе зобов’язань, що спричинили порушення прав постраждалої особи.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення ТОВ “ТС Обжора” м. Донецьк умов Договору, у задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 796,24грн., індексу інфляції в сумі 4008,66грн. також слід відмовити.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині моральної шкоди в сумі 5 000 грн. 00коп.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, виходячи з положень ст. 22 ГК України, являє собою втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу підприємства та інш.
Із змісту наведених норм права поняття відповідальності за заподіяну шкоду включає такі складові як наявність шкоди, протиправна поведінка (бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Позивачем не представлено суду жодних доказів заподіяння такої шкоди та відповідно в чому саме полягало порушення його немайнових прав, оскільки сплата відсотків за банківським кредитом не відповідає змісту моральної шкоди наведеної в ст.ст. 22, 1167 ЦК України.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі заявлені позивачем витрати на купівлю проїзних документів та харчування представника, підлягають віднесенню на позивача.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Валпекс” м. Київ – відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 07.09.2009 р.
Головуючий суддя Н.С. Морщагіна
Судді Є.І. Мєзєнцев
Ю.С. Нестеренко
Суддя