ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"22" вересня 2009 р. | справа № 20-10/177-7/056-5/266 |
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
Кримського регіонального відділення
(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б)
(95017, м. Сімферополь, вул. Комсомольська, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-навчальний центр Севастопольської асоціації фермерів “Крим-Агро”
(99011, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 155-а, кв. 45)
про стягнення заборгованості в сумі 313645,00 грн., в тому числі: основного боргу –308100,00 грн., пені –3545, 00 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач: Шестаков Є.В. представник, довіреність № 1136 від 22.06.2009;
Відповідач: не з’явився.
Суть спору:
01.06.2004 позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 313645,00 грн., в тому числі: основного боргу – 308100,00 грн., пені –3545,00 грн. (арк. с. 2-3).
Ухвалою від 07.06.2004 суддею Бакумовою Л.Є. порушено провадження по справі (арк. с. 1).
Ухвалою від 01.07.2004 провадження по справі № 20-10/177 зупинено, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається Ленінським районним судом м. Севастополя за скаргою Української державної інноваційної компанії на рішення ВДВС Ленінського району м. Севастополя.
Розпорядженням голови суду № 5 від 01.02.2006 справа передана в провадження судді Ілюхіної Г.П. (арк. с. 50-52).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.02.2006 справа прийнята до провадження суддею Г.П. Ілюхіної.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 53 від 03.06.2008 справа № 20-10/177-7/056, яка знаходилася у провадженні судді Ілюхіної Г.П., у зв’язку з переводом до Севастопольського апеляційного адміністративного суду, передана до провадження судді Євдокімова І.В.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.06.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокімовим.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження по справі на підставі того, що рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2004, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 18.11.2004, в задоволенні позовних вимог Кримського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2009 рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 24.06.2004, та ухвала Апеляційного суду міста Севастополя від 18.11.2004 в адміністративній справі залишені без змін.
Ухвалою суду від 12.08.2009 провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 02.09.2009 суд здійснив заміну позивача Українську державну інноваційну компанію в особі Кримського регіонального відділення на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу Кримського регіонального відділення у зв’язку із перейменуванням позивача з Української державної інноваційної компанії в особі Кримського регіонального відділення на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.09.2007.
У процесі розгляду справи назва відповідача була змінена з Відкритого акціонерного товариства “Інноваційно-учбовий центр “Крим-Агро” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-навчальний центр Севастопольської асоціації фермерів “Крим-Агро”.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо повернення суми позики.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці статистики.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.08.1996 між позивачем (Інвестор) та відповідачем (Підприємство) укладений інноваційний договір № 0026-96.
Предметом даного договору є реалізація Проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва конкурентноздатної продукції, в результаті чого Підприємством здійснюється прибуток та досягається соціальний ефект. Для цього сторони домовились прикласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: Інвестор зобов’язався внести для здійснення Проекту цільовий внесок у вигляді інноваційної позики у строки та розмірі, визначених у календарному плані (додаток № 2), а Підприємство виконати усі роботи по реалізації Проекту та повернути Інвестору його внесок у строки та розміри, які вказані у плану повернення платежів (додаток № 4).
Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість проекту склала 315000,00 грн. Строки виконання проекту визначені сторонами: початок –23.09.1996, кінець –01.03.1999.
На виконання умов договору на субрахунок № 183906 у СФ КБ „Приватбанк” позивачем була перерахована сума в розмірі 315000,00 грн.
Згідно з умовами додаткової угоди від 10.08.1999 до договору строк повернення інноваційної позики був продовжений до 01.07.2001 (а.с. 11-13).
Погашення заборгованості за договором відповідачем здійснено в розмірі 6900,00 грн., сума в розмірі 308100,00 грн. до наступного часу відповідачем не погашена.
Строк дії договору закінчується після виконання сторонами усіх зобов’язань (п.с 12.1 договору).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, що виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після вступу його в силу.
Оскільки між сторонами продовжують існувати права і обов'язки, що виникли в 1996 року, до правовідносин сторін разом із ст.ст. 161, 162,374, 375 Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 18 липня 1963р.) підлягають застосуванню ст.ст. 526, 527, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України діючого з 01.01.2004, які містять аналогічні положення.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми інноваційної позики в розмірі 308100,00 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, 03.02.2004 за вих. № 98/58.1 позивач направив на адресу відповідача претензію з пропозицію погасити наявну суму заборгованості (а.с. 27).
Листом за вих№ 17 віл 05.02.2004 відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі (а.с. 28).
Також, позивач просить стягнути з відповідача облікову ставку Національного банку України в розмірі 3545,00 грн.
Дану вимогу позивача суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, стягнення пені повинно здійснювати тільки у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за договором.
Відповідно до 8.4 договору, у випадку відмови Підприємства подати Інвестору технічний звіт виконання Проекту, Інвестор буде вважати, що його інноваційна позика була використана на цілі, які не передбачені у Проекті, а Підприємство сплачує пеню в розмірі 1% від суми позики за кожний календарний день з дня його отримання до дати фактичного повернення усіх платежів.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач просить стягнути з відповідача суму пені, яка нарахована не по договору, оскільки договором відповідальність відповідача у вигляді пені за неповернення суми позики не передбачена.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 308100,00 грн. Основного боргу.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 1680,66 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,66 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-навчальний центр Севастопольської асоціації фермерів “Крим-Агро”(99011, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 155-а, кв. 45, код ЄДРПОУ 16331590, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Кримського регіонального відділення (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б, 95017, м. Сімферополь, вул. Комсомольська, 4, код ЄДРПОУ 00032112, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) суму інноваційної позики в розмірі 308100,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1680,66 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,66 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частинні стягнення пені в розмірі 3545,00 грн. Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Кримського регіонального відділення відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
24.09.2009
Розсилка:
1. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б)
2. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Кримського регіонального відділення (95017, м. Сімферополь, вул. Комсомольська, 4)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-навчальний центр Севастопольської асоціації фермерів “Крим-Агро” (99011, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 155-а, кв. 45)
4. Справа