Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11/2390/146/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 365 ч. 2 КК ОСОБА_1

України Доповідач в апеляційній

інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Гончарука І.М., Биби Ю.В.,

за участю прокурора Свищ Л.А.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 16.12.2011 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 365 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням терміном один рік, із покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВІ.

Із ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 300 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 з 12.05.2009 р., працюючи державним виконавцем, а відповідно до наказу № 165/к від 22.02.2010 р., на посаді головного державного виконавця відділу ДВС Лисянського районного управління юстиції Черкаської області, будучи представником влади, тобто службовою особою, вчиняючи виконавчі дії по виконавчому провадженню № 338/10-1, яке відкрите на підставі виконавчого листа Лисянського райсуду № 2-40, 2009 від 19.11.2009 року по стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості в сумі 2650,50 грн., яке перебувало у нього на виконанні, 24.03.2010 року близько 17 год., зайшовши до магазину «Славутич», що по площі Миру, 8а, в смт. Лисянка, з метою виконання рішення суду та отримання технічного паспорта на автомобіль «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1, який являється власністю ОСОБА_4 і на який постановою від 30.10.2010 року відділом ДВС Лисянського райуправління юстиції накладено арешт, діючи умисно, перевищуючи свої службові повноваження, всупереч посадовій інструкції державного виконавця відділу ДВС Лисянського райуправління юстиції, в ході розмови наніс ОСОБА_4 удар кулаком в ліву вушну раковину, що явно виходить за межі його прав та повноважень, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу лівої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись із вироком суду в частині вирішення цивільного позову потерпілий по справі ОСОБА_4 в апеляції ставить питання про зміну вироку в частині стягнення із засудженого ОСОБА_3 на його користь моральної шкоди та судових витрат. Просить задоволити його цивільний позов та стягнути із засудженого ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. - судових витрат.

При цьому зазначає, що завдана йому моральна шкода полягає в його душевних стражданнях, викликаних фізичним болем. Зазначає, що ОСОБА_3 не просив у нього вибачення за скоєні ним діяння та жодним чином, навіть, не намагався відшкодувати завдані збитки.

Також, зазначає, що до матеріалів справи, за його клопотанням була приєднана квитанція про сплату ним коштів за надані юридичні послуги під час розгляду справи в сумі 1500 грн., що є судовими витратами, проте вказана квитанція була залишена поза увагою суду. Це свідчить про те, що обґрунтованість суми відшкодування не була об'єктом перевірки судом при розгляді справи по суті.

При цьому, ОСОБА_4, посилається на ряд порушень норм КПК, які були допущені судом при розгляді цивільного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора стосовно часткового задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 про відмову в задоволенні апеляції потерпілого ОСОБА_4 і залишення вироку суду першої інстанції без зміни, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами апеляції колегія суддів приходить до наступного.

Висновок місцевого суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні того злочину за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і який не оскаржується учасниками судового процесу, і в тім числі самим засудженим.

Дії його за вказаною статтею закону судом кваліфіковані вірно, а покарання призначено у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КПК України.

Вірно також застосовано судом і вимоги ст.ст. 75, 76 КК України, на підставі яких він звільнений від відбуття покарання з випробуванням.

Що стосується вирішення заявленого потерпілим по справі цивільного позову, то колегія суддів вважає, що в цій частині вирок суду винесений в порушення вимог ст. ст.314, 324 КПК України.

Зокрема, під час судового розгляду справи підлягають дослідженню і в тім числі матеріали справи, які підтверджують заподіяння потерпілому майнової шкоди, як матеріальної, так і моральної.

Як вбачається із матеріалів справи, докази заподіяння такої шкоди містяться на а.с.50-51, де розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди, як на його думку, становить 10000 грн. і вони підлягали перевірці при розгляді справи по суті. Однак, згідно протоколу судового засідання (див. а.с. 150), ці матеріали справи об’єктом належного дослідження не були і правова оцінка їх достовірності судом не давалася. Головуючий лише запитав у потерпілого чи не подавав він додаткової позовної заяви. Також, головуючим по справі у потерпілого ОСОБА_4 не з'ясовувалися обставини в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода та в чому саме вона виражалася.

Також місцевим судом не дана правова оцінка показам потерпілого ОСОБА_4 під час виступу його в судових дебатах з промовою на а.с. 153, де останній просив задоволити його цивільний позов та стягнути на його користь понесені ним витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді, в сумі 1500 грн. Проте у вироку суду зазначено, що судові витрати по справі відсутні (а.с. 162). Але як видно із матеріалів справи на а.с. 140 даної кримінальної справи міститься квитанція № 1 від 14.09.2011 року, про надання ОСОБА_4 юридичних послуг адвокатом ОСОБА_6 в сумі 1500 грн.

Це свідчить про той факт, що головуючим по справі в суді першої інстанції вказане вище взагалі упущено.

Таким чином, під час розгляду справи була допущена однобічність і неповнота судового слідства в частині вирішення питання стосовно відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_4, що у відповідності до ст. 367 КПК України є обов'язковою підставою для скасування вироку суду в цій його частині і направлення справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а вирок суду до скасування в частині заявлених потерпілим позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 368 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 16.12.2011 року відносно ОСОБА_3 в частині заявленого потерпілим по справі цивільного позову скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, але в іншому складі суду.

В решті частини вирок місцевого суду залишити без зміни.

Головуючий

Судді