ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/14062/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ПАТ "УкрСиббанк" звернулось з позовом, в якому просило визнати протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни (далі - нотаріус, відповідач) щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження та з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку і зобов'язати відповідача поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 03.11.2006.

Позов мотивовано тим, що відповідачем вчинено оскаржувану дію протиправно, оскільки довіреністю на підставі якої вилучено запис про заборону відчуження майна не було уповноважено вказану у ній особу на вчинення дій в органах нотаріату, зокрема, щодо зняття заборони відчуження щодо нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці АТ "УкрСиббанк". Крім того, відповідач, всупереч вимог ст. 74 Закону України "Про нотаріат", не отримував від банку повідомлення (заяви) про погашення кредиту, або заяви про припинення іпотеки із доданими доказами на підтвердження виконання боржником основного зобов'язання по кредитному договору чи рішення суду про припинення договору іпотеки, а відтак не мав правових підстав для вчинення оскаржуваних дій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження та щодо виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника. Зобов'язано відповідача, як спеціального суб'єкта на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 13.11.2006 р., за реєстровим № 1-4691, що посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., згідно якого в іпотеку АТ «УкрСиббанк» було передано квартиру загальною площею 295,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження, з - 10.08.2012 р.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року рішення суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.11.2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11070033000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором від 03.11.2006 року між ОСОБА_3 та АТ "УкрСиббанк" укладений договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за №1-4443. 12.07.2007 року Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна, що належить ОСОБА_3 до припинення чи розірвання договору іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №1-4444.

Згідно з договором іпотеки іпотекодавцем надано в заставу квартиру, загальною площею 295,6 кв.м., яка належить йому на праві власності та знаходиться в АДРЕСА_1. Предмет іпотеки є власністю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 03.04.2006 № 392.

10.08.2012 року до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Левицьким В.В. було подано заяву "Про зняття заборони", відповідно до якої АТ "УкрСиббанк" просив зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 в зв'язку з реалізацією заставного майна та припиненням дії Договору іпотеки від 03.11.2006, що посвідчений Оксанюк А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-4691.

На підтвердження своїх повноважень Левицький В.В. подав нотаріусу довіреність від 11.01.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В., зареєстровану в реєстрі за №136.

На підставі поданої Левицьким В.В. заяви, відповідач вилучив запис про заборону відчуження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Вважаючи дії відповідача незаконними та протиправними, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до вимог ст.74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Питання зняття нотаріусами заборони відчуження майна врегульовані Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 703 встановлено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Згідно до ст.73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири), за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона, при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, за повідомленням іпотеко держателя, в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом при посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.

За змістом статті 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваних дій), встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Аналогічні положення щодо документів, які необхідні для встановлення особи, містяться також в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Глава 3 Порядку в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваних дій).

Відповідно до Глави 5 Порядку, перевірка повноважень представника юридичної особи та дійсності його довіреності здійснюється у порядку, визначеному главою 4 розділу І цього Порядку.

Згідно глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що законом не покладено на нотаріуса обов'язок перевіряти місце роботи особи, яка звернулася до нотаріуса.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача Левицький В.В. при поданні заяви "Про зняття заборони" був належним чином уповноважений на вчинення оскаржуваних позивачем дій, зважаючи на те, що згідно п.5 довіреності від 11.01.2012 року, на підставі якої він діяв, останньому надано право здійснювати усі необхідні дії, пов'язані з реалізацією заставленого майна, що передбачені Законами України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та «Про іпотеку».

Крім того, п.6 вищезгаданої довіреності передбачено представництво Левицьким В.В. інтересів АТ "УкрСиббанк" в будь-яких державних органах, підприємствах, організаціях - зокрема в органах державної реєстрації прав, для чого надано Левицькому В.В. право підписувати будь-які заяви, клопотання, запити, звернення.

Тобто, відсутні підстави вважати, що позивач не уповноважив Левицького В.В. на вчинення оскаржуваних дій.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідачем було перевірено достатність підстав для вилучення запису про обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження та в подальшому - виключено запис з Державного реєстру іпотек відносно заставного майна боржника - ОСОБА_3

Щодо повідомлення Банку про зняття заборони, то апеляційний суд зазначив, що останній був повідомлений через уповноваженого представника.

Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку доводам позивача, які повторюються у касаційній скарзі, а судове рішення містить мотиви, за яких вони були відхилені.

Отже касаційна скарга не може бути підставою для висновку, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до частини третьої статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав, передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька

О.Є Донець