ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

23.09.09                                                                                           Справа№ 1/104

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс”, м.Львів  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”, м.Львів

про стягнення  заборгованості  в сумі 17664,43 грн.

                                                                                                                                Суддя  Гулик Г.С.                                                                                     

                                                                                                                     при секретарі  Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: Демкович І.М. –представник (дов.№564/1 від 14.08.2009р. дійсна до 31.12.2009р.);

Від відповідача: не з”явився

     

       Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” про стягнення  заборгованості  в сумі 17664,43 грн.

       Ухвалою суду від 10.09.2009р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 23.09.2009р.   

       В судовому засіданні 23.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задоволити і стягнути з відповідача  заборгованість в сумі 17664,43 грн. (в т.ч. 14415,90 грн. –основного боргу, 1733,11 грн. –пені, 216,81 грн. – 3% річних за користування  чужими коштами та 1298,61 грн. –інфляційних нарахувань).

       В судове засідання 23.09.2009р відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не направив, жодних письмових повідомлень про неможливість прибути в судове засідання суду не подав.

       Враховуючи те, що відповідач був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та той факт, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів, а також приймаючи до уваги заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе  розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.  

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об”єктивно з”ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом  встановлено наступне.

       16.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” (Покупець) було укладено договір поставки №389/07 (договір) з терміном дії з 16.08.2007р. до 31.12.2007р. (п.7.1 договору).

        Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору –Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі  товари (надалі –товар), а Покупець брав на себе зобов”язання прийняти  і оплатити за нього  в строки і на умовах даного договору.

        На виконання договірних зобов”язань позивачем було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 14422,49 грн., що підтверджується  видатковими накладними: №Ле8-010850 від 30.10.2008р. на суму 264,66 грн. (з ПДВ); №Ле8-011867 від 27.11.2008р. на суму 5341,96 грн. (з ПДВ); №Ле8-012105 від 03.12.2008р. на суму 1020,00 грн. (з ПДВ); №Ле8-012106 від 03.12.2008р. на суму 6068,64 грн. (з ПДВ); №Ле8-012300 від 09.12.2008р. на суму 1636,94 грн. (з ПДВ); №Ле8-012452 від 12.12.2008р. на суму 90,29 грн. (з ПДВ).  

       Товар відповідачем отримано, про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих на ім”я Посільського Петра Яковича (наявні в матеріалах справи, звірені в судовому засіданні з оригіналами, які представив представник позивача), та підписи представника відповідача на видаткових накладних.

       Згідно з п.4.2 договору –Покупець оплачує поставлену Постачальником партію товару за ціною, передбаченою у накладних або специфікаціях, у безготівковій формі протягом 10-ти календарних днів з моменту  прийняття товару, проте, відповідач не виконав у повному обсязі  взяті на себе зобов”язання за договором, заборгованість за поставлений товар ним була погашена частково лише у розмірі 6,59 грн.

        16.02.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №52 ( вих.№116 від 16.02.2009р.) про оплату заборгованості у розмірі 17415,90 грн., яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

        Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 14415,90 грн.

        Відповідач не виконав взяті на себе зобов”язання по оплаті товару тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у сумі 216,81 грн. та  інфляційні нарахування у сумі 1298,61 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).           

         Також, позивачем на підставі п.5.2 договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 1733,11 грн.

         Отже, станом на 23.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 14415,90 грн. –основного боргу, 1733,11 грн. –пені, 216,81 грн. –3% річних за користування чужими коштами та 1298,61 грн. –інфляційних нарахувань (розрахунок пені наявний в матеріалах справи).

         Доказів погашення основного боргу, пені, 3-ьох річних за користування чужими коштами та інфляційних нарархувань, станом на момент прийняття рішення, відповідачем в суд не подано.

         При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

         Відповідно до  ст. 712 ЦК України –за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       Пунктом 1.1 договору встановлено, що Постачальник зобов”язувався передати у власність Покупця –засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі  товари (надалі –товар), а Покупець брав на себе зобов”язання прийняти  і оплатити за нього  в строки і на умовах даного договору.

        Як вбачається з матеріалів справи на виконання договірних зобов”язань відповідачем отримано товар (видаткові накладні та довіреності додаються).   

        Згідно із п.4.2 договору - Покупець оплачує поставлену Постачальником партію товару за ціною, передбаченою у накладних або специфікаціях, у безготівковій формі протягом 10-ти календарних днів з моменту  прийняття товару.

        Відповідно до вимог ст.530 ЦК України –якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню  у цей строк (термін), проте, відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов”язання перед позивачем за договором.  

        Згідно із  ч.7 ст.193 ГК України –не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором  не було виконано  належним чином.

       Відповідно до вимог ст.610 ЦК України –порушенням зобов”язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов”язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки  порушення  зобов”язання.

       Згідно із ст.525 ЦК України –одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

       Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.

       Згідно із ст.625 ЦК України –боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним  грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив  виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.  

       Відповідно до умов п.5.2 договору - за порушення строків оплати за товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

       В судовому засіданні 23.09.2009р. проголошено повний текст рішення.

       Виходячи із змісту наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

       Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судові витрати понесені позивачем повністю  покладаються на відповідача.  

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 712  Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 47-1, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

                                                       

                                                                      ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” (79017, м.Львів, вул.Тарнавського, 74-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33753008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” (79008 м.Львів, вул.Личаківська, 24/4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30478644)  14415 грн. 90 коп. –основного боргу, 1733 грн. 11 коп. –пені, 216 грн. 81 коп. –3% річних за користування чужими коштами та 1298 грн. 61 коп. –інфляційних нарахувань, 176 грн. 64 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

            Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного господарського суду.

            Рішення набирає законної сили  в порядку і в строк передбаченими ст.85 ГПК України.  

    

Суддя                                                                                             Гулик Г.С.