Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2009 р. справа № 2а-9265/09/0570
час прийняття постанови: 10 год. 52 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.
при секретарі Кушек Н.А.
за участю
представника позивача Малявіної Т.В. задов. від 20.01.2009 року,
представника відповідача Єрмак В.О. – за дов. від 23.07.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу запозовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Проектно - конструкторський і технологічний інститут «Газоапарат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
В С Т А Н О В И В:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства Проектно - конструкторський і технологічний інститут «Газоапарат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що наданий Відкритим акціонерним товариством Проектно - конструкторський і технологічний інститут «Газоапарат» до Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 43 особи.
Таким чином, згідно ст. 19 Закону на підприємстві в 2008 році мало бути працевлаштовано 2 інваліда. Фактично ж, згідно акту перевірки, на підприємстві працював 1 інвалід. Отже, відповідачем не виконано нормативу по створенню робочих місць для інваліда.
Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, становить 14218,60 грн.
Відповідачем адміністративно-господарські санкції не сплачені, тому на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та п. 4 Постанови, порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на час звернення до суду складає 244,67 гривень. Загальна сума позову з врахуванням пені становить 14463,27 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в адміністративному позові, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення адміністративного позову Фонду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 03.05.1995 р. № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з п. 14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Згідно з п.п. 5, 10-14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
А як було вказано вище, стаття 18 Закону передбачає, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.
Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 43 особи. Фактично у відповідача у 2008 році працював 1 інвалід, хоча повинно бути працевлаштовано 2 інваліда.
Пунктами 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 4 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Крім того, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
За змістом цього «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов’язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов’язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Проектно - конструкторський і технологічний інститут «Газоапарат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Проектно - конструкторський і технологічний інститут «Газоапарат» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2008 році у сумі у сумі 14218,60 грн. та пеню у сумі 244,67 грн., разом – 14463,27 грн. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 серпня 2009 року. Повний текст постанови складений 31 серпня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тарасенко І.М.