Справа №295/17431/14-ц

4-с/295/122/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого – судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир ОСОБА_3 щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаною скаргою на дії державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ОСОБА_3

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Богунським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира по справі № 295/17431/14-ц від 28.08.2015 року про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, який був поданий заявником для виконання до відділу державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції. Державний виконавець Ткачук Л.В. 11.08.2016 року розглянула заяву та відмовила у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, посилаючись на те, що у виконавчому документі вказано «витребувати квартиру», а стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» указує серед заходів примусового виконання рішень «вилучення» у боржника і передачу стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні. Гр. ОСОБА_2 із даною постановою не погоджується, вважає дії державного виконавця відділу ДВС Богунського районного управління юстиції ОСОБА_3 протиправними. Зазначає у скарзі, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має певні права, якими він повинен користуватись для добровільного, а потім і примусового виконання рішення суду, однак жодним із наданих прав державний виконавець не скористався, що свідчить про його не бажання проводити виконавчі дії. Зокрема, за словами ОСОБА_2, державний виконавець не звертався до суду із заявою про роз’яснення рішення суду.

На підставі викладеного у скарзі просить суд поновити строк для оскарження дій державного виконавця, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Богунського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 11.08.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження, а також зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження і виконати рішення суду.

Скаржник ОСОБА_2 та державний виконавець в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Як роз’яснено судам у п. 9 ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі" №24-152/0/4-13 від 28.01.2013, згідно зі статтею 386 ЦПК України неявка в судове засідання заявника або заінтересованої особи, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги, заяви чи подання.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В судовому засіданні було встановлено, що 28 серпня 2015 року Богунським районним судом м. Житомира ухвалено рішення про витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

16 грудня 2015 року позивачу було видано виконавчий лист на виконання указаного рішення суду.

Постановою від 11 серпня 2016 державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомира ОСОБА_3 було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповідності із ч. 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно мотивувальної частини постанови державного виконавця, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження було те, що у пред’явленому до виконання виконавчому документі суд встановив юридичний факт (витребувати), при цьому не вказавши будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення.

Вказані дії державного виконавця суд вважає незаконними з наступних підстав.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, за яких державний виконавець може відмовити у відкритті виконавчого провадження.

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виходячи за межі своїх повноважень фактично самостійно намагається визначити правильний спосіб захисту цивільних прав позивача, мотивуючи свою позицію відсутністю у резолютивній частині рішення заходів примусового виконання, що відповідало б змісту статті 32 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця є незаконними та порушують право заявника на своєчасне та належне виконання рішення суду у спосіб, що передбачений нормами матеріального права та визначений судом в рішенні.

Наведені державним виконавцем у своїй постанові від 11 серпня 2016 року підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження прямо не передбачені нормами Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку із цим законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Крім того, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи судового захисту цивільних прав та інтересів. Також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, якщо таке майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже такий спосіб захисту цивільного права як витребування майна у особи та передача його належному власнику прямо передбачений нормами матеріального права та має бути застосований судом в разі задоволення позову особи, яка звернулась до суду. Державний виконавець не має право ставити під сумнів правильність обраного способу захисту цивільного права позивача за рішенням суду, що набрало законної сили, та після пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання має відкрити виконавче провадження та надати строк для добровільного виконання рішення суду.

В будь-якому випадку відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 221 ЦПК України, якщо рішення або викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення суду є незрозумілими державний виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Як наголошує ВССУ у листі № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов’язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, виконання судових рішень – це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, в даному випадку прав ОСОБА_2, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду. Отже неправомірна відмова у відкритті виконавчого провадження або необґрунтоване зволікання із примусовим виконанням рішення суду відноситься до порушення права особи на справедливий судовий захист.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження має бути вмотивована та з посиланням на передбачені законом обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження. Натомість, як встановлено судом, посилання державного виконавця у мотивувальній частині постанови на відсутність у виконавчому документі заходів примусового характеру, які державний виконавець повинен вжити до боржника є необґрунтованим та спростовується наведеними вище положеннями норм законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Окрім цього, за змістом ч. 2 ст. 385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У той же час судом враховуються роз’яснення, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", за якими у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону.

З урахуванням зазначеного, відсутні правові підстави зобов'язувати державного виконавця відкрити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом, так як дані дії можуть здійснюватись тільки державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5, тому у задоволенні вимог скарги у цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення зі скаргою на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ОСОБА_3 щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ОСОБА_3 від 11.08.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом Богунського районного суду м. Житомира №295/17431/14-ц.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.В. Кузнєцов